Том 1

26Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010зарубіжних науковців, як Рибалкіна В.Е., Щетиніна В.Д., Анікіна А.В., Холопова А.В., Іонічева Н.П. та ін. Різним аспектам розвитку зовнішньоїторгівлі і зовнішньоторговельної політики присвячено багато робіт зарубіжних економістів. Серед них слід назвати Балассу В., Бхагваті Дж.,Вільямсона Дж., Вінтерса А.Л., Дорнбуша Р., Киндлебергера С.Р., Кругмана П.Р., Ліндерта П.Х., Мандела Р.А., Солоу Р., Стігліца Дж. та ін..Тариф являє собою податок, що стягується на імпортні товари. Його мета – підняти внутрішню ціну імпортного товару вище рівнязовнішньої ціни його продажу, тобто вище за світову ціну. Це зростання внутрішньої ціни зменшує обсяги імпорту і таким чином захищаєнаціональну промисловість від іноземної конкуренції. Тарифна ставка може встановлюватися з оголошеною ціни товару (ad valorem) абоспецифічної – встановлюватися як фіксований валютний платіж на одиницю товару.Тарифи ad valorem представляються найбільш широко використовуваним інструментом зовнішньоторговельних обмежень. Цепідтверджується і ГАТТ, яке розцінює тарифи ad valorem, як найбільш переважний інструмент обмеження торгівлі країнами. Ця перевагаобумовлюється двома факторами. По-перше, тарифи ad valorem прозорі з точки зору впливу на ціну і легко розраховуються. По-друге, ставкитарифу ad valorem безпосередньо можна порівняти за окремими товарами, оскільки вони фіксуються у відсотковому відношенні. Порівнянністьє важливою, коли обговорюються зниження тарифів у міжнародних переговорах. Порівнювання специфічних тарифів проблематично, тому щовони залежать від одиниці виміру товару. Один з недоліків тарифу ad valorem полягає в тому, що він застосовується з ціни імпортованоготовару, а її інтерпретація представляється вільною, що веде до зловживання. Тому одне із завдань ГАТТ полягало у виробленні специфічнихправил визначення митної вартості з метою обмеження митними службами вільного трактування визначення ставки мита.Тариф представляє собою перелік тарифних ставок, які застосовуються до товарів, що імпортуються. У цьому відношенні, існує дватипи тарифних ставок: гранична ставка й застосовувана ставка. Гранична ставка представляє собою ставку, яку країни, що входять до СОТ,погодили як максимальну, яка стягується на імпортовані товари з інших країн-членів СОТ. Застосована ставка представляє собою ставку, якавикористовується на імпорт з будь-якої країни.У 2004 р. реально за результатами уругвайського раунду кількість тарифних ліній у розвинутих країнах світу становила 86968, країнах,що розвиваються – 157805, трансформаційних – 18962, у тому числі відсоток граничних ставок у тарифах відповідно дорівнював – 99, 72 і 98, авідсоток імпорту, що оподатковувався граничними ставками – відповідно 99, 59 і 96 [1].За представленими тарифами лежать тисячі товарних категорій (тарифних лінійних пунктів). Практичний аналіз тарифних значеньвимагає використання деяких методів агрегування окремих тарифних ставок. Ідеальним уявляється середньозважена, що використовує як вагукількість імпортованих товарів в умовах вільної торгівлі. Однак отримати ці ваги для імпорту конкретних товарних позицій в умовах вільноїторгівлі, не представляється можливим і для цього використовуються інші методи. Вони включають: по-перше, зважування частками структурисвітового імпорту, по-друге, зважування частками за категоріями, відповідними кінцевому використанню товарів; по-третє, зважування наоснові оцінок рівнів імпорту в умовах безмитної торгівлі, при цьому ці оцінки визначаються на основі економетричних моделей або задопомогою визначення рівня імпорту на основі еластичності попиту на імпорт; по-четверте, зважуванням частками товарних позицій в імпортікраїни; по-п'яте, використання не зважених середніх значень тарифних ставок.Використання в якості ваги структури світового імпорту уявляється дещо не коректним, оскільки в цьому випадку ігноруєтьсяструктура виробництва окремо взятої країни. Зважування тарифів кінцевим споживанням припускає, що співвідношення імпорту доспоживання має бути приблизно однаковим, як і в умовах вільної торгівлі і апріорі можна вважати правильним. Однак цей метод вимагаєпорівняння розукрупнених даних з імпорту за кінцевим використанням, що представляється вкрай скрутним. Використання економетричнихметодів для оцінки рівня імпорту в умовах безмитної торгівлі вимагає визначення основних детермінантів торговельних потоків і надійностісамих моделей. Однак економетричні оцінки середніх тарифів мають чітку невизначеність, пов'язану з розрахунком середніх. Зважуваннячастками структури національного імпорту спотворює картину, оскільки високі тарифи мають незначні ваги, а низькі тарифи – високі ваги.