завантажити PDF файл

Право на життя, свободу від катувань, право на свободу та особисту недоторканністьпроханням подовжити, припинити або змінити захід. Відповідно достатті 422 Кримінально-процесуального кодексу України до поданнялікаря додається висновок комісії лікарів-психіатрів (див. пп. 31та 33 вище). Однак такий перегляд (який здійснюється судом, щопризначив застосування примусових заходів медичного характеру),як передбачено п. 43 Порядку застосування примусових заходів медичногохарактеру до психічно хворих осіб, які вчинили суспільнонебезпечнідіяння, затвердженого наказом МОЗ № 397 від 8 жовтня2001 року, здійснюється, якщо є сумніви щодо стійкості психічноїхвороби пацієнта (див. п. 33 вище).43. У випадку, коли суд має сумніви щодо психічного станупацієнта, він може призначити іншу медичну експертизу, проте незв’язаний із висновками останньої. У разі необхідності або певнихсумнівів суд може викликати експерта-психіатра або пацієнта, якогостосується справа, для участі в засіданні. Однак Суд підкреслює,що участь особи, яка вже проходить обов’язкове медичне лікування,очевидно не є обов’язковою. Межі можливостей пацієнта у такомупровадженні обмежені, оскільки він не є стороною провадження. Дотого ж здається, що існує лише опосередковане право на оскарженнясудового рішення з цих питань (стаття 424 Кримінально-процесуальногокодексу України, п. 31 вище, аргументи Уряду, п. 35 вище).1283. Висновки Суду44. Суд повторює, що ключовою гарантією за п. 4 ст. 5 Конвенціїє те, що особа, яка примусово утримується в психіатричномузакладі, повинна мати право на судовий перегляд за її власним бажанням(див. наприклад, «Musial v. Poland», рішення від 25 березня1999 року, Reports 1999-II, § 43; та вищезазначене рішення «Rakevichv. Russia», § 45). П. 4 ст. 5 Конвенції вимагає в першу чергу наявністьнезалежного правового засобу, за допомогою якого особа, якаутримується, має можливість постати перед суддею, який визначитьзаконність триваючого утримання. Доступ особи, яка утримується,до судді не має залежати від доброї волі адміністрації закладу, деутримується особа, використовуватись за розсудом керівництва медичногозакладу.45. У той час, як правовий механізм, що міститься у статтях19–22 Закону України «Про психіатричну допомогу» та Глави 34Кримінально-процесуального кодексу України, що діяли на той час(див. пп. 30 та 31 вище), який встановлював, що особа з психічнимизахворюваннями автоматично постає перед суддею, є важливою