Том 1

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010що в структурі світової торгівлі спостерігається постійне збільшення частки готової продукції, основними постачальниками якої є розвиненікраїни.Розвитку зовнішньоекономічних зв'язків між високорозвиненими країнами сприяє відповідна зовнішньоекономічна політика, щозаснована на принципах вільної торгівлі і відрізняється високим ступенем лібералізації. При цьому розвинені країни активно підтримують своїхекспортерів, що, насамперед, виробляють високотехнологічну продукцію, сприяючи тим самим високому рівню конкурентоспроможності яквиробників, так і країни в цілому.Високорозвинені країни домінують не тільки у світовій торгівлі, але й в інших формах міжнародних економічних відносин. Розвиненікраїни є основними експортерами й імпортерами капіталу в світовому господарстві, насамперед, завдяки активній діяльності ТНК, материнськікомпанії яких розташовані в розвинених країнах. У сучасних процесах міграції робочої сили розвинені країни виступають як основніімпортери. Лідируючі позиції на світовому ринку праці як приймаюча сторона займають США і ЄС. Таким чином, високий рівень відкритостіекономік розвинених країн, ліберальний режим регулювання зовнішньоекономічних зв'язків, панування в системі світового виробництвазабезпечили сьогодні даним країнам лідируючі позиції й у всіх формах міжнародних економічних відносин.Основною рисою країн з перехідною економікою (або країн з транзитивною економікою) є поступовий перехід від плановоадміністративноїдо ринкової економіки, який включає процеси роздержавлення і приватизації, ліквідацію монополізму і розвитокконкурентного механізму, лібералізацію цін, реалізацію інших напрямів економічної і соціальної політик. В цих країнах сьогодні проживає 4,5% світового населення. Виробництво ВВП цією групою країн становить 1,8 трлн. дол., це відповідно 3,3% світового ВВП.До країн з перехідною економікою відносяться держави Центральної і Східної Європи, а також колишнього СРСР: Азербайджан,Албанія, Білорусія, Боснія і Герцеговина, Вірменія, Грузія, Казахстан, Киргизія, Молдова, Російська Федерація, Сербія, Македонія,Таджикистан, Туркменія, Узбекистан, Україна, Хорватія. Раніше до цієї групи країн також відносились прибалтійські країни та деякієвропейські країни, які успішно реформували свою національну економіку, спромоглися забезпечити високі стандарти життя й стали членамиЄС – Болгарія, Угорщина, Латвія, Литва, Польща, Словаччина, Словенія, Чехія, Естонія, а також Румунія.Країни з перехідною економікою знаходяться в процесі реформування своїх соціально-економічних систем, спрямованих натрансформацію командно-адміністративної системи в ринкову економіку. Слід зазначити, що середньорічні темпи зростання ВВП в цих країнахє досить високими (в 5,6% за 1998-2006рр.). Однак обсяг ВВП на душу населення в країнах з перехідною економікою становить лише 5,9 тис.дол., що в 6 разів менше, ніж у середньому по групі країн з розвинутою економікою.Таблиця 3Щорічні темпи зростання ВВП в країнах з перехідною економікою, %1998-2006 1998 1999 2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007Країни з перехідноюекономікою 5,6 -2,9 5,2 8,5 5,8 5,1 7,3 7,7 6,6 7,5 8,0Азербайджан 14,3 10,0 7,4 11,1 9,9 10,6 11,2 10,2 26,5 34,5 29,0Албанія 7,0 9,0 13,5 6,7 7,9 4,2 5,8 5,7 5,6 5,2 5,6Білорусія 7,2 8,4 3,4 5,8 4,7 5,0 7,0 11,4 9,4 9,9 8,0Боснія і Герцеговина 6,8 16,6 9,5 5,4 4,3 5,3 4,4 5,8 5,0 5,5 6,0Вірменія 10,3 7,3 3,3 5,9 9,6 15,1 14,0 10,5 13,9 13,3 12,0Грузія 5,9 3,1 2,9 1,8 4,8 5,5 11,1 5,8 9,6 9,3 11,0Казахстан 8,0 -1,9 2,7 9,8 13,5 9,8 9,3 9,6 9,7 10,6 9,0Киргизія 3,6 2,1 3,7 5,4 5,3 0,0 7,0 7,0 -0,2 2,7 7,8Молдова 3,4 -6,5 -3,4 2,1 6,1 7,8 6,6 7,4 7,5 4,0 7,0Російська Федерація 5,3 -5,3 6,4 10,0 5,1 4,7 7,3 7,2 6,4 6,7 7,5Сербія 5,2 .. .. 