Наприклад, введення заборонного тарифу, який закриває доступ товару на внутрішній ринок, у кінцевому рахунку, призведе до використанняваг близьких до нульового значення. Незважаючи на це, в більшості випадків використовується саме цей метод, оскільки він легкий увикористанні і для нього легко отримати інформаційну базу. Нарешті, використання не зважених середніх значень не адекватно відображаєроль окремих товарів у галузях чутливих до імпорту.Середній імпортний тариф ad valorem, що використовувався розвиненими країнами у торгівлі між собою на всі товарні позиціїстановив 5%, а з країнами, що розвиваються – 3,8%. Середній тариф, що застосовувався розвиненими країнами у торгівлі між собою (у дужках– з країнами що розвиваються) становив: при імпорті продуктів харчування – 6,1% (6,7%), сільськогосподарської продукції – 0,9 (0,7), руд іметалів – 2,7 (1,5), палива – 1,2 (1,0), хімічної продукції – 5,7 (6,6), іншої продукції обробної промисловості – 6,5 (9,3). Середній імпортнийтариф ad valorem, що використовувався країнами, що розвиваються у торгівлі з розвинутими країнами на всі товарні позиції становив 19%, а зкраїнами, що розвиваються – 12%. Середній тариф, що застосовувався країнами, що розвиваються у торгівлі з розвинутими країнами (у дужках– з країнами що розвиваються) становив: при імпорті продуктів харчування – 28% (27%), сільськогосподарської продукції – 19 (10), руд іметалів – 17 (16), палива – 7 (6), хімічної продукції – 17 (18), іншої продукції обробної промисловості – 18 (19).Середні за групами представляють собою середнє значення тарифу за країною, зважене часткою імпорту окремих країн. Середнізначення за країнами були отримані зважуванням окремих групових тарифних ставок часткою цих товарних груп в імпорті країни. Ці данніпоказують, що торгівля між розвиненими країнами не має обмежень. Середній тариф цих країн досить низький, за винятком хімічних та іншихоброблених товарів, не видно також ознак і географічної дискримінації.Ці данні також показують, що тарифи, які застосовуються країнами, що розвиваються відносно розвинених країн у середньомупрактично в чотири рази вище у порівнянні з середніми тарифами розвинених країн відносно країн, що розвиваються. На перший погляднаведені дані спростовують зазвичай поширену думку, що розвинені країни стягують більш високі тарифи на імпорт з країн, що розвиваються.Однак виходячи з вище наведеного, необхідно відмітити, що в методологічному певному обсязі в цих порівнянняхЗ іншого боку більш високі тарифи країн, що розвиваються частково відображають важливу роль тарифних доходів країн, щорозвиваються у фінансуванні програм національної економічної політики. У рівній мірі представляється важливим, що більшість країн, щорозвиваються відносно недавно стали членами СОТ і, отже, не повністю здійснили вимоги СОТ щодо обмеження тарифів. Так само слідзазначити, що відносно невисока середня тарифна ставка розвинених країн відображає результат чисельних переговорів країн-членівГАТТ/СОТ щодо скорочення тарифів.Тарифний захист за країнами світу сильно варіює. Нижче представлена інформація про структуру тарифного захисту за окремимикраїнами щодо імпорту продукції з розвинених і країн, що розвиваються. Для порівняння наведено дані про не зважені середні і зваженітарифи. Останні визначалися на національному рівні зважуванням тарифів часткою товарних позицій в імпорті. В Австралії ставка зваженоготарифи на імпорт з розвинених країн світу становила 9,4% (не зваженого – 12,2%), Для країн, що розвиваються – відповідно 4,8% і 10,3%. УКанади ці показники за вказаними групами країн у цілому були менше – відповідно – 4,5, 7,2, 4,6 і 5,6%. В цілому по ЄС вони булинайнижчими – 2,8, 4,6, 2,1 і 5,3%. У Японії – відповідно 4,0, 6,9, 2,4 і 4,6%. У США – 3,4, 7,6, 4,5 і 4,7%. Відзначимо, що в усіх випадках незважене середнє значення перевищує зважені середні. Відзначимо також, що коливання тарифних ставок за аналізованими країнам більше дляімпорту з розвинених країн, ніж імпорту з країн, що розвиваються.Тарифи можуть призвести не лише до зростання внутрішніх цін на імпортовані товари, але також і цін національних товарів, щоконкурують з імпортними товарами. Стимулювання зростання національного виробництва, що конкурує з імпортом внаслідок дії тарифу,представляється захисним ефектом тарифу. Однак зростання національного виробництва не є цілком задовільним результатом захисту,оскільки метою захисту є обмеження конкуренції з боку імпортної продукції та отримання доходу за рахунок факторів виробництва, щовикористовуються в секторах конкуруючих з імпортом. Цей дохід (додана вартість) містить в собі платежі за первинні фактори виробництва,які можуть включати в себе чистий економічний прибуток. Суму, на яку номінальний тариф підвищує додану вартість понад ту, яку можнаотримати в умовах вільної торгівлі визначається як ефективна ставка захисту (ERP).Взаємозв'язок між показником ERP національних виробників товару j і номінальним тарифом щодо імпорту товару j визначаєтьсянаступним чином: