Том 1

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010РЕЗЮМЕВ статье исследован мировой опыт влияния государства на обеспечение структурной перестройки национальной экономики, рост ееконкурентоспособности. Представлен анализ инновационного потенциала структурной переориентации украинского производства, показанароль кластеров в этом процессе. Исследованы механизмы внедрения структурно-инновационных трансформаций национального производства вусловиях глобализации.КОМЕРЦІАЛІЗАЦІЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО ПРОДУКТУ ЧЕРЕЗ ТРАНСФЕР ТЕХНОЛОГІЙБілоус-Сергєєва С. А. асистент, Приазовський державний технічний університет ⋅Постановка проблеми. В умовах глобалізації й жорсткої конкуренції на ринках товарів і послуг успіх супроводжує ті підприємства,які у своїй діяльності використовують нарівні з фізичним капіталом і працею інтелектуальний капітал.Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питаннями комерціалізації інтелектуального продукту займались наступні провіднівітчизняні та зарубіжні вчені, такі як Й. Шумпетер, В. Л. Іноземцева, Б. Б. Леонтьева, П. Салліван, К. Е. Свейбі.Метою статті є дослідження комерціалізації інтелектуального продукту через трансфер технологій в промисловості України.Викладення основного матеріалу. Ще на початку XX ст. Й. Шумпетер висунув гіпотезу про те, що двигуном економічного розвитку єінноваційна діяльність, в основі якої лежать нововведення, придумані людиною – новації. Надалі сукупність новацій стали іменувати«інтелектуальним капіталом». У роботах американських економістів П. Саллівана і К. Е. Свейбі «інтелектуальний капітал» визначено як«знання, яке може бути перетворене в капітал», а «інтелектуальні активи» - як «законодавчі знання співробітників підприємства». У XIX ст.лише 100 років тому назад працю оцінювали дешево. Цінність підприємства визначалася виробничими корпусами, устаткуванням і йогокапіталом. У третьому тисячолітті праця буде коштувати значно дорожче. Людські активи, настільки необхідні підприємству дляфункціонування, стануть рідкісним і дорогим товаром. Багатьом підприємствам, особливо тим, які надають послуги, для функціонування непотрібна велика кількість матеріальних активів. Комп`ютери, комунікації й знання - от що лежить в основі їх роботи в сучасну епоху. Постійнозростаюча значимість інтелектуального капіталу відображає все більшу залежність підприємства від нематеріальних активів. Щодня виникаютькомпанії нового типу, що володіють нематеріальними активами. Світ змінився, тому у цих умовах XXI ст. необхідно вдосконалювати методиуправління інтелектуальним капіталом, який відіграє все більшу роль у роботі підприємства.[2]Спеціалісти бізнес - технологій стверджують, що підвищення інтелектуального капіталу людини на 10% збільшує вартістьстворюваного нею інтелектуального продукту в 11 разів. Формами комерціалізації інтелектуального продукту можуть бути:- вкладення його у статутний капітал (фонд) підприємства без відволікання грошових ресурсів;- продаж бізнес ідей, результатів наукових розробок і або ноу-хау як відчужуваної власності на ринку інтелектуальних товарів і послуг;- використання інвестицій в комерційно перспективні бізнес-проекти,- передавання (продаж на певних умовах) прав на використання конкретних об`єктів інтелектуального ресурсу як невідчужуваноївласності стороннім суб`єктам бізнес – діяльності за окремими угодами (наприклад, за допомогою ліцензійного договору), відповіднооформленими юридично.Одним з найбільш прибуткових є трансфер технологій. Трансфер технологій – передача технології, яку оформляють шляхом укладаннядвостороннього або багатостороннього договору між фізичними або юридичними особами, яким встановлюють, змінюють або припиняютьмайнові права і зобов`язання щодо технологій або її складових. Трансфер (передача) технологій передбачає, як правило, не лише передачу правна об`єкти інтелектуальної власності, які в ній використані, але й виконання робіт, пов`язаних із виробництвом інноваційної продукції(поставка обладнання, пусконалагоджувальні роботи, навчання персоналу).За Законом України «Про державне регулювання діяльності в сфері трансферу технологій» [3] технологія – це результатінтелектуальної діяльності, сукупність систематизованих наукових знань, технічних, організаційних та інших рішень про перелік, строки,порядок і послідовність виконання операцій, процесу виробництва або реалізації та зберігання продукції, надання послуг.Трансфер технологій (ТТ) є однією з найважливіших частин інноваційного процесу і по своїй суті є реалізацією процедури передачінових науково-технічних знань від власника (розробника) до виробника (замовника). При цьому учасники процедури вступають вдовгострокові відносини, що обумовлені правовим договором (ліцензійним контрактом) і спрямовані на досягнення, перш за все, матеріальногоуспіху від впровадження нових знань (технологій) в виробництво. Така форма інноваційної процедури давно довела свою ефективність врозвинутих капіталістичних країнах і повинна поступово перейти на Україну тому що, трансфер технологій є необхідною та достатньоюумовою існування ринкових відносин в сучасній постіндустріальній державі.На початку XXI ст. створено декілька потужних національних систем трансферу технологій, що формують міжнародний риноктехнологій. Найпотужнішою системою трансферу технологій є національна система Сполучених Штатів Америки. Її сукупний дохід перевищує100 млрд. доларів щорічно протягом 2001-2004 років. Для порівняння: сукупний дохід усієї автомобільної промисловості США коливається вмежах 60-80 млрд. доларів щорічно. Міжнародний трансфер технологій вже давно став однією з найприбутковіших статей експорту таких країняк США, Японія, Ізраїль та Великобританія. Про необхідність збільшення частки високотехнологічної продукції і ліцензій в структуріукраїнського експорту говорить кожний новий український уряд, але робиться в цьому напрямку об’єктивно мало.Так в кожній високорозвиненій країні є державний чи політичний орган, що регулює ринок технологій в державних інтересах.Наприклад, в США це Національна агенція в сфері трансферу технологій. Це зумовлено перш за все, необхідністю контролю за передачеютехнологій зі сторони держави і необхідністю постійного коригування законодавчої бази для високотехнологічного ринку. Так, наприклад, вперіод з 1975 по 2000 рік в США прийнято більше тридцяти законів в сфері трансферу технологій і ринку інтелектуальної власності.У 2008 р. до Держдепартаменту інтелектуальної власності України надійшло понад 50 тис. заявок на об’єкти промислової власності, зних понад 15 тис. заявок – на винаходи і корисні моделі, понад 2,2 тис. – на промислові зразки і більше 33 тис. – на знаки для товарів і послуг (ут. ч. майже 22,4 тис. заявок – за національною процедурою).У 2008 р. до Держдепартаменту інтелектуальної власності України надійшло 5697 заявок на винаходи.(табл.1, рис.1.)Таблиця 1 - Надходження заявок до Держдепартаменту інтелектуальної власності України на винаходи за період з 2004 – 2008 рр.показниккількість поданих заявок2004 2005 2006 2007 2008Надійшло заявок 5778 5592 5930 6163 5697За національною процедурою 4356 3842 3788 3766 3149Від національних заявників 4086 3535 3472 3440 2823Від іноземних заявників 270 307 316 326 326За процедурою РСТ 1422 1750 2142 2397 2548В т.ч. від національних заявників 4 3 2 0 2Національні заявники 4090 3538 3474 3440 2825Іноземні заявники 1688 2054 2456 2723 2872© Білоус-Сергєєва С. А., 2010200