Том 1

ілківсПроблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010м.Києва та Севастополя є значно вищим, ніж більшості областей ще й тому, що в умовах посилення тенденцій урбанізації, саме великі містаприваблюють творчих особистостей. Високим є творчий потенціал Харківської обл., що пов’язане із значним освітнім потенціалом цього регіонe(велика кількість навчальних закладів, науко-дослідних установ), а також активністю промислових підприємств, впровадження інновацій та реєстрацієюпатентів. Значний відрив від цих регіонів за своїм творчим потенціалом має „середня„ група творчо потенційних регіонів, індекс творчості якихзнаходиться у межах 0,17-0,23 (АР Крим, Дніпропетровська, Запорізька, Миколаївська, Донецька, Одеська, Львівська, Київська). Решта регіонівмають досить низький показник індексу творчості, що значною мірою пояснює їх відставання за показниками економічного розвитку та рівняжиття населення. Через те що досі у державі творчий потенціал не окреслений як необхідна передумова розвитку, розроблені державні тарегіональні стратегії розвитку не дають очікуваних результатів, тому уже протягом 19 років відбувається постійний відтік науковців, митців,творчих особистостей, які власне і є основою творчої суспільної групи України.№ п/пРегіонЗагальний індекс творчостірегіонів, ІеРейтинг регіонів за показникоміндексу творчостіЗагальний індекс творчості регіонів України, 2007 р.ІндексІндекс людськоготалановитостікапіталунаселенняРозрахунковий індекс,іеал(Кількість„постановників задач”на 1000 осіб)Узагальнений показник,Часткапрацевлаштованих осіб,що мають вищу освіту(%),Індекс науковогопотенціалучисло дослідників на на1 тис. осіб (осіб)Узагальнений показник,Індекс розвиткутехнологійітехЧастка затрат на дослідженняі їх розробку повідношенню до ВРП, %.Кількість патентів на 1тис. осіб, штРозрахунковий індексІндексвідкритосісуспільстваЧастка населення, щопроживає не територіїне з народження, %.Таблиця 31. Україна 0,16 - 0,11 113,83 0,17 17,89 1,72 0,26 0,82 0,18 0,11 11,102. АР Крим 0,23 4 0,12 116,40 0,16 19,50 0,73 0,14 0,58 0,07 0,51 50,903. Вінницька 0,10 18 0,10 101,80 0,06 15,10 0,32 0,11 0,25 0,15 0,12 11,504. Волинська 0,07 23 0,09 92,00 0,02 13,10 0,24 0,02 0,11 0,04 0,13 12,505. Дніпропетровська 0,22 5 0,13 133,80 0,20 19,20 1,89 0,26 0,82 0,18 0,28 28,306. Донецька 0,18 8 0,14 137,20 0,16 17,60 1,52 0,17 0,39 0,19 0,26 25,607. Житомирська 0,07 24 0,09 92,40 0,04 14,40 0,20 0,02 0,14 0,02 0,14 13,708. Закарпатська 0,07 25 0,09 88,20 0,09 16,30 0,42 0,03 0,16 0,04 0,07 7,109. Запорізька 0,21 7 0,12 122,10 0,14 18,20 1,00 0,29 0,91 0,20 0,29 28,5010. Івано-Франківська 0,09 21 0,14 135,30 0,01 12,20 0,36 0,12 0,27 0,16 0,10 9,8011. Київська 0,17 10 0,16 158,60 0,12 16,80 0,97 0,12 0,47 0,07 0,27 27,2012. Кіровоградська 0,11 16 0,11 106,30 0,04 14,10 0,26 0,07 0,20 0,09 0,22 22,4013. Луганська 0,14 12 0,11 109,90 0,10 16,80 0,52 0,10 0,25 0,12 0,25 25,0014. Львівська 0,17 11 0,13 132,20 0,17 18,40 1,50 0,24 0,83 0,15 0,14 13,7015. Миколаївська 0,22 6 0,13 129,40 0,15 18,80 0,89 0,30 1,10 0,14 0,30 30,4016. Одеська 0,18 9 0,12 124,60 0,22 22,10 1,09 0,15 0,42 0,14 0,24 24,4017. Полтавська 0,14 13 0,10 102,70 0,13 18,60 0,46 0,09 0,13 0,16 0,22 22,2018. Рівненська 0,07 26 0,09 86,40 0,04 14,00 0,16 0,03 0,10 0,05 0,13 13,3019. Сумська 0,13 15 0,10 101,30 0,07 14,50 0,67 0,19 0,79 0,06 0,17 16,9020. Тернопільська 0,09 22 0,11 114,30 0,03 13,40 0,18 0,08 0,14 0,13 0,13 12,5021. Харківська 0,38 3 0,12 124,10 0,43 25,40 4,67 0,71 2,29 0,39 0,27 26,9022. Херсонська 0,14 14 0,09 88,30 0,05 14,00 0,56 0,09 0,31 0,09 0,33 33,1023. Хмельницька 0,07 27 0,10 98,60 0,04 14,70 0,07 0,02 0,06 0,05 0,13 13,2024. Черкаська 0,11 17 0,09 93,20 0,08 15,80 0,48 0,07 0,31 0,05 0,20 20,2025. Чернівецька 0,10 19 0,09 93,70 0,09 15,80 0,68 0,12 0,35 0,12 0,11 11,1026. Чернігівська 0,10 20 0,09 91,00 0,09 16,60 0,39 0,06 0,26 0,04 0,15 14,8027. м.