завантажити PDF файл

Право на життя, свободу від катувань, право на свободу та особисту недоторканність182. Заявниця зазначила, що суперечливі твердження щодо належностітіла, знайденого поблизу міста Таращі, та ставлення слідчихорганів до неї та матері загиблого створили атмосферу страху йнепевності. Заявниця зазначила, що тільки у березні 2003 року вонавпевнилась у тому, що тіло, знайдене поблизу м. Таращі, належить їїчоловікові (див. п. 70). Вона стверджувала, що подальші події у розслідуванні,зокрема, смерть п. Г., колишнього співробітника міліціїі можливого свідка у справі п. Ґонґадзе, а також звільнення генераллейтенантаПукача, якого підозрювали в організації спостереженняза її чоловіком, призвели до її відчаю щодо отримання будь-якогоефективного результату в розслідуванні.183. Уряд погодився, що заявниця зазнала певних страждань відсмерті її чоловіка, але не погодився, що порушення статті 3 Конвенціїбуло спричинене поведінкою будь-якого державного органу.342. Оцінка Суду184. Суд нагадує, що стаття 3 Конвенції до цього розглядалась учисленних схожих справах проти Туреччини, у яких заявники скаржились,що вони зазнали нелюдського та такого, що принижує гідність,поводження у зв’язку зі смертю або зникненням їхніх близькихродичів. Чи є член сім’ї «зниклої особи» жертвою поводженнявсупереч статті 3 Конвенції, залежатиме від існування спеціальнихчинників, які спричиняють страждання родичам, розміру та характеру,що відрізняються від емоційного стресу, який може розглядатисьяк неминуче спричинений родичам жертви, серйозне порушеннялюдських прав. Основні елементи мають включати близькість родиннихзв’язків, особливі обставини стосунків, ступінь участі членасім’ї у подіях, які розглядаються, участь членів сім’ї у спробах отриматиінформацію про зниклу особу та яким чином державні органивідповідають на такі запити (див. рішення від 18 червня 2002 року усправі «Orhan v. Turkey», заява № 25656/94, п. 358).185. Суд зазначає, що в цій справі чоловік заявниці зник у вересні2000 року та відповідно до зауважень, наданих заявницею, тількиу березні 2003 року вона дійсно отримала переконливу інформацію,що тіло, знайдене без голови поблизу м. Таращі у листопаді 2000 року,належало її чоловікові. У той же час заявниця отримувала від органівдержавної влади ряд суперечливих тверджень про долю свогочоловіка. Зокрема, у грудні 2000 року Генеральний прокурор зробивзаяву про те, що тіло, знайдене поблизу м. Таращі, не належало п.