Том 1

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010політики проводиться реформування системи нетарифного регулювання відповідно вимог ГАТТ/СОТ.Аналіз характерних особливостей митно-тарифного захисту внутрішнього ринку показує, що кількість товарних груп, на яківстановлені ставки ввізного мита 30% і вище, становлять близько 10,6%, а нульова ставка ввізного мита поширюється на 17,7% товарнихпідгруп. Аналогічні показники щодо товарних підпозицій становлять відповідно 22,6% та 11,8%. Основу ввізного мита складають адвалерніставки, з яких 82,6% поширюється на товарні групи, а 83,5% - на товарні підпозиції. Кінцевою метою Граничний рівень існуючих імпортнихмитних ставок показує, що дорівнюють цьому рівню близько 18%, перевищують його – близько 10%, нижче граничного рівня – 72%. Нинісередньозважена ставка ввізного мита по всій товарній номенклатурі ЗЕД в адвалерному еквіваленті складає 7,02%, у тому числі на промисловітовари – 6,76%, а на сільськогосподарські товари і товари харчової промисловості – 23,09%. Середньоарифметична ставка ввізного мита по всійтоварній номенклатурі на даний час становить - 10,54%, у тому числі, на промислові товари – 8,32%, а на сільськогосподарські товари і товарихарчової промисловості – 19,96% [5].Щодо одночасного реформування системи нетарифного регулювання, згідно вимог і стандартів ГАТТ/СОТ, ЄС та інших міжнароднихорганізацій, то проведений аналіз законодавчих актів та нормативно-розпорядчих документів показав, що вони достатньою міроювідображають особливості законодавчого регулювання щодо надмірного експорту деяких видів сировини і напівфабрикатів (худоби, шкір,насіння олійних культур, брухту чорних і кольорових металів).Після прийняття Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність”, такі інструменти адміністративного регулювання імпорту якліцензування і квотування перетворилися в один із найважливіших заходів наступального протекціонізму і отримали законодавчу основу.Водночас, запропонований Указом Президента України інститут індикативних цін, є також обмежувальним засобом який здатнийслугувати запобіганню експорту українських товарів за цінами, котрі можуть бути підставою для порушення антидемпінгових процедур протинаціональних товаровиробників.Слід підкреслити, що для України держави СНД залишаються поки що суттєвими джерелами палива і сировини, значними ринкамизбуту готової продукції. Для поліпшення з ними торговельно-економічних відносин варто активізувати роботу з реорганізації Програмдовгострокового економічного співробітництва; наповнити економічним змістом домовленості щодо функціонування ГУУАМ; ліквідуватибезальтернативність джерел постачання нафти і газу; максимально використовувати переваги механізмів виробничої кооперації в межахАшгабатської угоди; відновити втрачені ринки збуту; створити організаційно-правову базу функціонування реального режиму повноправноїзони вільної торгівлі на основі принципів ГАТТ/СОТ, що дозволить не допустити неузгоджених з українською стороною протекціоністськихзаходів з боку країн СНД і зокрема Росії, які існують нині.Для вітчизняних виробників найбільш привабливими залишаються ринки Західної Європи. Діючі на даний час, Тимчасова Угода проторгівлю і Угода про партнерство і співробітництво створюють основу для зовнішньоторговельних відносин між Україною та ЄС. Слідзосередити зусилля на отриманні Україною статусу асоційованого члена ЄС та закріпленні на Європейських ринках експортерівмашинобудівної, металургійної, хімічної, текстильної промисловості, з одночасним зменшенням імпорту продовольчих товарів, товарівширокого вжитку, поряд із збільшенням імпорту обладнання, технологій тощо.Щодо торговельних зв’язків з індустріально розвинутими країнами (США, Канада, Японія), то пріоритетними завданнями в розвиткуспільної взаємодії повинні стати: залучення їх технологій; допомога в забезпеченні енергетичної безпеки України; вдосконалення режимуторговельних відносин, з метою запобігання майбутнім антидемпінговим розслідуванням.Поряд з економічним ефектом, який отримала наша держава від вступу в СОТ, виник ряд недоліків, які негативно впливають на їїзовнішньоторговельний режим. Постають проблеми розвитку внутрішнього ринку в зв’язку із збільшенням дешевого імпорту, внаслідок чогозменшився обсяг виробництва і продажу машинобудівної, авіабудівної, суднобудівної, деревообробної, електронно-технічної, металургійноїпромисловості, сільського господарства. Загострилася конкурентна боротьба між національними та іноземними виробниками. Прийняття новихімпортних тарифів значно зменшить надходження в бюджет. Разом з тим, Україна ставши членом СОТ, отримала можливість не лише братиучасть у нових формах світових зовнішньоторговельних зв’язків, а й одночасно впливати на їх формування з урахуванням своїх національнихінтересів. Експортери та імпортери держави отримали вихід в уніфікований правовий простір, а також рівноправну можливість користуватисяміжнародно-правовим захистом, що гарантується ГАТТ.