завантажити PDF файл

Право на життя, свободу від катувань, право на свободу та особисту недоторканністьподії та тіла, для ознайомлення. Її клопотання було задоволене, прощо був зроблений відповідний запис.112. 20 грудня 2000 року Генеральна прокуратура отримала листматері загиблого, в якому вона вказувала, що знаходиться в стресовомустані і не може прибути до м. Києва для того, щоб узяти участьу впізнанні. Вона також вказувала, що візьме участь у впізнанні тількипісля проведення незалежної судово-медичної експертизи тіла.113. 12 січня 2001 року заявниця та мати загиблого звернулисьдо Генеральної прокуратури з клопотанням про проведення додатковоїсудово-медичної експертизи за участю експертів США. Вонитакож вимагали розшуку голови тіла, знайденого поблизу м. Таращі.Клопотання про проведення судово-медичної експертизи булозадоволене, і 22 лютого 2001 року були проведені додаткові судовомедичната судово-генотипоскопічна експертизи тіла за участю спеціалістівФБР та Міністерства оборони США. Проте голову знайтине змогли.114. 27 лютого 2001 року Генеральна прокуратура звернулась докомпетентних органів Федеративної Республіки Німеччини з клопотаннямпро надання правової допомоги з метою отримання офіційнихвисновків генотипоскопічної експертизи, яка була проведена вцій країні на прохання народного депутата України п. Головатого.За інформацією п. Головатого, експерти ФРН дійшли висновку, щотіло, знайдене поблизу м. Таращі, не належало п. Ґонґадзе. Протевідповідно до зауважень, наданих Урядом України, ця експертиза немає юридичного значення, оскільки як сама експертиза, так і відбірдля неї дослідних зразків були проведені всупереч українському законодавству.115. 6 вересня 2001 року представник заявниці звернулась доГенеральної прокуратури з заявою, в якій вона стверджувала, щовідповідно до повідомлень у засобах масової інформації 15 жовтня2000 року група журналістів прибула до м. Таращі. Там журналістиоглянули тіло, яке знаходилось у Таращанському морзі, і сфотографувалийого. У зв’язку з цим представник просила допитати цихжурналістів та приєднати фотографії тіла до матеріалів кримінальноїсправи. 7 вересня 2001 року представника заявниці повідомилипро те, що в ході розслідування справи особи журналістів були встановленіта допитані у якості свідків. Їм також було запропонованонадати зроблені фотознімки для приєднання до матеріалів справи.116. 30 жовтня 2001 року представник звернулась до Генеральноїпрокуратури з клопотанням про визначення термінів, які встанов-20