завантажити PDF файл

Право на життя, свободу від катувань, право на свободу та особисту недоторканністьc. Процедура наклепу (другий епізод)47. Заявник у листі від 2 квітня 2002 року також скаржився за п.1ст.6 Конвенції на несправедливий судовий розгляд у іншому цивільномупровадженні (пункти 22-26 вище). Проте, Суд зазначає, що остаточнерішення у цьому провадженні було винесено 2 лютого 2001 року,тобто більше шести місяців тому. Рішення колегії Верховного СудуУкраїни від 6 грудня 2001 року щодо відмови передати скаргу заявникадо палати для розгляду по суті за процедурою нової касації невважається остаточним для подачі заяви протягом шестимісячногостроку, визначеного п.1 ст.35 Конвенції (див. «Prystavska v. Ukraine»(dec.), no. 21287/02, Reports of Judgments and Decisions 2002-X). Такимчином, Суд робить висновок, що ця скарга була подана невчасно тамає бути відхилена відповідно до п.1 та 4 ст.35 Конвенції.iv. Заявлене порушення статті 14 Конвенції48. Заявник скаржився, що незважаючи на факт, що він бувпрокурором, держава не захистила його в порушення статті 14 Конвенції.Стаття 14 Конвенції передбачає наступне:«Здійснення прав і свобод, викладених в цій Конвенції, гарантуєтьсябез будь-якої дискримінації за ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови,релігії, політичних чи інших переконань, національного або соціальногопоходження, належності до національних меншин, майнового стану,народження або інших обставин».49. Суд вважає, що за відсутності будь-яких підтверджуючих фактів,ця скарга є явно необґрунтованою (див. «Chizhov v. Ukraine» (dec.),no. 6269/02, 6 May 2003) та має бути відхилена відповідно до пп. 3 та4 статті 35 Конвенції.138v. Заявлене порушення статті 13 Конвенціїта статті 2 Протоколу № 7 до Конвенції50. Заявник скаржився за статтею 13 Конвенції на відсутністьефективного засобу захисту щодо рішення суду про застосування донього адміністративного арешту та ув’язнення. Стаття 13 Конвенціїпередбачає наступне: