завантажити PDF файл

Справи, які стосуються свободи вираження поглядів50. Суд зазначає, що саме по собі твердження про те, що практикаукраїнських судів чи та частина, яка стосується цих питань, невідповідали, на думку заявника, практиці Суду, може критикуватися,однак це не впливає на «передбачуваність». Крім того, на думкуСуду, аргументи заявника щодо якості права стосуються питаннятого, чи було втручання «необхідним у демократичному суспільстві»,яке Суд розглядатиме нижче. Взявши до уваги свою практику щодовимог чіткості та передбачуваності (див. рішення у справі «MarktIntern Verlag GmbH and Klaus Beermann v. Germany» від 20.11.89, серія A,№ 165, С. 18, § 30; «Mueller v. Switzerland» від 24.05.88, серія A, № 133,С. 20, § 29) та з огляду на той факт, що існує значна національнасудова практика з цього питання (§§ 27-31 вище), Суд вважає, щовтручання у право заявника було «передбачене законом» в розумінні§ 2 статті 10 Конвенції.b. Чи ставило втручання за законну мету51. Заявник стверджував, що втручання не мало законної мети,як того вимагає § 2 статті 10 Конвенції, оскільки національні судине могли чітко розмежувати оціночні судження й факти. Заявникстверджував, що він критикував п.Симоненка та Вітренко як публічнихосіб і не зачіпав їхнього приватного життя.52. На думку Уряду, законна мета існувала, тобто йшлося прозахист репутації та прав інших осіб.53. Суд погоджується з Урядом і встановлює, що втручання, щоє предметом спору, мало законну мету – захист репутації та правінших осіб, тобто п.Симоненка та п. Вітренко. Однак залишаєтьсяпитання, чи було воно необхідним.C. Чи було втручання необхідним у демократичному суспільствіта пропорційним законним цілям, яке воно мало54. Справа обмежується скаргою заявника про те, що рішення українськихсудів, якими його було зобов’язано визнати неправдивістьпевних висловлювань, зроблених щодо п.Симоненка та п.Вітренко,спростувати ці висловлювання та сплатити позивачам компенсаціюморальної шкоди, становили порушення статті 10 Конвенції.55. Суд вважає, що скарга має два пов’язаних між собою аспекти:♦ по-перше, чи національне право та практика як такі булисумісними з правом Конвенції та практикою Суду щодо § 2 ст. 10;254