Том 1

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010ДЖЕРЕЛА ФОРМУВАННЯ РИЗИКІВ СУБ'ЄКТІВ ЕНЕРГЕТИЧНОГО РИНКУ УКРАЇНИ В УМОВАХ СТРУКТУРНОЇПЕРЕБУДОВИ СВІТОВОЇ ЕНЕРГЕТИКИКараєва Н.В., к.е.н.,Сегеда І.В., здобувач Національний Технічний Університет України «Київський політехнічний інститут» ⋅Виразною ознакою сучасного світового енергетичного ринку (ЕР) є його інтеграція, яка віддзеркалює зміни в енергоспоживанні іджерелах його задоволення всього людства, світової економіки як єдиної системи з притаманними їй пропорціями, закономірностями ітенденціями циклічного розвитку. Енергетика через свою специфіку прояву різного роду ризиків, а також тяжкість наслідків їх реалізаціїзаймає особливе місце.Особливості енергетичної галузі, які відрізняють її від інших галузей економіки України, є такими:1) технологічні, обумовлені суттю процесів виробництва, розподілу та споживання енергії (взаємозаміна ресурсів, щовикористовуються, послідовність фаз перетворення енергії – енергетичний ланцюг; безперервність процесу виробництва електроенергії, їїрозподілу та використання);2) внутрішньогалузеві (висока капіталомісткість енергетичних об’єктів, довго тривалість їх спорудження та експлуатації);3) характер зв’язку з іншими галузями (широке використання електроенергії у всіх галузях економіки, різноманітність їїпараметрів, наявність зворотних зв’язків між енергетикою та іншими галузями);4) суттєвий вплив на довкілля.Вищезазначене, на нашу думку, свідчить, що враховуючи особливу роль енергетики для розвитку економіки і екологічної сфери країниі серйозну загрозу наслідків виникнення і розвитку різного роду кризових ситуацій як в галузі, так і суміжних галузях, проблема ризику дужетісно переплітається з проблемою забезпечення енергетичної складової економічної безпеки.Також структурні зрушення, що відбулися на ЕР за останнє десятиріччя, вказують на вагомість структурного фактора в економічнійстабільності та забезпеченні енергетичної безпеки.Останнє десятиліття характеризується процесами структурної перебудови енергетики, що широко розгорнулися в багатьох країнахсвіту, через приватизацію енергетичних об’єктів, перегулювання і введення конкурентного ринку електроенергії. Ціль цих перетворень –підвищення конкурентоспроможності виробленої продукції на світових ринках. На конкуренцію між країнами або всередині країни впливаєполітика уряду, включаючи: політику на імпорт і експорт електроенергії; дозвіл на будівництво певних типів генеруючих джерел; податки;закони з охорони навколишнього природного середовища тощо.На конкуренцію також впливають критерії надійності. Наприклад, такі критерії прийняті Радами з надійності в Північній Америці, уUCРTE і Nordel System в Європі [1]. Енергокомпанії мають добровільні угоди за даними критеріями для планування та експлуатації системгенерації та передачі електроенергії, що забезпечує надійність покриття навантаження всієї системи незважаючи на конкуренцію.Структура, функціонування і результативність енергетичних світових ринків значною мірою визначаються трьома факторами [2, с.60]:характером правових відносин (видами договорів між суб’єктами ринку), рівнем урегульованості, який віддзеркалює ступінь впливу органівдержавної влади на ринкові відносини (кількість, повноваження та взаємо узгодженість регулюючих органів) та моделлю (принципом)ціноутворення. Суттєву роль також відіграють форма власності суб’єктів енергоринку, структура галузі і ступінь інтеграційних процесів векономіці (вертикальна або горизонтальна інтегрованість).У сучасних умовах управління енергетичним комплексом у різних країнах світу має комплексний характер, що поєднує державнерегулювання і ринкову конкуренцію. Серед діючих моделей організації енергоринків виділяють три групи [3, с.49]:1) переважно монополія (Франція, Польща, Україна);2) часткова лібералізація (Фінляндія, Німеччина, Росія, Чехія);3) більш повна лібералізація (США, Велика Британія, Угорщина).