завантажити PDF файл

Право на життя, свободу від катувань, право на свободу та особисту недоторканністьтися, що такі засоби є неефективними. У такій ситуації шестимісячнийстрок може відраховуватись з часу, коли заявник дізнавсяабо повинен був дізнатись про такі обставини (див. ухвалу у справі«Aydin v. Turkey», заяви №№ 28293/95, 29494/95 та 30219/96, ЄСПЛ2000-III (витяги)).156. Суд зазначає, що доступність та ефективність засобів захистув кримінальному провадженні у справі за фактом зникненняабо вбивства обґрунтовувались Урядом стосовно скарги заявниці застаттею 13 Конвенції. Заявниця використовувала цей засіб, але череззатримки та прогалини в кримінальному провадженні вона подалазаяву до Суду через два роки після зникнення її чоловіка в той час,коли провадження ще тривало.157. Суд відмічає, що заявниця могла скаржитись на відсутністьдовіри до інформації, що надавалась під час розслідування.Твердження, які містила ця інформація, були суперечливими, що,як стверджується, створювало стан непевності, на який скаржитьсязаявниця. Ця непевність також підтверджувалась тим фактом, щоостанню експертизу тіла було проведено у вересні 2005 року.158. Відповідно, Суд доходить висновку, що з огляду на винятковіобставини справи заяву було подано в належний час і, такимчином, попередні заперечення Уряду відхиляються.II. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ СТАТТІ 2 КОНВЕНЦІЇА. Стверджувана неспроможність захистити право на життя281. Зауваження, подані сторонами159. Заявниця скаржиться за статтею 2 Конвенції на те, щосмерть її чоловіка була результатом насильницького зникнення і щодержавні органи влади не змогли захистити його життя. Стаття 2Конвенції у відповідній частині передбачає таке:«1. Право кожного на життя охороняється законом. Нікого не можебути умисно позбавлено життя інакше ніж на виконання вироку суду,винесеного після визнання його винним у вчиненні злочину, за якийзаконом передбачене таке покарання».160. Уряд спершу зауважував, що єдиним, що пов’язує вбивствоп. Ґонґадзе з органами державної влади, були аудіозаписи, зроблені