З огляду на геополітичне положення України, слід проводити активний пошук шляхів транзитних вантажопотоків. Вважаємо, що дляспрощення порядку транзиту, необхідне усунення дублювання функцій державних контрольних органів шляхом розроблення типовоїтехнологічної схеми пропуску, створення необхідного правового поля у цій сфері.Таким чином, необхідно сформувати цілісну систему заходів державного стимулювання експорту з метою створення сприятливихекономічних, організаційних та інших умов для надання вітчизняним експортерам відповідної допомоги. Важливою умовою реалізації такихзаходів повинен стати перехід від нинішньої торговельно-посередницької орієнтації зовнішньої торгівлі до виробничо-інвестиційної моделізовнішньоекономічних зв’язків, стабілізації зовнішньоторговельного режиму, які властиві розвиненим країнам.Слід наголосити, що назріла необхідність побудови митної складової зовнішньоторговельного режиму за умов трансформаціїекономічної системи. Реалізація її повинна полягати у відпрацюванні взаємопов’язаного комплексу заходів: у сфері розвитку системи митногоконтролю та митного оформлення; митного оподаткування; коригуванні митних ставок.Проведений аналіз дозволив зробити наступні висновки:1. Зовнішньоторговельне регулювання залишається однією із істотних і необхідних функцій будь-якої держави. Ринкова системагосподарювання не означає абсолютного верховенства стихії вільної торгівлі. В основу сучасних міжнародних торговельних відносинпокладено систему загальнообов’язкових правил поведінки суб’єктів зовнішньоторговельних операцій на світовому ринку. Ця система являєсобою торговельно-економічний режим – сукупність різноманітних інструментів державного регулювання зовнішньоторговельного обороту,закріплених у формі норм національного права і механізмів їх узгодженого застосування відповідно до вимог міжнародного права.2. Узгодженість в регулюванні торговельних операцій різними державами досягається за рахунок комплексу багатосторонніх угод,які створюють загальну уніфіковану систему зовнішньоторговельної діяльності. Провідна роль в цьому процесі належить СОТ і системідоговірно-правових актів, які створюють її правову основу.3. Поряд з тенденцією до лібералізації торгівлі, сучасну зовнішньоторговельну політику більшості країн світу, можнаохарактеризувати, як помірну протекціоністську. Держава має право і повинна регулювати економічні відносини з метою захисту інтересівнаціональних виробників, експортерів і споживачів, використовуючи при цьому весь арсенал інструментів торговельної політики.4. Головним призначенням зовнішньоторговельного режиму повинно стати визначення напрямів та застосування йоготрадиційного інструментарію для ліквідації негативних факторів, котрі ще існують у зовнішньоторговельній сфері. Це потребує вдосконаленнясистеми зовнішньоторговельного регулювання у відповідності з міжнародними угодами України та нормами ГАТТ/СОТ, упорядкуваннявеличини митних зборів, впровадження міжнародних стандартів якості, економічних та правових методів для захисту внутрішнього ринку,сприяння відкритості зовнішнього інвестування з одночасним встановленням перепон для обмеження проникнення надлишкового імпорту, щодозволить протидіяти тіньовій торгівлі.Імпортна складова зовнішньоторговельного режиму України повинна бути спрямована на сприяння постачання тільки тих продуктів, вяких відчувається потреба та які мають техніко-економічні переваги перед вітчизняними зразками, чи призначаються для модернізаціївиробничого та технологічного потенціалу України, забезпечення (на базі взаємності) сприятливих умов для українського експорту країнпостачальників.5. Розвиток експортної складової зовнішньоторговельного режиму України слід спрямувати на: реалізацію на зовнішньому ринкутоварів, з яких країна має міжнародні переваги; поетапне нарощування національного виробництва та забезпечення зайнятості населення ународному господарстві; підтримку на належному рівні зовнішньоторговельного балансу і одержання валютних коштів для оплати критичногоімпорту, накопичення резервів та обслуговування зовнішнього боргу.94