завантажити PDF файл

Фуклєв проти України(див. п. 55), але не присудили будь-якої компенсації або відшкодуванняза таке порушення.Таким чином, Суд вважає, що неспроможність ВДВС виконуватисвої обов’язки більш ніж чотири роки або ефективно контролювативиконавче провадження у цій справі є достатнім для висновку,що було порушено п. 1 ст. 6 Конвенції.III. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ СТАТТІ 13 КОНВЕНЦІЇСуд звертається до своїх висновків (п. 74) у цій справі стосовноаргументів Уряду про національні засоби захисту. З тих же причинСуд доходить висновку, що заявник не мав ефективних національнихзасобів захисту, як того вимагає ст. 13 Конвенції, щодо компенсаціїабо відшкодування шкоди, завданої з вини ВДВС затримкою увиконанні рішення (див. рішення у справі «Войтенко проти України»,від 29 червня 2004 року, № 18966/02, пп. 46-48). Відповідно, цеположення було порушено.IV. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ СТАТТІ 1 ПРОТОКОЛУ № 1ДО КОНВЕНЦІЇСуд звертає увагу, що сторони не оскаржували те, чи було втручанняу право заявника на власність.Скарга заявника полягає у тому, що держава не виконала свійобов’язок щодо здійснення ефективного контролю щодо провадженняу цій справі про банкрутство, таким чином, дозволивши затягнутисьвиконанню рішення від 24 лютого 1998 року про стягненняз СП «Іскра». Відповідно, у цій справі Суд має дослідити, чи буланеспроможність національних органів здійснити ефективний контрольнад процедурою виконання рішення та використати всі доступнізасоби для його виконання сумісна з правом заявника на мирневолодіння його майном.Суд повторює, що в силу статті 1 Конвенції кожна ДоговірнаСторона «гарантує кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, праваі свободи, визначені в ... Конвенції» Обов’язок забезпечувати ефективнуреалізацію прав, захищених цим документом, має бути результатомпозитивних обов’язків держави (див. серед інших рішенняу справі «X і Y проти Нідерландів», від 26 березня 1985 року, пп. 22-23,321