Монопольний ринок існує тоді, коли ціноутворення на енергоресурси здійснюється урядовими органами шляхом укладання угод звиробниками енергії, можливо в інтересах споживачів, однак без їх участі. У багатьох країнах, електроенергетика залишалася єдиною галуззю,що повністю знаходиться в руках держави.Країни, в яких відбувається лібералізаційний процес, можна умовно поділити на дві групи [4]:1) країни з успішною лібералізацією;2) країни з уповільненою лібералізацією (40% загального енергоспоживання в ЄС). Країни цієї групи територіально є більшвідокремленими.Процес лібералізації ринкових структур в Європі пов’язано з прийняттям міністрами енергетики країн Європейського Союзу (ЄС) учервні 1996 р. Директиви про лібералізацію відносин на внутрішньому європейському енергетичному ринку. Директиви ЄС щодо енергоринківстимулюють процесс лібералізації ринкових структур і моделей ринкового ціноутворення, зменшуючи ринкові обмеження і скорочуючи ринки,захищені від конкуренції.Таким чином, основними завданнями лібералізаціі енергоринку є:1) розвиток конкуренції;2) зниження цін.Повністю конкурентний ринок передбачає домінуючу роль вільних цін, які визначаються попитом і пропозицією, в його основізакладені принципи конкуренції продавців енергії та вільного вибору споживачами постачальників енергії. Конкурентний ринок стаєнапівлібералізованим, якщо ціни на ньому починають регулюватися угодою, тобто координуватися, в частині умов, структури та діапазону цін.Наприклад, першими у введенні конкурентного ринку електроенергії стали Велика Британія, Норвегія, Чилі.Головною причиною зміни моделей і реформування убік лібералізації ринкових відносин вважається недостатня ефективністьрегульованих монополій, класична недостатність стимулів до зниження виробничих витрат. При лібералізованому ринку ринкове середовищесприяє впровадженню технологій з більшою ефективністю, меншим екологічним впливом. Вагомішу роль починають відігравати фінансові,інвестиційні ризики та екологічні обмеження, ризики виконання вимог щодо надійності енергосистеми. Однак деякими експертами вважається,що безпосереднього впливу лібералізації ринку на зниження цін на ньому не існує, більше того, вплив лібералізації на обсяг залученихінвестицій та раціональність розвитку енергогенеруючих потужностей неоднозначний [5].Досвід Великої Британії та ЄС показав, що лібералізація також сприяє активізації процесів злиття та поглинання в енергетичномусекторі, що супроводжується швидким збільшенням розміру компаній. На конкурентних ринках вертикальна та горизонтальна інтеграціязабезпечує компаніям низку переваг, які зумовлені особливостями енергобізнесу.На користь інтеграції свідчать такі аргументи [6, с.30]:1. Великі розміри компанії дозволяють акумулювати інвестиції для здійснення масштабних, капіталомістких проектів. Інтеграціязабезпечує збільшення власних інвестицій за рахунок укрупнення бізнесу, а також розширення можливостей залучення капіталу. Прикладомцього було злиття та поглинання компаній ВР Amoco та Arco, Exxon/Mobil, Chevron/Texaco та інші.2. Під час лібералізації виникає нова форма ризику, пов’язаного з нестабільністю законодавчої бази. За таких умов вертикальнаінтеграція сприяє підвищенню управління наведеною формою ризику, оскільки диверсифікація видів діяльності компанії, яка притаманнавертикальній інтеграції, підвищує загальну фінансову стійкість підприємства.3. Ускладнення умов ведення бізнесу на ринку змушує компанії збільшувати власні розміри для мінімізації своїх видатків. У періоднизьких прибутків компанії намагаються продавати більше енергоресурсів і при цьому обмежувати власні видатки. Зокрема, для збільшення© Караєва Н.В., Сегеда І.В., 2010244