Том 1

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010прибутку найефективнішою є вертикальна інтеграція. З одного боку, вона виключає створення двох послідовних надбавок (так звану подвійну«маржиналізацію»), що підвищує конкурентоспроможність компанії, з іншого боку – завдяки виходу на ринок з максимальною доданоювартістю прибуток інтегрованої компанії буде вищим за суму прибутків необ’єднаних компаній.На особливу увагу заслуговує сфера максимізації доданої вартості через інтеграцію електроенергетики з газовою промисловістю.Наприклад, лібералізація електроенергетики США, Великої Британії та інших країн ЄС сприяла зростанню привабливості електроенергетикидля потужних газових компаній, які раніше здійснювали виключно видобувну та газотранспортну діяльність, і навпаки.Слід відмітити, що кожна країна світу реалізує власну економічну модель організації енергоринків, яка відображає загальнополітичні,географічні, загальноекономічні особливості країни, специфіку енергосистеми, а саме:– структуру генеруючих потужностей за видами і територіальним розміщенням, ступінь енергозабезпеченості регіонів;– ступінь централізації диспетчерського регулювання енергосистеми;– державну політику тарифоутворення.Загальні проблеми енергозабезпечення та окремі питання, що на них впливають, знаходяться під постійною увагою світових тарегіональних міжнародних організацій, і в першу чергу - енергетичних. Це - Міжнародне енергетичне агентство (МЕА) (було створено у 1974 р.18-ма західноєвропейськими державами, США, Канадою, Новою Зеландією, Японією під час енергетичної кризи 70-хроків), Всесвітняенергетична рада (ВЕР), Міжнародне агентство з атомної енергії (МАГАТЕ), Статуправління Європейської Комісії (ЄВРОСТАТ),Електроенергетична рада СНД та ін. Деталізований розгляд проблем підвищення енергоефективності споживання в ринкових умовах наведенов документах договору Енергетичної хартії. Стрижневим елементом стратегії розвитку глобальної енергетики визнано забезпеченняміжнародної енергетичної безпеки (МЕБ) [7].Україна є важливим елементом системи ЕНБ Євразійського простору, має свою енергетичну стратегію до 2030 року, ратифікувалаЕнергетичну Хартію, Кіотський протокол, а, значить, зінтегрована в світову енергетичну систему. Завдання забезпечення ЕНБ знайшло своєвідображення в таких державних документах як «Енергетична стратегія України на період до 2030 року», в Законі України «Про основинаціональної безпеки», Указах Президента України щодо першочергових дій уряду по забезпеченню енергетичної безпеки (2006 року) та щодопитань енергетичної безпеки України (№204/2007 року), новій Стратегії національної безпеки України (указ №105/2007 від 12.02.2007 року) тав багатьох інших документах.З точки зору глобальних енергетичних процесів слід враховувати вигідне геополітичне та географічне положення України тапов’язану із цим її роль як транзитної держави. Інтеграція української енергосистеми до європейської є складовою стратегічної мети Українищодо входження до ЄС. На відміну від країн нової хвилі розширення ЄС Україна має достатньо потужні та розвинуті газо-, нафтотранспортніта електричні мережі, поєднані з транспортними мережами ЄС і країн СНД, що дозволяє їй брати участь у формуванні Європейськоїенергетичної політики та спільного енергетичного ринку, відігравати важливу роль в енергетичній співпраці країн СНД і ЄС.Загалом найбільший вплив на розвиток енергетичної системи України в умовах інтеграції мають наступні процеси: глобалізація,лібералізація, диверсифікація та модернізація. Сутність впливу даних процесів полягає в наступному:– глобалізація призводить до посилення інтеграції енергосистем в економічному (ринки електроенергії, інвестиції), технологічному(розширення меж територій із централізованим енергопостачанням), міждержавному і міжконтинентальному (міждержавні і міжконтинентальніенергооб'єднання) аспектах;– лібералізація веде до зростання дерегулювання і конкуренції, розвитку регіональних, міжрегіональних і міждержавних ринківенергії;– диверсифікація, призводить з одного боку, до збільшення використання різноманітних видів палива, джерел паливо- іелектропостачання, з другого – різних типів енергоустановок;– модернізація веде до підвищення ефективності традиційних і створенню нових високоефективних технологій і установок.