Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010c. 84-92], пов’язаних з тіньовою діяльністю суб’єктів господарювання, насамперед варто розглянути передумови укладання тіньовихтрансакцій. Зокрема, до них відносимо: значні трансакційні витрати легального бізнесу; намагання ухилення від сплати податків; відсутністьефективної системи інститутів, що захищають права власності та договірні відносини; вузькозорієнтовані інтереси економічних суб’єктів (зодного боку, швидке вирішення питання, а з іншого – одержання додаткового доходу у вигляді хабара).ПолітичнанестабільністьЗАГРОЗАПОРУШЕННЯПРАВВЛАCНОСТІЗростаннярівня тіньовогосектораВисокий рівеньтрансакційнихвитратАктивізаціякорупційноїдіяльностіЗростання рівнябідності тасоціальноїнапруги„Втеча” національногокапіталуНизький рівеньсоціально-економічногорозвиткуНизький рівеньвнутрішніх тазовнішніх інвестиційДо основних видів трансакційних витрат, пов’язаних з тіньовою діяльністю суб’єкта господарювання, віднесемо пов’язані зінституційним „залагодженням” тіньової діяльності підприємства (наприклад патронат та лояльне ставлення з боку правоохоронних та іншихконтрольних органів, лобіювання законодавчої та нормативної бази тощо), пов’язані зі здійсненням тіньового виробництва та реалізацієютоварів (робіт, послуг) та з ухиленням від сплати податків і нарахуваннями на заробітну плату.Підприємство здійснюватиме тіньову діяльність за умови, якщо:⎧D′− C > D − C − T,⎨(1)⎩ pS < D′− C′,де D′ , D – доходи підприємства в тіньовій та легальній діяльності відповідно; C′ , C – затрати фірми у тіньовій та легальнійдіяльності відповідно; T – податки; p – вірогідність виявлення тіньової діяльності фірми; S – трансакційні витрати, які зазнає фірмавнаслідок виявлення її тіньової діяльності.Трансакційні витрати, пов’язані з тіньовою діяльністю підприємства, можна оцінити на основі розрахунку інтегрального показникаобсягів тіньової економіки. Доцільно також оцінити трансакційні витрати, пов’язані з суто корупційною діяльністю, зокрема, пов’язані з:фінансовим „утриманням” юридичних та фізичних осіб, що лобіюють інтереси підприємства („дахування”, „поділ нелегального прибутку”); зподоланням адміністративних бар’єрів (надання хабара), який виникає в разі необхідності одержання права на здійснення господарськоїдіяльності (ліцензії, реєстрація підприємства, сертифікація, митне оформлення товарів тощо) та безпосередньо під час здійснення господарськоїдіяльності (надання хабара за ігнорування факту правопорушення з боку контрольних органів) [2, c.123-127].Таким чином, трансакційні витрати корупційної діяльності мають місце за таких умов:182Рис. 1. Взаємозв’язок між політичною та економічною нестабільністю⎧TrC⎪⎪TrC⎨TrC⎪TrC⎪⎪⎩TrCcorrcorradmk= TrC= kD′,= Vt,lob< pS,D′> k,< AC + W+ TrCadm, TrC,
Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010навпаки, надзвичайно небезпечна. Для того, щоб нові „правила гри” стали масовими, вони повинні сприйматися не як кримінальні дії, адістати відповідне правове та суспільне схвалення. Проте тіньова економічна життєдіяльність породжує велику кількість норм, якіспрощують „життя в тіні”, але перешкоджають „переходу з тіньового в офіційний сектор”. Тому перетворення колишніх тіньових „правилгри” на легальні зовсім не заперечує необхідності боротьби за очищення нових інституційних структур від „тіньової спадщини”. Нівелюваннянормативно-правового забезпечення не може протягом тривалого часу бути загальноприйнятим. Будь-яка ділова культура базується на повазізакону (не обов’язково суто юридичного), інакше бізнес перетворюється на „гру без правил” і саморуйнується.Тому легалізація будь-яких тіньових відносин категорично не повинна означати легалізацію беззаконня. Для прикладу, згадаємоукраїнський варіант інституту депутатської недоторканості. У цьому контексті доречно нагадати ст. 80 Конституції України, яка зазначає:„Народні депутати не несуть юридичної відповідальності за результати голосування або висловлювання в парламенті та його органах, завинятком відповідальності за образу чи наклеп. Вони також не можуть без згоди Верховної Ради України бути притягнуті до кримінальноївідповідальності, затримані чи заарештовані” [3]. Таким чином, без відповідної згоди парламенту, депутати Верховної Ради України навіть заумови скоєння ними відверто кримінальних злочинів не можуть бути притягненими до відповідальності.У світовій практиці депутатський імунітет передбачає значно менші можливості уникнення покарання в разі доведення складу злочинув діях представника парламенту. Визначення меж імунітету виходить з того, що він покликаний забезпечити незалежність депутатів та їхможливість безперешкодного здійснення покладених на них обов’язків. Загалом він захищає парламентарів від усіх форм арешту тапереслідувань і передбачає досудовий розгляд лише за умови парламентського рішення. Проте це правило має кілька винятків. У країнах, щоналежать до системи загального права, та в деяких інших країнах (Австралія, Великобританія, Іспанія, Ірландія, Мальта, Канада, Колумбія,Нова Зеландія) недоторканність поширюється виключно на цивільні справи. У Австрії, Німеччині, Киргизстані, Латвії, Росії, Словаччині – наадміністративні правопорушення включно; у Молдові – на всі правопорушення, окрім спеціально визначених законом. Такі норми булизакріплені через необхідність забезпечити присутність депутатів на засіданнях парламенту, чому перешкоджав цивільний абоадміністративний арешт. Однак цей привілей не завжди передбачає абсолютне звільнення від відповідальності. Наприклад, у Канаді імунітетдіє з моменту оголошення результатів виборів, протягом сесії та сорока днів після її закінчення, а також протягом сорока днів після розпускупарламенту. В одних країнах (Албанія, Австрія, Білорусь, Грузія, Росія, Туреччина) не можна обшукувати парламентаріїв, їхні офіси абобудинки, залучати до попереднього розслідування або розслідування взагалі, в інших – принцип недоторканності не поширюється назалучення депутатів до процесу розслідування (Франція, Португалія, Японія) [49]. Таким чином, можна стверджувати про „узаконеннязлочинності” (у тому числі кримінальної) в Україні на відміну від більшості країн світу за умови набуття особою статусу депутатапарламенту.Крім неповаги до закону, тіньова діяльність небезпечна тим, що в сферу тіньових відносин переходять („скидаються”) елементи старихсоціально-економічних систем (наприклад, незаконна діяльність притаманна для країн колишнього Радянського Союзу). У тіньовій економіціці морально застарілі інститути продовжують ще довго діяти, зберігаючи потенційну можливість переродитися. Тому поширення тіньовихвідносин часто означає регенерацію інститутів, що призводить до гальмування суспільного розвитку. Відстежуючи процес формування новихінститутів, суспільствознавці практично не аналізують процеси їх відмирання. Проте цей момент є надзвичайно важливим, адже інститути,які відмирають, можуть виступати деструктивним елементом для новостворених. Оскільки тіньовий сектор за визначенням антагоністичнийлегальному сектору, він краще пристосований до збереження тих „правил гри”, від яких легальний сектор уже відмовився. Збереженнювіджилих інститутів у секторі тіньової економіки сприяють негативні ефекти масштабу, властиві певним видам господарської діяльності.З метою аналізу „інституційної утилізації” окреслимо основні потенційно можливі системи правил соціально-економічних взаємин.Згідно з типологією австро-американського суспільствознавця К. Поланьї, існує три основні системи відносин [4, c. 64]: (1) реципрокності –добровільний обмін без розподілу праці, симетричний або асиметричний залежно від того, який соціальний статус його учасників (наприклад,стосунки між суб’єктами бартерних відносин); (2) редистрибуція – централізований примусовий перерозподіл, організовуваний в рамкахвертикального розподілу праці між нерівними членами соціуму (прикладом може слугувати планово-адміністративна система в СРСР); (3)ринок – добровільний симетричний обмін, заснований на горизонтальному поділі праці (принципи вільного ринку, хоча як відомо, досягтиабсолютної самодостатності ринку так і не вдається) [5, c.30-31].