Том 1

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010транспортних, рибопромислових та пасажирських суден, суден технічного флоту, військових кораблів, забезпечення їх ремонту); виробництвовисокотехнологічної продукції танкобудування тощо.У регіональному вимірі перспективи формування та розвитку кластерів в Україні є такими: Кластер – м. Київ: його основою маєстати фінансова інфраструктура, сектор послуг, транспортні розв’язки. Кластер – Дніпропетровська, Луганська, Львівська, Одеська, Донецька,Харківська області: може ґрунтуватися на розвитку добувної промисловості, металургійного виробництва, машинобудування (у тому числіінноваційно-зорієнтованого та високоточного; транспортних засобів та устаткування, суднобудування тощо). Кластер – АР Крим, Вінницька,Запорізька, Полтавська, м. Севастополь, Київська область – центром зростання може стати переробна промисловість та сфера рекреаційнотуристичнихпослуг. Зростання інших регіонів може забезпечити організація кластерів у сфері агропромислового виробництва, переробкисільськогосподарської продукції та її експорту, що в умовах світового дефіциту на продукти харчування є надзвичайно перспективним.Перспективним для України є розвиток транскордонних кластерів (так, у Львівській області йдеться про утворення нового транскордонноготуристичного кластеру; у Хмельницькій області – розвиток туристичних кластерів «Кам’янець» та «Дивосвіт», сільського зеленого туризму«Оберіг» тощо).Розвиток кластерів потребує державної підтримки (прямого інвестування у конкретні (інноваційно-зорієнтовані виробничі проекти);зниження оподаткування тощо). Інфраструктурна підтримка кластерів потребує формування мережі малих та середніх фірм (що візьмуть насебе функції обслуговування потреб кластерів); залучення до інноваційного супроводження розвитку кластерів регіональних університетськихакадемічних центрів (з метою забезпечення наукового обґрунтування ефективності інноваційних проектів тощо). Формування кластерів –вимога часу та відповідь України на загострення процесів конкурентної боротьби на світових ринках.ВисновкиРеалізація проголошеного в Україні стратегічного курсу на розбудову «економіки знань» [9] розглядається експертами як єдинореальний та дієвий варіант «українського прориву» в умовах глобалізації та загострення конкурентної боротьби. Концепція «економіки знань»,проголошена в Україні як стратегічний курс соціально-економічного розвитку на період початку ХХІ ст., включає багато складових. Однією знайважливіших цього процесу є розвиток інформаційного та гуманітарного сектора як умова формування інноваційної політики в Україні.Побудова моделі інноваційного суспільства передбачає перехід до нової постіндустріальної інформаційної економіки, ознаками якої є:створення та розвиток ринку інформації та знань як факторів виробництва, зростання ролі інформаційно-комунікаційної інфраструктури усистемі національного виробництва, домінування в економіці нових наукомістких технологій, засобів обчислювальної техніки тателекомунікацій; зміна пріоритетів від безпосередньо матеріального виробництва на користь діяльності, що пов’язана з виробництвом,споживанням та зберіганням інформації; випереджальне зростання галузей, пов’язаних з виробництвом інформації, знань, інформаційнихпослуг (телекомунікаційної, комп’ютерної, телевізійної). Ці галузі мають стати головним джерелом нових робочих місць; зайнятість вінформаційному та наукомісткому секторах економіки має постійно зростати і охоплювати більшу частину працездатного населення;інформація поступово перетворюється на один з головних продуктів виробництва та основний товар [9, с. 475].Для розбудови «економіки знань» в Україні необхідно здійснити структурну перебудову національного виробництва. Відмовитисьвід домінування стратегії Export – Led – Growth, що консервує в Україні сировинну орієнтацію промислового виробництва та за участюдержави ( та її дієвої підтримки) перейти до створення Національної інноваційної системи та розвитку кластерів у пріоритетних сферахінноваційного розвитку. В умовах посилення тенденцій до «обгороджування» пріоритетних сфер інтересів ТНК та МНК (інновацій, новітніхнаукових розробок як бази майбутніх інновацій тощо) з метою зберегти цей стратегічний ресурс конкурентоспроможності та не допустити донього країни, що розвиваються, виключно ринкові механізми не здатні вирішити проблему формування в Україні сучасної Національноїінноваційної системи, сприяти розбудові «економіки знань». Для втілення концепції інноваційного розвитку Україна потребує державноговтручання та дієвої державної підтримки інноваційно-інвестиційних процесів, впровадження протекціоністських заходів стосовноінноваційного оновлення національного виробництва.