Київ 0,64 1 0,16 163,30 1,00 40,90 11,60 0,87 1,69 0,92 0,52 52,1028. м.Севастополь 0,39 2 0,14 136,20 0,35 26,80 2,38 0,48 1,77 0,20 0,59 58,60Джерело: Дані розраховані автором на основі показників Держкомстату, Міжнародної організації праці, Міжнародного валютногофонду.Можна констатувати, що порівняно з іншими державами, усі регіони України (окрім Києва) мають надзвичайно низькі показники індексуінновацій. Тому активізація інноваційної діяльності має стати одним із необхідних заходів щодо стимулювання соціально-економічного розвитку, щопередбачено Закон України «Про наукові парки», метою якого є стимулювання науково-дослідної та інноваційної роботи [14]. Для розгортання науководослідноїроботи сьогодні необхідною є не лише розробка відповідної нормативно-правової бази, але, у першу чергу, створення сприятливих умов длядослідників, що займаються інноваційною діяльністю. Натомість реальне забезпечення науковців є незадовільним. У 2009 р. були прийняті змінищодо пенсійного забезпечення науково-педагогічних кадрів, що суттєво обмежило можливість одержання високого рівня пенсійного забезпечення цихфахівців. Крім того, зважаючи на те, що заробітна плата багатьох працівників науково-дослідних установ є мінімальною, значно знижуєтьсяобсяг закупівель обладнання для проведення досліджень, реактивів, обміну досвідом, спостерігається інтенсифікація «відтоку інтелекту», щонегативно відображається на рівні творчого потенціалу загалом.Навіть за позитивних тенденцій щодо зростання рівня освіти населення, спостерігається зниження рівня частки творчих осіб в Україні убільшості її регіонів. Негативним наслідком такого скорочення є криза трудових ресурсів саме за якісними показниками, що відповідно стимулюєзагострення значної кількості соціально-економічних проблем. Особливо гостро стоїть проблема акумуляції творчих ресурсів молодих людей –учнів, випускників шкіл, студентів та випускників ВНЗ, аспірантури у регіонах. Відповідно загострюється кадровий «голод» у сільській місцевості, невеликихмістах. За прогнозними оцінками, якщо на державному рівні не змінити політику щодо творчого, і зокрема креативного потенціалу України, тоспостерігатиметься подальше погіршення показників соціально-економічного, політичного, культурного розвитку.Протягом останніх років значно зросла частка українських учнів та студентів, які отримують освіту чи стажуються за кордоном. Ключовоюпроблемою сьогодні є те, що значна кількість цих молодих людей залишається офіційно чи неофіційно у країні навчання. За приблизнимиоцінками МОНУ чисельність лише тих, хто офіційно їде закордон на навчання за сприяння МОНУ становить близько 10-15 тис. осіб щороку. Реєстраціятих, хто навчається за власні кошти чи за рахунок сприяння відповідних освітніх програм найчастіше не ведеться взагалі. За даними Інститутустатистики ЮНЕСКО, лише 2005 р. за кордоном навчалося понад 25 тис. українців, переважна більшість їх — у Німеччині (7,6 тис.), Російській Федерації (6,8тис.), США (2 тис.), Польщі (1,8 тис.), Угорщині (1 тис.). За останніх три роки ця цифра збільшилася майже вдвічі. Станом на початок 2008 р. закордоном у ВНЗ навчалося близько 35 тис. українців і ця цифра має тенденцію до збільшення [15]. Свідченням того, що значна кількість111