Подану типологізацію доцільно також доповнити й такою формою господарських відносин, як насильство – примусовий перерозподілбез розподілу праці (наприклад, уже згадуване рейдерство).Глобальний тренд розвитку суспільства можна подати як послідовність: насильства → реципроктністі → редистрибуції → ринку. Звичайно,ця схема досить умовна – немає жодної соціально-економічної системи, яка б базувалася лише на якомусь одному з перелічених принципів.Фактично кожному суспільству в певний проміжок часу більшою мірою притаманний один з перелічених метаінститутів. Проте в мірурозвитку суспільства значення „правил гри”, що стоять на початку ланцюжка, поступово знижується, а значення тих, що стоять у кінці –зростає.На сучасному етапі головним метаінститутом є, звичайно, ринок. Але поряд з ним у легальній економіці діють і редистрибуція(виконання державного бюджету, внутрішньофірмові трансферти), і реципрокність (відносини між домогосподарствами) і навіть насильство(боротьба за ресурси між різними державами). У тіньовій сфері також існують усі перелічені метаінститути. Найширше у цьому секторіпредставлені ті відносини, які пов’язані або з прямим насильством, або з централізованим примусовим перерозподілом (наприклад, коли маємісце автократична система з широкомасштабним поширенням корупції).Централізований перерозподіл у межах системи вертикального розподілу праці пройшов цикл розвитку, близький до еволюції „економікинасильства”. Цей цикл можна прослідкувати, аналізуючи розвиток корупції – використання службового становища в особистих цілях. Длярозуміння закономірностей розвитку корупції слід пригадати висунуту в 60-х роках ХХ сторіччя концепцію Г. Мюрдаля про два видиадміністративного регулювання приватного сектора в сучасних країнах „третього світу”. Те, яке „… застосовується за рішенням чиновника,наділеного правом діяти на власний розсуд”, дискреційним; інше ж, яке „… здійснюється автоматично відповідно до встановлених правил”, –недискреційним. Г. Мюрдаль справедливо зазначав, що в країнах, які розвиваються використовується переважно перший тип. В результаті „…бізнесменам... доводиться прокладати собі шлях крізь джунглі адміністративних дискреційних заходів...” [5, с. 232].Протистояння цих двох видів регулювання, проте, не є специфічним для сучасної епохи – його характеристики простежувалися також іпротягом всієї історії розвитку державного регулювання економіки. Вже в суспільствах стародавнього світу спостерігалася протилежність двохвидів адміністративного регулювання – централізованого й правового, з одного боку, децентралізованого і вольового, з іншою. Якщо дієверховенство Закону, то принципал-правитель делегує агентові-чиновникові чітко специфікований обсяг повноважень, пропонуючи підлеглимспівпрацювати з центральною владою щодо контролю за діями чиновників. Більше того, при послідовному дотриманні принципу верховенстваЗакону сам верховний правитель виявляється агентом підданих-принципалів, що доручають йому стежити за виконанням обов’язкових для всіхправил. Якщо ж панує Воля (або свавілля), то обсяг повноважень, що делегуються, і можливість їх контролювати змінюються залежно відспіввідношення сил конкретного верховного правителя і підвладного йому адміністративного апарату. В цьому разі вирішальну роль відіграютьособисті зв’язки – саме вони визначають, як буде співвідноситися „власний розсуд” чиновника з інтересами підлеглих і центрального уряду.