Том 1

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010України почали вносити Західна Азія, що представлена в Україні турками, курдами та афганцями тощо, а також Південна й Південно-СхіднаАзія, яку представляють, в основному, так звані «народи Індії», белуджі й в’єтнамці. Помітно зросла кількість трудових мігрантів зі СхідноїАзії – китайців, корейців і японців. Центральну Азію в Україні, крім халха-монголів, уйгурів і дунганів, представляють ще 7 народів СередньоїАзії й Казахстану. Загальна кількість становить 103 народи [3], однак ці мігранти, перш за все, – некваліфікована робоча сила .З позиції трудоресурсної безпеки проблема міграційних процесів заслуговує особливої уваги. Основні напрями забезпеченнятрудоресурсної безпеки держави у сфері регулювання міграційних процесів представлено на рис. 8.Приведення законодавчої бази та адміністративних можливостей у відповідність доміжнародних стандартів та сучасних потреб у сфері регулювання міграційнихпроцесів. Запровадження ефективного візового та прикордонного контролю істворення системи місць перебування нелегалів та нормативно-законодавчоїпроцедури поводження з мігрантами, затриманими на території країни.Напрямизабезпеченнятрудоресурсноїбезпекидержавиу сферірегулюванняміграційнихпроцесівВпровадження у дію єдиної електронно-інформаційної системи з обліку міграційнихпотоків, яка передбачала облік фізичних осіб за місцем проживання, системуідентифікації осіб, які перетинають кордон, трудових мігрантів, біженців,затриманих нелегальних мігрантів. Створення автоматизованої системиідентифікації іноземних громадян, які в’їжджають в Україну та виїжджають зкраїни.Розробка процедури проведення заходів щодо амністії нелегальних мігрантів для їхлегалізації, створення відповідної нормативно-законодавчої бази.Оперативне відстеження міграційних потоків, виявлення каналів міграції, виявленнякримінальних структур та туристичних агентств, комерційних фірм, які сприяютьзабезпеченню каналів нелегальної міграції, припинення їх діяльності.62Корегування державної етнонаціональної політики у зв’язку з ускладненняметнічної структури населення, формування в Україні зон локалізації іммігрантів зокремих країн, організація співпраці з новоутвореними національно-культурнимиосередками, новими діаспорами.Рис. 8. Напрямами забезпечення трудоресурсної безпеки держави у сфері регулювання міграційних процесівЗабезпечення трудоресурсної безпеки, підвищення обсягів і рівня зайнятості як факторів формування конкурентного ринку працізначною мірою залежать від інноваційного розвитку держави. ХХІ століття характеризується переходом світу до інформаційного суспільства.На сучасному етапі розвиток країн залежить здебільшого не від матеріальних і фінансових ресурсів, а від рівня використання та реалізаціїлюдського капіталу, розвитку інтелектуального, інноваційного потенціалу суспільства. Сьогодні перед країнами світу стоїть проблемапідвищення ефективності використання робочої сили з метою досягнення високого рівня інноваційного розвитку, який є основою підтримкинеобхідного порогу незалежності країни.Інноваційний розвиток – це процес структурного вдосконалення національної економіки, який досягається переважно за рахунокпрактичного використання нових знань для зростання обсягів суспільного виробництва, підвищення якості суспільного продукту, зміцненнянаціональної конкурентоспроможності та прискорення соціального прогресу в суспільстві. Таким чином, стимулювання інноваційногорозвитку не може бути обмежене лише стимулюванням окремих досліджень чи розробок, а має бути спрямоване на створення умов длямасового пошуку результативних шляхів технологічних змін і швидкої підтримки позитивних здобутків.Світовий ринок наукомісткої продукції розвивається високими темпами. Обсяг її продажу становить в сучасних умовах більше ніж1 трлн. дол. на рік. Домінуючу позицію на цьому ринку займають країни «Великої сімки», які контролюють дві третини виробництванаукомісткої продукції, зокрема США сьогодні контролює 40% світового ринку високих технологій, тоді як на Росію припадає лише 1%, наУкраїну – 0,3%. Стосовно України, на сьогодні щорічний експорт національної високотехнічної продукції становить 1 млрд. дол., що у 15 разівменше за Таїланд, в 24 – за Мексику [4]. Оцінка конкурентоспроможності України та чинників, що її визначають, дозволяє констатувати низькірівні останніх, а сучасний стан інноваційної політики демонструє неспроможність забезпечити зростання конкурентоспроможності вітчизнянихсуб’єктів господарювання.Для забезпечення інноваційного розвитку економіки України в контексті трудоресурсної безпеки найбільш важливими складовимиконкурентоспроможності є аспекти, пов’язані з формуванням економіки знань – кваліфікація, професійний досвід, творчий потенціал таздатність до сприйняття нових технологій. Найбільш впливовими чинниками рівня конкурентоспроможності робочої сили України є якістьпрофесійної підготовки та вартість робочої сили, які необхідно суттєво підвищувати. Для ефективного впровадження інновацій напідприємствах країни повинна бути, перш за все, створена дієздатна структура управління інноваційним розвитком, яка б була спроможна запрофесійним та освітнім рівнем в оптимальні строки виконати всі роботи, що необхідні для впровадження нововведень у виробництво.Працівники зможуть повноцінно займатись інноваційною діяльністю тільки тоді, коли матимуть необхідну освіту та творчі здібності.Узагальнюючи вищевикладене, можна зробити висновок, що забезпечення трудоресурсної безпеки має передбачати:- розробку напрямів зростання доходів і рівня життя населення;- реформування трудової сфери шляхом формування конкурентних переваг ринку праці через посилення мотиваційних механізмів,підвищення конкурентоспроможності робочої сили;- забезпечення ефективної зайнятості населення, що має стати гарантією отримання робочого місця;- орієнтація демографічної політики на створення умов розширеного відтворення людського потенціалу, забезпечення взаємоузгодженостідемографічної та соціальної політики;- розробка виваженої міграційної політики, спрямованої на формування інтелектуального потенціалу нації;