Том 1

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010СТРУКТУРНА ПЕРЕБУДОВА ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ (ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ)Білий О.І., Інститут інформатики НПУ ім. М.П.Драгоманова (м. Київ) ⋅За сучасних умов глобалізація стала реалією з якою не можна не рахуватися. Її найбільш важливим чинником та проявом вважаютьформування єдиного міжнародного економічного простору, панування нових інформаційних технологій, які дають країнам світу можливістьпідтримувати високий рівень економічних зв’язків та інтеграції. Водночас, не всі країни можуть скористатися перевагами глобалізації, якімають на сьогодні розвинуті країни світу: високий рівень життя, розвинутий внутрішній ринок та ринкове середовище. Для цього необхіднопройти етап структурної перебудови національної економіки та знайти своє місце у міжнародному поділі праці.Для незалежної України, що виникла на карті світу 1991 р., проблема участі у світових глобалізаційних процесах залишаєтьсяактуальною з перших днів існування і до сьогодення. За наявного економічного потенціалу, що Україна отримала у спадок від СРСР, вонаавтоматично опинилася у складі країн, що розвиваються. Отже, перед нашою державою, як і перед іншими країнами «третього світу» став вибіршляху приєднання до світової спільноти, вибір щодо характеру та спрямованості як внутрішньої економічної політики так і стратегіїзовнішньоекономічної діяльності в умовах загострення конкурентної боротьби на світових ринках. Зрозуміло, що на цей вибір у ХХІ ст.вирішальним чином впливає глобалізація. Аналіз її сутності, складових та закономірностей розвитку; дослідження поглядів західних таукраїнських вчених на глобалізаційні процеси, їх перебіг та вплив на структурну перебудову національної економіки, має не тільки теоретичне,але й велике практичне значення. Актуальність цієї проблематики, у свою чергу, тісно пов’язана з наданням практичних рекомендацій щодорозробки та впровадження довгострокової структурної економічної політики України як суб’єкта світогосподарських процесів.Внаслідок посилення впливу глобалізаційних процесів на структурну перебудову економіки України, дослідження вітчизняноїекономічної думки щодо цієї проблематики, на нашу думку, відбувалось у наступних напрямах:1) дослідження конкретно-економічних питань структурної перебудови економіки України в контексті глобалізаційної моделірозвитку, а саме: співпраця України та МВФ; умови та наслідки приєднання України до СОТ; реалії та перспективи залучення до Україниіноземних інвестицій тощо;2) аналіз факторів, що впливають на структурну перебудову національної економіки в контексті зростання конкурентоспроможностікраїни (дослідженню підлягали різнопланові фактори конкурентоспроможності: загальноосвітній рівень населення; стан «людського капіталу»;науково-технічний потенціал країни; форми організації господарства та методи його управління; здатність швидко запроваджувати досягненнянауки та техніки; стан інформатики та засобів зв’язку; взаємодія малого, середнього та великого підприємництва тощо);3) висвітлення стану галузевої та відтворювальної структури економіки України та перспектив її реформування під впливомсучасних тенденцій міжнародного поділу праці та глобалізаційних процесів. В контексті цих досліджень відбувався аналіз спрямованостііндустріальної політики та варіантів форсованого розвитку тих чи інших галузей економіки для успішного входження на світові ринки;досліджувалась роль держави у цьому процесі.Так, аналізуючи вплив глобалізації на структурну перебудову економіки України В.М. Геєць писав: «...Повна лібералізація іпасивність у цій справі матимуть своїм наслідком пристосування економічної структури України до ринкових потреб західних країн, а вонипотребують тільки дешевих сировинних ресурсів. Інакше кажучи, самовплив у напрямі ринкової рівноваги неминуче призведе до формуваннянапівколоніальної структури української економіки... Не порушивши ринкової рівноваги, Україна може прилаштуватися до Заходу тільки яксировинний придаток. Тому необхідною є активна роль держави саме в структурній перебудові економіки…» [1, с. 30]. Під успішноюструктурною перебудовою, В.М.Геєць, насамперед, розуміє зростання питомої ваги високоточного машинобудування та кінцевої продукціїінноваційного походження; втілення на практиці інноваційної моделі економічного зростання національної економіки.Б. Є. Кваснюк, С. І. Киреєв, М. Я. Меламед, В. І. Мунтіян, Л. А. Мусіна та інші, узагальнюючи теоретико-методологічні погляди наконкуренцію та конкурентоспроможність на рубежі XX-XXI ст., особливу роль відводили інвестиційно-інноваційним механізмам підвищенняконкурентоспроможності та їх задіянні у структурній перебудові національної економіки: «...