завантажити PDF файл

Замула та інші проти Українине надав жодного прийнятного виправдання за цю затримку (диврішення від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України»,заява № 60750/00, п. 45).45. Відповідно, тут було порушення пункту 1 статті 6 Конвенції.ІІІ. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ СТАТТІ 13 КОНВЕНЦІЇ46. Суд звертається до своїх висновків у цій справі щодо порушенняпункту 1 статті 6 Конвенції (у пунктах 43-45 вище), а такожаргументів Уряду щодо національних засобів захисту. За тих жепідстав, Суд вирішує, що заявники не мали національних засобівзахисту, які вимагаються статтею 13 Конвенції, для відшкодуванняшкоди, завданої затримкою в цій справі (див. рішення від 29 червня2004 року у справі «Войтенко проти України», заява № 18966/02,пункти 46-48). Відповідно, тут було порушення цього положення.ІV. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ47. Заявник у власних інтересах, в інтересах своєї померлої дружиниі своєї дочки, вимагав справедливу сатисфакцію за статтею 41Конвенції, яка передбачає:«Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї іякщо внутрішнє законодавство відповідної Високої Договірної Сторонипередбачає лише часткову сатисфакцію, Суд, у разі необхідності, надаєпотерпілій стороні справедливу сатисфакцію».А. Шкода48. Заявники вимагали відшкодування матеріальної шкоди урозмірі коштів, присуджених їм рішенням суду. Вони також вимагаливідшкодування нематеріальної шкоди у розмірі 10 000 доларівСША кожному заявникові (приблизно 8 000 євро).49. Об’єктивно оцінюючи ситуацію, як цього вимагає стаття 41Конвенції, Суд присуджує першому заявникові та третій заявниці по2 560 євро кожному на відшкодування матеріальної та нематеріальноїшкоди. Щодо другої (померлої) заявниці, Суд зазначає, що її спадкоємці,коли будуть визначені, мають право на виконання рішення, винесеногона її користь. Щодо нематеріальної шкоди, він присуджує 2 560євро, які мають бути виплачені спадкоємцю другої заявниці.369