4,5 4,8 4,2 2,5 8,4 6,2 5,7 7,0Таджикистан 8,1 5,3 3,7 8,3 9,6 10,8 11,1 10,3 6,7 7,0 7,4Туркменія 6,6 7,1 16,5 5,5 4,3 0,3 3,3 4,5 9,6 9,0 8,0Узбекистан 5,3 4,4 4,4 4,0 4,5 4,2 4,4 7,7 7,0 7,3 8,6Україна 5,4 -1,9 -0,2 5,9 9,2 5,2 9,6 12,1 2,7 7,1 6,5Хорватія 3,7 2,5 -0,9 2,9 4,4 5,6 5,3 4,3 4,3 4,8 6,0Реформи, що проводяться в країнах з перехідною економікою, представляють собою історичний процес поступового переходу відпланової соціалістичної економіки, що базується на домінуванні державної власності на засоби виробництва і адміністративно-командномууправлінні, до капіталістичного способу господарювання в умовах вільного ринку, що спирається на переважання приватної власності іліберальний механізм регулювання. Процес трансформації – це складний процес не тільки в економічній, але й у соціальній і політичнійсферах. З економічної точки зору, трансформація включає взаємозв'язані процеси лібералізації і макроекономічної стабілізації; формування ірозвитку ринкових інституцій; проведення відповідної мікроекономічної реструктуризації. Перехід до ринкової економіки, що відбувається втранзитивних країнах, сприяє розвитку конкуренції та зростанню ефективності виробництва, а тим самим забезпечує підвищення життєвогорівня населення.Основні напрями економічних реформ у країнах Центральної і Східної Європи та пострадянських державах охоплювали наступнінапрями: макроекономічна стабільність і контроль ситуації в економіці; реформа цін і впровадження ринкових механізмів; розвиток приватногосектора; роздержавлення і приватизація державної власності; реформування виробничої структури; перегляд ролі держави в економіці. Першіроки реформування в колишніх соціалістичних країнах привели до значного спаду економічної активності, в багатьох країнах почалирозвиватися інфляційні процеси, виникло безробіття. Найбільшим потрясінням в цих державах стало стрімке падіння рівня життя пересічнихгромадян.У всіх країнах з перехідною економікою завдяки ринковим трансформаціям вдалося істотно змінити роль державного регулювання впроцесі переходу до ринку. У тих сферах національної економіки, де успішно діють ринкові механізми, роль державного регулювання булаістотно ослаблена. У тих же сферах, в яких механізм ринку не в змозі усунути різні негативні наслідки ринкової системи, державний контрольпосилився. В процесі переходу до ринку головними функціями держави стали: пошуки форм соціального партнерства і компромісу; соціальноїрівноваги і соціально-економічної ефективності.Слід врахувати, що трансформація економічних систем з неринкових у ринкові в нових незалежних країнах Центральної і СхідноїЄвропи, Азії та інших регіонах відбувається на тлі гігантських глобальних процесів трансформації традиційних ринкових системіндустріального типу в ринкові економічні системи постіндустріального типу, формування «нової економіки». Це переплетіння процесівтрансформації значно ускладнює трансформацію економічних систем колишніх країн з командно-адміністративною економікою. Тому длякраїн з перехідною економікою актуальним завданням розвитку стає пошук раціонального співвідношення між інтересами національногоекономічного розвитку і глобальної інтеграції.Найбільш численною, але й украй різнорідною за своїм складом є група країн, що розвиваються (або країн з економікою, щорозвивається). Країни Азії, Африки, Латинської Америки, що відносяться до групи країн, що розвиваються, мають істотні відмінності у рівняхекономічного розвитку, характері еволюції соціально-економічних структур, особливостях культурних та релігійних традицій тощо. До даноїгрупи країн відноситься 118 держав, в яких проживає основна частина населення світу, – 80,3%, однак виробляють ці країни лише четвертучастину ВВП світу. В країнах, що розвиваються, найменший у світі середній рівень ВВП на душу населення – лише 2,6 тис. дол.20