завантажити PDF файл

Тривалість судового провадження та тривалість виконання судових рішень42. Перш за все, Уряд заявляє, що з огляду на повне виконаннярішення, заявник не має більше статусу жертви у сенсі статті34 Конвенції. Зокрема, Уряд докоряє заявникові за не вичерпаннявнутрішніх засобів захисту, серед яких скарги на діяльність ДВС такеруючого санацією. Уряд нагадує, що тривале невиконання рішенняпояснюється перебігом процедури банкрутства, а не порушеннямиз боку державних органів.43. З огляду на свій висновок, що загальна тривалість процесуне відповідає вимозі «розумності строку» (див. пункт 40) Суд не вважаєнеобхідним розглядати скаргу щодо особливостей виконавчогопровадження окремо.ІІІ. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ44. Відповідно до статті 41 Конвенції:«Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї, іякщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачаєлише часткову компенсацію, Суд, у разі необхідності, надає потерпілійстороні справедливу сатисфакцію».390А. Шкода45. Заявник вимагає 7 450 євро у якості відшкодування моральноїшкоди, якої він зазнав через тривалість основного провадженнята 7 450 євро – через тривале невиконання рішення від 25 вересня2001 року.46. Уряд відкидає ці претензії. Він зазначає, що заявник необґрунтував свої вимоги. Уряд стверджує, що можливе встановленняпорушення пункту 1 статті 6 Конвенції само по собі є достатньоюсправедливою сатисфакцією.47. Суд підкреслює, що підстава для стягнення з метою наданнясправедливої сатисфакції полягає у цьому випадку в тривалостіосновного провадження. Він вважає, що заявник зазнав моральноїшкоди, але сума, яка вимагається в якості відшкодування моральноїшкоди, є надмірною (див. рішення у справі «Ернестіна Зулло протиІталії», № 64897/01, пункт 26, від 10 листопада 2004 року). Ухвалюючипо справедливості відповідно до статті 41, Суд присуджуєзаявникові 2 000 євро.