В умовах верховенства Закону корупція має вузькі межі (чиновник може інтерпретувати норму для конкретного випадку, але нестворювати її), тоді, як влада Волі дає для розвитку корупції широкий простір (сама влада розглядається як реалізація особистих цілей – цілейособи, що стоїть при владі). Звичайно, ця полярність Закону і Волі не часто сприяє формуванню „чистих” систем, що базуються тільки наодному принципі. З одного боку, принципово неможливо формалізувати (закріпити в Законі) всі аспектів суспільних відносин. З іншого, –неможливо звести централізоване управління тільки до „добору кадрів”, абсолютно відмовившись від розробки інструкцій для їх дій. Напрактиці зазвичай доводиться миритися з деякою часткою „самовладдя” і „самокорисливості” чиновників, яка проте, сприймається або якчастина загальновизнаного порядку, або як неминуче його порушення.У суспільствах першого типу корупція неминуча, вона є частиною самої офіційної системи (тобто можна говорити про нелегітимнісьсистеми у сенсі несприйняття дій чиновників громадянами навіть за умови, що вони діють у межах закону, але який є суспільно неприйнятним).183
- Page 1 and 2:
Донецкий националь
- Page 3 and 4:
Редакционная колле
- Page 5 and 6:
Проблемы развития
- Page 7 and 8:
Проблемы развития
- Page 10 and 11:
Проблемы развития
- Page 12 and 13:
12Проблемы развития
- Page 14 and 15:
Проблемы развития
- Page 16 and 17:
Проблемы развития
- Page 18 and 19:
18Проблемы развития
- Page 20 and 21:
Проблемы развития
- Page 22 and 23:
Проблемы развития
- Page 24 and 25:
Проблемы развития
- Page 26 and 27:
26Проблемы развития
- Page 28 and 29:
Проблемы развития
- Page 30 and 31:
Проблемы развития
- Page 32 and 33:
Проблемы развития
- Page 34 and 35:
Проблемы развития
- Page 37 and 38:
Проблемы развития
- Page 40 and 41:
40Проблемы развития
- Page 42 and 43:
Проблемы развития
- Page 44 and 45:
Проблемы развития
- Page 46 and 47:
46Проблемы развития
- Page 48 and 49:
48Проблемы развития
- Page 50 and 51:
Проблемы развития
- Page 52 and 53:
Проблемы развития
- Page 54 and 55:
Проблемы развития
- Page 56 and 57:
56Проблемы развития
- Page 58 and 59:
Проблемы развития
- Page 60 and 61:
РКрим А і н ницькаВ
- Page 62 and 63:
Проблемы развития
- Page 64 and 65:
содействия поФондМ
- Page 66 and 67:
Проблемы развития
- Page 68 and 69:
68Проблемы развития
- Page 70 and 71:
70Проблемы развития
- Page 72 and 73:
Проблемы развития
- Page 74 and 75:
Проблемы развития
- Page 76 and 77:
76Проблемы развития
- Page 78 and 79:
78Проблемы развития
- Page 80 and 81:
80Проблемы развития
- Page 82 and 83:
Проблемы развития
- Page 84 and 85:
84Проблемы развития
- Page 86 and 87:
Проблемы развития
- Page 88 and 89:
Проблемы развития
- Page 90 and 91:
Проблемы развития
- Page 92 and 93:
Проблемы развития
- Page 94 and 95:
Проблемы развития
- Page 96 and 97:
Проблемы развития
- Page 98 and 99:
98Проблемы развития
- Page 100 and 101:
Проблемы развития
- Page 102 and 103:
102Проблемы развити
- Page 104 and 105:
Проблемы развития
- Page 106 and 107:
Проблемы развития
- Page 108 and 109:
Проблемы развития
- Page 110 and 111:
Проблемы развития
- Page 112 and 113:
Проблемы развития
- Page 114 and 115:
60000700004000050000200003000001000
- Page 116 and 117:
Проблемы развития
- Page 118 and 119:
Проблемы развития
- Page 120 and 121:
Проблемы развития
- Page 122 and 123:
Проблемы развития
- Page 124 and 125:
Проблемы развития
- Page 126 and 127:
Проблемы развития
- Page 128 and 129:
01 ж ивi тварини55 хiмi
- Page 130 and 131:
Проблемы развития
- Page 132 and 133: Проблемы развития
- Page 134 and 135: Проблемы развития
- Page 136 and 137: 136Проблемы развити
- Page 138 and 139: Проблемы развития
- Page 140 and 141: Проблемы развития
- Page 142 and 143: Проблемы развития
- Page 144 and 145: Проблемы развития
- Page 146 and 147: Проблемы развития
- Page 148: Проблемы развития
- Page 151 and 152: Проблемы развития
- Page 153 and 154: Проблемы развития
- Page 155 and 156: Проблемы развития
- Page 157 and 158: Проблемы развития
