Том 1

252Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010• стійкий попит на місцевих ринках і можливості розширення збуту на нових ринках, рівень цін на яких дозволяє здійснюватинововведення і розвиватися новим навичкам;• чітка політика державної центральної влади і органів місцевого самоврядування, яка націлена на суспільно-приватну співпрацю.Головними обмеженнями зв'язків агробізнесу для підвищення конкурентоспроможності і стійкості агропромислового кластера є:• відсутність прямих зв'язків різних об'єднань фірм в агробізнесі, із структурами, що забезпечують трансфер технологічних,організаційних і інституційних нововведень (які здатні глибоко впливати на сутнісні параметри взаємин в агробізнесі);• недостатні рівні освіти і навиків сільського населення; низькі доходи, соціальні стандарти і умови життя більшості мешканцівсіла, що перешкоджає накопиченням та інвестиціям в сільській місцевості і часто вимушує об'єднання суб'єктів господарювання в агробізнесісубсидувати соціальну інфраструктуру, охорону здоров'я і житлове будівництво на селі;• відсутність активної взаємодії, що забезпечує ефект синергії від партнерства між суспільними і приватними секторами, який даєвигоди малим фірмам-виробникам;• збиток від спотворених неформальних інститутів (зокрема, норм поведінки бюрократії), які сприяють перерозподілу вигод відспівпраці багатьох учасників асоціативних об'єднань в агропомисловому кластері на користь окремих приватних осіб або організацій;• криза і уразливість попиту на продукцію агропромислових кластерів, викликана спадом на міжнародних ринках імакроекономічною нестабільністю, що приводить до погіршення монетарних чинників і високого рівня безробіття.Стримує розвиток конкурентоспроможності агропромислових кластерів і підйом підприємництва в сільських районах також кредитовоподатковасфера. Дорожнеча кредиту, обтяжливість податками і висока плата за оренду основних засобів, паливо і енергію фактично зводятьдо нульових доходів підприємницьку діяльність на селі. Це підтверджується досвідом фермерських господарств, багато хто з яких збанкрутілі ві припинили свою діяльність. Спроби ж створення сільських кредитних кооперативів не дають поки очікуваних результатів із-за малих об'ємівкредитування. Необхідне зорієнтувати аграрний сектор на кооперативний шлях розвитку, який використовується в більшості цивілізованихкраїн світу. Для цього необхідно вирішити задачу зменшення залежності малих і середніх форм агробізнесу від ризикованого комерційногокредиту, створивши за допомогою держави сільськогосподарську кооперативну кредитну систему, в яку увійшли би регіональні селянськііпотечні банки, районні і місцеві сільські кредитні кооперативи.Практика показує, що для розвитку підприємництва, яке грає важливу роль у відродженні сільських територій, певну позитивну рольмогла б зіграти сфера соціальних послуг в сільській місцевості. Тим більше що необхідність в них обумовлена не тільки потребами населення,але і можливістю підвищення рівня зайнятості на селі і залучення інвестицій у всі види підприємницької діяльності. Адже ніж більшкомфортною буде сфера життєдіяльності сільського населення, в конкретному населеному пункті або сільському районі, тим такитериторіально-виробничі комплекси будуть привабливіші для інвестора. Причому інвестиції можуть вкладатися не тільки у виробничу, але ісоціальну сферу, збільшуючи мультиплікативний ефект розвитку сільських територій. Там, де дана сфера якнайповніше оснащена об'єктамиінфраструктури соціального характеру і буде найбільше притока інвестицій, зменшиться відтік молодого населення і буде притоккваліфікованих працівників, таких необхідних для обслуговування новітніх машин і технологій, процес впровадження яких в аграрневиробництво, як показує практика, відбувається за рахунок приваблення стратегічних інвесторів. Такі їх дії обумовлені необхідністю створеннястійких сировинних зон для переробних і торгових підприємств АПК, які знаходяться в приватній власності у цих інвесторів.Стихійність, не системність і слабка керованість агропродовольчих кластерів, що виникли еволюційним шляхом, обумовлюються такожтим, що у органів регіонального і місцевого самоврядування відсутні стратегій кластеризації агропромислового виробництва. Такі стратегіїмогли би забезпечити збалансований, соціально і екологічно зорієнтований стійкий економічний розвиток сільських територій. Але органимісцевого самоврядування не мають практичного досвіду розробки подібних стратегічних документів і не мають також відповідногометодичного забезпечення, створення якого – важливе завдання для виконавчих органів державного управлінняСоціальний і економічний прогрес в сільських місцевостях країн що розвиваються і в країнах з перехідною економікою тісно пов'язанийіз здібністю до нововведень і конкурентоспроможністю в агропромисловому комплексі як на місцевих, так і на міжнародних ринках.