завантажити PDF файл

Справи, які стосуються невиконання рішень національних судівІІ. ВИКОНАННЯ РІШЕННЯ ВІД 7 ГРУДНЯ 1999 РОКУА. Прийнятність46. Уряд вважає, що з огляду на повне виконання рішення усправі заявник не може вважатися жертвою в сенсі статті 34 Конвенціїі що ця частина заяви має бути відхилена як неприйнятна згідноз принципом ratione personae відповідно до положень Конвенції напідставі пункту 3 статті 35.47. Заявник повідомляє про свою незгоду.48. Суд нагадує свою позицію в кількох рішеннях щодо України,відповідно до яких заявник може стверджувати про свій статус жертвичерез порушення його прав, гарантованих Конвенцією, з огляду натривалість невиконання рішення, винесеного на його користь (див.наприклад, рішення у справі «Ромашов проти України» від 27 липня2004 року, заява № 67534/01, пункт 27; рішення у справі «Войтенкопроти України» від 29 червня 2004 року, заява № 18966/02, пункт 35;рішення у справі «Дубенко проти України» від 11 січня 2005 року,заява № 74221/01, пункт 36). Відповідно, Суд відхиляє запереченняУряду.49. Суд ухвалює, що ця частина заяви не є необґрунтованою усенсі пункту 3 статті 35 Конвенції. Суд підкреслює, що він не знаходитьжодної іншої підстави неприйнятності заяви. Він визнає її(заяву) прийнятною.282В. Щодо сутіСтверджуване порушення пункту 1 статті 6 Конвенції50. Уряд заявляє, що ДВС здійснювала всі необхідні заходи длявиконання вищезазначеного рішення. Він підкреслює, що триваленевиконання рішення пояснюється важким економічним становищемпідприємства та дуже великою загальною сумою заборгованості.Уряд вважає, що ці обставини можуть виправдати затримки увиконанні рішення і, таким чином, у цій справі не було порушенняпункту 1 статті 6 Конвенції.51. Заявник відкидає твердження Уряду.52. Суд нагадує, що право на справедливий суд, гарантованепунктом 1 статті 6 Конвенції, було б примарним, якби національнаправова система дозволяла б існування ситуації, коли б остаточне