завантажити PDF файл

Носаль проти Українине пред’явив на виконання до державної виконавчої служби виконавчийлист. Вони також наполягали, що заявник не вичерпавнаціональні засоби захисту щодо державної виконавчої служби, оскількивін не оскаржував рішення Печерського райсуду м. Києва від26 березня 2004 року до апеляційного суду м. Києва та ВерховногоСуду України. Таким чином, він не довів свою зацікавленість у виконаннірішення від 22 травня 2001 року, винесеного проти КабінетуМіністрів.34. Заявник не погоджувався.35. Суд зауважує, що він відхиляв подібні твердження у багатьохсвоїх рішеннях (див., серед багатьох інших посилань, вищезгаданерішення у справі «Ромашов проти України», п. п. 23-33). Відповідно,він відхиляє попередні зауваження Уряду і оголошує скарги заявникаприйнятними.ІІ. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ ПУНКТУ 1 СТАТТІ 6 КОНВЕНЦІЇ36. Заявник скаржився на неспроможність державних органіввчасно виконати рішення Печерського районного суду м. Києва від22 травня 2001 року. Він посилався на пункт 1 статті 6 Конвенції,яка у відповідній частині передбачає таке:«Кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов’язків… має право на справедливий і відкритий розгляд… незалежним ібезстороннім судом, встановленим законом».А. Зауваження сторін37. Уряд наголошував на тому, що виконання рішення буломожливим, лише за умови залучення до виконання цього рішенняМіністерства фінансів та Державного казначейства. Більше того, вонизазначали, що заявник не був зацікавлений у виконанні рішення,оскільки він був недостатньо активним в отриманні належних йомукоштів. Вони зазначали, що державні органи вжили всіх необхіднихзаходів для виконання рішення від 22 травня 2001 року. Вони такожзауважували, що виконання рішення тривало лише один рік і десятьмісяців (з 10 липня 2001 року до 12 квітня 2002 року, з 16 липня до27 листопада 2002 року і з 18 лютого до 4 серпня 2003 року).38. Заявник не погоджувався з твердженнями Уряду.377