- Page 159 and 160: Проблемы развития
- Page 161 and 162: Проблемы развития
- Page 163 and 164: Проблемы развития
- Page 165 and 166: Проблемы развития
- Page 167 and 168: Проблемы развития
- Page 169 and 170: Проблемы развития
- Page 171 and 172: Проблемы развития
- Page 173 and 174: Проблемы развития
- Page 175 and 176: Проблемы развития
- Page 177 and 178: Проблемы развития
- Page 179 and 180: Проблемы развития
- Page 181: Проблемы развития
- Page 185 and 186: Проблемы развития
- Page 187 and 188: Проблемы развития
- Page 189 and 190: Проблемы развития
- Page 191 and 192: Проблемы развития
- Page 193 and 194: Проблемы развития
- Page 195 and 196: Проблемы развития
- Page 197 and 198: Проблемы развития
- Page 199 and 200: Проблемы развития
- Page 201 and 202: Проблемы развития
- Page 203 and 204: 4748,14039,3Проблемы раз
- Page 205 and 206: Проблемы развития
- Page 207 and 208: Проблемы развития
- Page 209 and 210: Проблемы развития
- Page 211 and 212: Проблемы развития
- Page 213 and 214: Проблемы развития
- Page 215 and 216: Проблемы развития
- Page 217 and 218: Проблемы развития
- Page 219 and 220: Проблемы развития
- Page 221 and 222: Проблемы развития
- Page 223 and 224: Проблемы развития
- Page 225 and 226: Проблемы развития
- Page 227 and 228: Проблемы развития
- Page 229 and 230: Проблемы развития
- Page 231 and 232: Проблемы развития
- Page 233 and 234:
Проблемы развития
- Page 235 and 236:
Проблемы развития
- Page 237 and 238:
Проблемы развития
- Page 239 and 240:
Проблемы развития
- Page 241 and 242:
⌢Проблемы развити
- Page 243 and 244:
Проблемы развития
- Page 245 and 246:
Проблемы развития
- Page 247 and 248:
Проблемы развития
- Page 249 and 250:
Проблемы развития
- Page 251 and 252:
Проблемы развития
- Page 253 and 254:
Проблемы развития
- Page 255 and 256:
Проблемы развития
- Page 257 and 258:
Проблемы развития
- Page 259 and 260:
Проблемы развития
- Page 261 and 262:
Проблемы развития
- Page 263 and 264:
Проблемы развития
- Page 265 and 266:
Проблемы развития
- Page 267:
−−−−Проблемы раз
- Page 270:
Проблемы развития
- Page 273 and 274:
Проблемы развития
- Page 275 and 276:
Проблемы развития
- Page 277 and 278:
Проблемы развития
- Page 279 and 280:
Проблемы развития
- Page 281 and 282:
Проблемы развития
- Page 283 and 284:
Проблемы развития
- Page 285 and 286:
Проблемы развития
- Page 287 and 288:
Проблемы развития
- Page 289 and 290:
Проблемы развития
- Page 291 and 292:
Проблемы развития
- Page 293 and 294:
Проблемы развития
- Page 295 and 296:
Проблемы развития
- Page 297 and 298:
Проблемы развития
- Page 299 and 300:
Проблемы развития
- Page 301 and 302:
Проблемы развития
- Page 303 and 304:
Проблемы развития
- Page 305 and 306:
Проблемы развития
- Page 307 and 308:
Проблемы развития
- Page 309 and 310:
Проблемы развития
- Page 311 and 312:
Проблемы развития
- Page 313 and 314:
Проблемы развития
- Page 315 and 316:
Проблемы развития
- Page 317 and 318:
Проблемы развития
- Page 319 and 320:
Проблемы развития
- Page 321 and 322:
Проблемы развития
- Page 323 and 324:
Проблемы развития
- Page 325 and 326:
Проблемы развития
- Page 327 and 328:
Проблемы развития
- Page 329 and 330:
Проблемы развития
- Page 331 and 332:
Проблемы развития
- Page 333 and 334:
Проблемы развития
- Page 335 and 336:
Проблемы развития
- Page 337 and 338:
Проблемы развития
- Page 339 and 340:
Проблемы развития
- Page 341 and 342:
Проблемы развития
- Page 343 and 344:
Проблемы развития
- Page 345 and 346:
Проблемы развития
- Page 347 and 348:
Проблемы развития
- Page 349 and 350:
Проблемы развития
- Page 351 and 352:
Проблемы развития
- Page 353 and 354:
РАЗВИТИЕ ВНЕШНЕЭКО
- Page 355 and 356:
Морозова О.В. ДИСБА
- Page 357 and 358:
УКРАИНЕШумак Ж.Г.ПР
- Page 359 and 360:
КРИЗИВорошилова Г.
- Page 361 and 362:
Именной указатель/
- Page 363 and 364:
Костенко Н.В. 1 71Кош
- Page 365 and 366:
Ступницький О.І. 3 784