Конкурентна перевага в значній мірі залежить від ряду чинників, зокрема від таких характеристик попиту, як, наприклад, відповідність вимогаммісцевого ринку, і силі тиску, який цей попит здійснює на вимоги щодо безпеки і якості продуктів харчування. Тому в органах місцевогосамоврядування і центральних виконавчих системах управління різних країн розробляються такі стратегії підвищенняконкурентоспроможності, які знаходяться у відповідності до споживчих стандартів, правил і очікувань населення щодо якості продуктів та їхбезпеки, за сприятливими економічними умовами [18, с. 14]. Там, де агропродуктовий сектор конкурентоздатний в міжнародних порівняннях,він повинен відповідати стандартним вимогам відносно забезпечення продуктами харчування з необхідними живильними властивостями,високою якістю і безпекою. Тому в заходах державної та місцевих політик підтримки розвитку агропромислових кластерів необхіднопередбачати створення в таких кластерах установ фітосанітарного контролю, а також трансферу технологій, що забезпечують необхідністандарти охорони довкілля, якості сільгоспсировини і продуктів їх кінцевої переробки. Окрім того, треба мати на увазі, що купівельнаспроможність населення щодо продуктів харчування, система зберігання і доставки сільськогосподарської сировини, його переробки ізабезпечення фізичного доступу до продовольства також мають бути розвинені, як і умови життя для людей, що проживають в сільськіймісцевості.Таким чином, створення в Україні конкурентоспроможного агропромислового комплексу, який був би в змозі відповідати сучаснимглобальним викликам, вимагає інтегрованого, міжсекторального підходу до розробки національної політики і місцевих стратегій формуванняагропромислових кластерів, базуючись на комплексному розвитку всієї системи агробізнесу і життєзабезпечення на селі, включаючи такіпідсистеми, як інституціональна, інформаційна, технологічна, економічна, соціальна і екологічна. Для того, щоб такі стратегії могли бутиствореними в певні терміни необхідна розробка відповідного методичного забезпечення і проведення наукових досліджень щодоінституційного супроводження процесів кластерізації в агропромисловому секторі України і оцінки конкурентоспроможності агропромисловихкластерів в розрізі всіх підсистем агробізнесу і життєзабезпечення на селі.СПИСОК ДЖЕРЕЛ:1. Портер М. Конкуренция // В 2-х томах. – М.: Издат. дом «Вильямс», 2002. – 496 с.2. Reardon T., Barret C. Agro-industrialization, Globalization, and International Development: an Overview of Issues, Patterns, and Determinants// Agricultural Economics. – 2000. – Vol. 23, № 3. – P. 195-205.3. Piore M., Sabel C. The Second Industrial Divide: Possibilities for Prosperity. – New York: Basic Books, 1984. – 304 p.4. Goodman E., Bamford J. Small Firms and Industrial Districts in Italy. – London: Routledge, 1989. – 317 p.5. Левин И. «Индустриальные округа» как альтернативный путь индустриализации // МэиМО. – 1998. – № 6. – с. 117-134.6. Schmitz H., Nadvi K. Clustering and Industrialization: Introduction // World Development. – 1999. – Vol. 27, № 9. – P. 1503-1514.7. Regional Clusters in Europe // Observatory of European SMS. – 2002. – № 3. – Brussels: European Commission. – 117 p.8. Соколенко С.И. Производственные системы глобализации: сети, альянсы, партнерства, кластеры: Украинский контекст. – К.: Логос,2002. – 646 с.9. Третьяк В.П. Кластеры предприятий. – М.: МГУ им. М.В. Ломоносова, 2005. – 150 с.10. Семенов Г.А., Богма О.С. Створення кластерних об єднань в умовах нової економіки: Монографія. – Запоріжжя: КПУ, 2008. – 244 с.11. Solvell O. Clusters-Balancing Evolutionary and Constructive Forces. – Stockholm: Ivory Tower Publishers, 2009. – 140 p.12. Крісанов Д., Удова Л. Кластеризація економічної діяльності і обслуговування як інструмент стійкого розвитку сільських територій //Економіка Україні. – 2009. – № 10. – С. 69 – 75.13. Matopolous A., Vlachopoulou M., Manthou V. Exploring Clusters and their Value as Types of Business Networks in the Agricultural Sector //Operational Research: An International Journal. – 2005. – Vol. 5. – № 1. – pp. 9-19.