Том 1

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010Економіці України притаманна висока питома вага ресурсомістких та енергоємних технологій, впровадження та нарощування якихздійснювалося найбільш "дешевим" способом - без будівництва відповідних очисних споруд. Ці та інші чинники, зокрема низький рівеньекологічної свідомості суспільства, призвели до значної деградації довкілля України, надмірного забруднення поверхневих і підземних вод,повітря і земель, нагромадження у дуже великих кількостях шкідливих, у тому числі високотоксичних, відходів виробництва. Такі процесиспричинили різке погіршення стану здоров'я людей, зменшення народжуваності та збільшення смертності, що загрожує вимиранням ібіологічно-генетичною деградацією народу України.Головними причинами, які призвели до загрозливого стану навколишнього середовища, є:- застаріла технологія виробництва, висока енергоємність і матеріалоємність, що перевищують у два-три рази відповідні показникирозвинутих країн; несприятлива структура промислового виробництва з високою концентрацією екологічно небезпечних виробництв;- відсутність належних природоохоронних систем (очисних споруд, оборотних систем водозабезпечення і т.п.), низький рівеньефективності експлуатації існуючих природоохоронних об’єктів;- несформованість належних правових і економічних механізмів, що стимулювали б розвиток екологічно безпечних технологій іприродоохоронних систем; відсутність належного контролю за охороною навколишнього середовища;- аварійний стан значної частини каналізаційних мереж;- старіння основних фондів та інші.Екологізація господарської діяльності є найважливішою умовою переходу економіки на принципи екологічно безпечного існування.Еколого-економічне управління як новий напрям економічної науки, покликане сприяти вирішенню задачі екологізації підприємництва ізбереженню підприємством конкурентних переваг в зовнішньому середовищі, що постійно змінюється. У широкому значенні екологоекономічнеуправління можна визначити як тип управління, принципово орієнтований на формування і розвиток екологічного виробництва.При вирішенні екологічних проблем інтеграція екологічних аспектів в усі сфери діяльності підприємства зумовила необхідністьвикористання стратегічного підходу, що є обов'язковим чинником конкурентоспроможності підприємства в сучасних умовах. Дослідженнядозволили довести, що перехід до інтегрованого еколого-економічного управління від приватного управління навколишнім природнимсередовищем можливий при постійній взаємодії еколого-економічної стратегії і системи управління навколишнім середовищем.Перетворення екологічної проблеми на глобальну проблему людства викликає необхідність проведення країнами світу спільних заходівщодо їх розв’язання і вимагає значних капіталовкладень у фінансування програм та проектів з охорони навколишнього природного середовищаі раціонального використання природних ресурсів. Особливо гострим є питання фінансування екологічних програм у країнах, що розвиваються,та країнах з перехідною економікою. Оскільки власні фінансові ресурси цих країн є досить обмеженими, фінансування проектів з охоронидовкілля значною мірою забезпечується надходженнями із зовнішніх джерел, головним чином, за рахунок кредитування з боку міжнароднихвалютно-кредитних організацій.Робота з охорони та поліпшення навколишнього природного середовища може бути успішною тільки за умови поєднання національнихпрограм кожної країни з колективними діями держав на основі міжнародного співробітництва в галузі екології. Необхідним є розширенняспівробітництва між країнами в цій сфері діяльності, яка потребує мобілізації величезних матеріальних й інтелектуальних ресурсів всього світу.Наявність подібних проблем природокористування є однією з необхідних умов розвитку і закріплення зв’язків співробітництва у цій сфері міжрізними за суспільним устроєм державами.Охорона навколишнього природного середовища, раціональне використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпекижиттєдіяльності людини - невід'ємна умова сталого економічного та соціального розвитку нашої держави. З цією метою Україна здійснює насвоїй території екологічну політику, спрямовану на збереження безпечного для існування живої і неживої природи навколишнього середовища,захист життя і здоров'я населення від негативного впливу, зумовленого забрудненням навколишнього природного середовища, досягненнягармонійної взаємодії суспільства і природи, охорону, раціональне використання і відтворення природних ресурсів.