В основу концепції створення національної інноваційної системи (НІС), на відміну від спрощеного, лінійного зв’язку між «наукою –освітою – виробництвом – споживанням», покладено розуміння складної системи взаємовідносин між складовими інноваційного процесу.Концепція НІС передбачає безпосередню взаємодію суспільних, приватних та державних інститутів, освітніх установ та бізнесу у впровадженнізагальної національної довгострокової стратегії інноваційного розвитку. Провідна роль у формуванні такої стратегії належить державі.Роль держави зростає і з огляду на потребу формування інфраструктури інноваційного розвитку. Насамперед, йдеться проінфраструктурний супровід процесів створення, виробництва та поширення інновацій. В основі інфраструктурної мережі – створеннятехнопарків, інноваційно-технологічних центрів, «інкубаторів» для інноваційного бізнесу. Призначення цих інститутів – відігравати роль«точок зростання» інноваційної активності. Створювати технопарки рекомендується на базі провідних науково-виробничих та дослідноконструкторськихпідприємств, галузевих НДІ, конверсійних організацій оборонного комплексу. Організація інноваційно-технологічнихцентрів та науково-інформаційних комплексів є ефективною при академічних інститутах, ВНЗ, а також на базі галузевих НДІ (та їхрегіональних філіалів). У комплексній взаємодії ці інфраструктурні інститути утворюють «Центр інновацій». Складовою інфраструктури щодорозвитку інноваційної діяльності має стати система підготовки та перепідготовки кадрів для інноваційного бізнесу; залучення іноземнихфахівців для консалтінгу, навчання та підвищення кваліфікації підприємців; організація рекламно-виставкової діяльності з метою просуванняінноваційної продукції на світові ринки тощо. Тільки комплексна державна підтримка структурно-інноваційних зрушень та перебудови на цихзасадах національного виробництва сприятиме стимулюванню інноваційного типу економічного зростання в Україні.СПИСОК ДЖЕРЕЛ:1. Трансформація моделі економіки України (ідеологія, протиріччя, перспективи). – К.: Логос, 1999. – 500 с.2. Конкурентоспроможність національної економіки / За ред. д.е.н. Б. Є. Кваснюка. – К.: Фенікс, 2005. – 582 с.3. Геєць В. М., Семиноженко В. П. Інноваційні перспективи України. – Харків: Константа, 2006. – 272 с.4. Україна в процесах міжнародної інтеграції / За ред. д-ра екон. наук В.Р. Сіденка. – Х.: Вид-во „Форт”, 2003. – 280 с.5. Долгов С.И. Глобализация экономики: новое слово или новое явление? – М.: ОАО Изд-во «Экономика», 1998. – 215 с.6. Портер М. Международная конкуренция. Конкурентные преимущества стран: Пер. с англ. / Под ред. и с предисл. В.Д.Щетинина. – М.:Международ. Отношения, 1993. – 896 с.7. Freemen Chr. Technology Policy and Economic Performance L., 1987.8. Nelson R. National Innovation Systems: a Comparative Analyses. N.Y., 1993.9. Стратегічні виклики ХХІ століття суспільству та економіці України: В 3 т. / За ред. акад. НАН України В.М.Гейця, акад. НАН УкраїниВ.П.Семиноженка, чл.-кор. НАН України Б.Є Кваснюка. – К.: Фенікс, 2007. Т.1: Економіка знань – модернізаційний проект України / Заред. акад. НАН України В.М.Гейця, акад.. НАН України В.П.Семиноженка, чл.-кор. НАН України Б.Є Кваснюка. – К.: Фенікс, 2007. – 544с.РЕЗЮМЕУ статті досліджено світовий досвід впливу держави на забезпечення структурної перебудови національної економіки, зростання їїконкурентоспроможності. Представлено аналіз інноваційного потенціалу структурної переорієнтації українського виробництва, показана ролькластерів у цьому процесі. Досліджено механізми впровадження структурно-інноваційних трансформацій національного виробництва в умовахглобалізації.SUMMARYThe world experience of state influence on maintenance of structural reorganization of national economy, the growth of its competitiveness areinvestigated. The analysis of innovative potential of structural reorientation of Ukrainian production is shown including the role of clusters in thisprocess. The mechanism of application of structure innovative transformation of national production in the globalization context are investigated.199