Загалом процес реформування енергосистеми України передбачає:– перехід на ринкові відносини;– лібералізацію ринку;– створення оптового ринку електроенергії;– вдосконалення цінової політики за рахунок створення умов для конкуренції, які дозволять покупцям і продавцям на основівільного попиту і пропозиції укладати операції по ринкових цінах;– забезпечення надійного постачання і оплати придбаної електроенергії і потужності.Проте в умовах переходу на ринкові відносини і лібералізації ЕР в процес аналізу і прийняття рішень по її розвитку виявляютьсязалученими багато учасників (суб'єктів відносин) з різними інтересами: електроенергетичні компанії, споживачі, інвестори, громадськіорганізації, державні і регіональні органи влади. Тому лібералізація ЕР може призвести до негативних наслідків щодо стабільного і безпечногофункціонування енергосистеми, пов'язаних з наступними чинниками [8, С. 80]:– внаслідок наявності багатьох суб'єктів відносин породжується відмінність критеріїв управління для системи в цілому, так і окремихїї частин;– виникає суперечність між комерційними інтересами енергокомпаній і необхідністю забезпечення надійності енергосистеми;– в процесі функціонування оптового ринку електроенергії виникають суттєві і різкі зміни електричних режимів, внаслідок чого венергосистемах можуть мати місце зниження запасів по зв'язках і складатися несподівані режими, в яких система протиаварійного управлінняможе працювати неадекватно;– змінюються критерії управління у складних аварійних ситуаціях, при системних аваріях.Із вищевикладеного слідує, що в умовах лібералізації ЕР України існує ймовірність:1) виникнення так званих, фізичних або технологічних ризиків, пов'язаних з ймовірністю відмов і перебоїв в роботі основногообладнання енергопідприємств. Аналізу фізичних (технологічних) ризиків присвячена значна кількість робіт, оскільки основним завданнямфункціонування електроенергетичних підприємств практично завжди було надійне і безперебійне енергопостачання споживачів;2) появи якісно нових (сучасних) фінансових ризиків, обумовлених, перш за все, формуванням різних груп суб'єктів відносин у процесіфункціонування й розвитку ЕЕС. Наявність значної кількості груп суб'єктів відносин, кожен з яких приймає на себе частину ризику, певноюмірою є фактором ризику, оскільки невиконання хоча б одним з них своїх обов’язків може призвести до виникнення небажаних подій(наприклад збитки (або втрати) внаслідок порушення надійного режиму електропостачання).Проблеми, що викликані чисельністю суб'єктів відносин, доповнюються інтернаціональним характером цієї діяльності (тобто колиучасники ринку належать до юрисдикції різних країн).Таким чином, впливовим джерелом можливості виникнення якісно нових ризиків в сучасних умовах розвитку енергетики України єймовірність зіткнення суперечливих інтересів різних груп суб'єктів ЕР у процесі обґрунтування рішень по розвитку паливно-енергетичногокомплексу.Вочевидь, що схильність до ризику можна розглядати як функцію від двох параметрів: вірогідність настання негативної події і масштабуможливого збитку, тобто чутливості портфеля (організації) до наслідків цієї події.З урахуванням вищезазначеного можна запропонувати наступне визначення поняття «ризик». Ризик в енергетиці – це об’єктивносуб’єктивнакатегорія, що пов’язана з ймовірністю виникненням небажаних подій (загроз) в умовах невизначеності та суперечливостіінтересів різних груп суб’єктів ЕР і відображає міру їх втрат (збитків) від порушення надійного режиму електропостачання внаслідокнеузгоджених дій даних суб’єктів.Інтересами різних груп суб'єктів ЕР є:1) виробники або (і) продавці електроенергії (вертикально інтегровані, електрогенеруючі або збутові компанії, мережна компанія якєдиний покупець-продавець електроенергії), а також суб'єкти енергетики, що надають електроенергетичні послуги на оптовому ринку245