Державна екологічна політика є одним з найважливіших механізмів врегулювання економічних інтересів та природно-ресурснихобмежень розвитку народногосподарського комплексу країни. Екологічна політика – комплекс цілей і заходів органів державної влади всіхрівнів, які спрямовані на вирішенні довгострокових і короткострокових завдань охорони навколишнього середовища та раціональноговикористання природних ресурсів, відповідно до інтересів населення окремих регіонів, населених пунктів та держави в цілому, втілення якихуможливлюється соціально-економічною спроможністю держави.Ефективна політика щодо забезпечення міжнародної екологічної безпеки обумовлюється такими чинниками як ставлення влади країнсвіту до міжнародних конвенцій і угод стосовно стану навколишнього середовища й охорони природи, дотриманням внутрішньогоекологічного законодавства, ініціюванням співпраці з сусідніми країнами, чітким відстоюванням національних екологічних та економічнихінтересів, використанням усіх легітимних можливостей з метою досягнення сприятливих для держави умов розвитку. Від ефективності тавсеохоплюючості екологічної політики залежить розвиток господарства як взагалі, так і окремих господарчих суб’єктів зокрема.Аналіз чинного природоохоронного законодавства доводить, що декларативний характер окремих норм, відсилання на підзаконні акти(запровадження яких починає суперечити основним законам), відсутність погодженої і досконалої системи повноважень спеціальноуповноважених органів виконавчої влади щодо природокористування й охорони довкілля свідчать про потребу в серйозному, системномувдосконаленні чинного законодавства, а також у підвищенні ефективності державного й громадскього контролю за реалізацєю екологічнихприписів, підвищення рівня екологічної культури й правосвідомості.Фундаментальним напрямком удосконалення чинного екологічного законодавства ми вважаємо його подальшу кодифікацію на основіприйняття Екологічного Кодексу України, що відповідає світовим тенденціям у розвитку екологічного законодавства. Це дозволитьзабезпечити комплексний підхід до врегулювання екологічних відносин в економіці та забезпечення екологічної безпеки.Мета економічного регулювання природоохоронної діяльності в Україні полягає у стимулюванні природокористувачів дораціонального та ощадливого використання природних ресурсів, збереження і відтворення довкілля, а також у фінансуванні природоохороннихзаходів і робіт.Базовими елементами системи економічного регулювання природокористування та природоохоронної діяльності є збори/платежі заспеціальне використання природних ресурсів (мінеральних, водних, земельних, лісових, біологічних), збори за забруднення навколишньогоприродного середовища, податкові важелі, штрафні санкції за порушення екологічного законодавства. З одного боку, вони виявляютьсяінструментами мотивації природокористувачів до екологоконструктивної діяльності, а з іншого – джерелами створення природоохороннихфондів. Важливими функціональними складовими економічного регулювання природоохоронної діяльності залишаються системи державногобюджетного та позабюджетного фінансування природоохоронних заходів.Політика у галузі охорони довкілля та раціонального й ощадливого природокористування невід’ємна від головних механізмів їїреалізації - екологічних програм. В Україні розробляються регіональні плани та програми дій, затверджені обласними, Київською таСевастопольською міськими радами у сфері охорони довкілля. Метою цих програм є розробка і реалізація заходів, насамперед першочергових,із забезпечення екологічної безпеки, стабілізації і поступового поліпшення стану довкілля, раціонального використання і відтворенняприродних ресурсів, координація дій органів влади і господарських суб’єктів. Природоохоронні програми спрямовані на поліпшення якостіповітря, води, на розвиток заповідної справи, на створення єдиної екологічної мережі, запровадження і додержання принципів екологічнозбалансованого розвитку. Одним із головних напрямів екологічної політики держави є впровадження інвестиційних проектів екологічногоспрямування та збільшення площ територій природно-заповідного фонду.Слід зазначити, що в нинішній системі економічного механізму екологічного регулювання фактично не функціонує механізмкредитування природоохоронних заходів, пільгового оподаткування та цільового заохочення екологоконструктивної діяльності. Не набулинеобхідного розвитку механізм субсидування екологічної інфраструктури, «зеленої» індустрії, національного ринку екологічних послуг,зокрема такі механізми, як екологічний аудит, екологічне страхування. Досі чимало еколого-економічних інструментів існують лише на рівнізаконодавчих положень. У цілому створена в Україні система економічного регулювання та фінансування природоохоронної діяльності173