На макрорівні національної економіки зв’язок міжінвестуванням національної економіки та її конкурентоспроможністю підтверджується роллю інвестицій у вирівнюванні структурнихдиспропорцій (посилення ролі інноваційних секторів, врівноваження міжсекторних пропорцій у промисловості), а також покращанням процесурозподілу ресурсів, що веде до ліквідації певних деформацій у розвитку окремих галузей. Як на макро-, так і на мікрорівні інвестиціїреалізуються як важливий фактор технологічного прориву. Конкурентні переваги певної галузі, регіону, підприємства значною мірою залежатьвід специфіки інвестиційної політики. Від інвестиційної політики певним чином залежить і формування конкурентоспроможної національноїекономіки» [2, с. 334-335].В умовах глобалізації інноваційно-інвестиційний розвиток країн набуває вирішального значення, стає чинником, що обумовлюєхарактер структурної перебудови національної економіки, стимулює економічне зростання та сприяє підвищенню конкурентоспроможностінаціонального виробництва на світових ринках. Аналізу інноваційних перспектив України присвячена монографія В. М. Геєця та В. П.Семиноженко [3]. Автори комплексно досліджують перспективи розвитку інституційних передумов українського інноваційного процесу тароблять висновок про необхідність негайної розробки українського модернізаційного проекту і доктрини економіки знань. «...Точкамиекономічного зростання національного виробництва були і залишаються старі технологічні уклади, що в свій час забезпечували надприбутки,однак вони зараз є відкинутими на периферію світових економічних трендів... на сьогодні ці ресурси є практично вичерпаними, що змушуєУкраїну знову, як у кінці 90-х, робити вибір: або негайне впровадження інноваційних реформ, або вічне амплуа країни – технологічногоаутсайдера» [3, с. 5]. У монографії [3] даються конкретні рекомендації щодо побудови постіндустріальної економіки. Головна увагаприділяється заходам податкової політики, яка «...має стимулювати інвестиції й інновації у високотехнологічні галузі... Наприклад, за рахунок:зниження податку на прибуток як основного податку, що сприяє інвестиціям; встановлення податкових пільг для компаній, що впроваджуютьтехнічні інновації (у першу чергу ресурсозберігаючі)...» [3, с. 252].В.Р. Сіденко, О.І. Барановський, О.В. Гаврилюк, Л.П. Барицька, В.В. Близнюк, О.Г. Тимченко, І.С. Фомін та інші, зазначали, щокінцевою метою реформування і розвитку української економіки, застосування моделей економічного зростання є входження України доструктур світового господарства. У монографії [4] автори комплексно розглядають як теоретичні так і практичні проблеми, пов’язані зістратегією міжнародної інтеграції України; аналізують вплив на ці процеси економічних, соціальних та ментальних чинників. Особливу увагувчені приділяють вирішенню проблем, що пов’язані з глобалізацією сучасних ринків капіталу, розвитку електронної торгівлі. В [4]досліджуються основні напрями та механізми взаємодії України з Європейським Союзом, питання інтеграції України в Європейські таглобальні соціальні структури та ринки праці; даються рекомендації щодо корекції окремих стратегічних засад та механізмів реалізації стратегіїінтеграції України у світовий та Європейський простір. В.Р. Сіденко та інші автори колективної монографії [4], погоджуються з необхідністювпровадження в Україні інноваційно-інвестиційного типу економічного зростання та організації структурної перебудови національноїекономіки на цих засадах, мотивуючи це тим, що «В глобальному масштабі склалася жорстка ієрархічна система, що ґрунтується на гегемоніїЗаходу перш за все у трьох сферах: фінансовій, військово-політичній та інформаційній. Інформаційна гегемонія в наш час починає відігравативирішальну роль... Інформаційна сфера починає домінувати над виробничою і визначати характер та можливості останньої» [4, с. 27].Погоджуючись з думкою провідних українських вчених про те, що фундаментом структурної політики в Україні в умовахглобалізації мають стати структурно-інноваційні зрушення, зазначимо, що в сучасній економічній літературі не знайшло достатньоговисвітлення питання про їх пріоритети та механізми впровадження структурної політики в умовах глобалізації, що й обумовлює написанняданої статті.Метою статті є висвітлення пріоритетних напрямів структурної перебудови національного виробництва в Україні в умовахглобалізації, роль держави у цьому процесі. Для досягнення мети у статті розв’язується комплекс завдань:© Білий О.І., 2010196