Том 1

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010Про зрілість концепції можна судити по тому, наскільки розвиненим є її аналітичний інструментарій, який повинен мати надійнийфундамент в базовій області знань і володіти міцними зв’язками з суміжними концепціями. Завдяки цьому забезпечується можливістьрозглядати питання в єдиній системі термінів і бути загальноприйнятим серед фахівців, що займаються відповідною проблематикою. Стосовноконцепції еколого-економічної безпеки можна констатувати відсутність єдиного розуміння категорій «загроза», «безпека» «ризик» та інших,хоча майже всі вітчизняні автори оперують цими категоріями. Крім того, в недостатній мірі враховується досвід зарубіжних фахівців. Алеголовним є відсутність єдиних критеріїв еколого-економічної безпеки. Без цього неможливо її кількісне і якісне визначення, що робитьзабезпечення еколого-економічної безпеки лише теоретичним питанням. Тож, можна констатувати незадовільну степінь концептуальногоопрацьовування тематики еколого-економічної безпеки, що робить актуальним звернення до широкого кола теоретичних засад проблеминаціональної безпеки та її складових.За визначенням Ф. Шлемка та І. Бінька національні інтереси гармонійно поєднують соціальні, політичні, екологічні, науковотехнологічні,інформаційні, економічні та військові національні інтереси. Таким чином, національна безпека являє вищу категорію, ніжекономічна, екологічна і соціальна безпека, які представляють собою її взаємозалежні складові. Стан однієї складової безперечно має вплив настан інших.Опрацювання теоретичних засад еколого-економічної безпеки надає можливість систематизувати вимоги щодо сутності, змісту,структури еколого-економічної безпеки держави та механізмів її забезпечення. За змістом еколого-економічна безпека повинна узгоджуватися зосновними положеннями національної безпеки та сприяти сталому розвитку країни. Еколого-економічну безпеку можна вважати головноюскладовою національної безпеки країни, так як вона охоплює практично всі сфери державного устрою.Переважна більшість спеціалістів в галузі національної безпеки приділяє увагу саме економічній складовій, розглядаючи соціальнубезпеку як залежну від економічної, а екологічна безпека в їх дослідженнях переважно розглядається з точки зору природокористування.Останніми роками представниками наукових кіл все більше приділяється уваги екологічній безпеці. Найбільшої динаміки розробки стратегійекологічної безпеки набули після Конференції з охорони навколишнього природного середовища в Ріо-де-Жанейро 1992 р. Головнимнадбанням цього самміту можна вважати прийняття концепції сталого розвитку як головної моделі світового соціально-економічного розвиткуз урахуванням принципу екологічного імператива.В методологічному плані існує проблема, пов’язана з визначенням статусу концепції еколого-економічної безпеки, тому, що данаконцепція знаходиться в «прикордонній сфері» між економічною наукою, екологією, соціологією, теорією міжнародних відносин.Передумовою ефективної діяльності з розробки теоретичних засад еколого-економічної безпеки є науково обґрунтоване тлумаченнятермінів та визначень. Навіть серед прихильників найбільш опрацьованої концепції економічної безпеки є серйозні розбіжності щодо дефініціїекономічної безпеки. Найбільшого поширення набули підходи до визначення економічної безпеки через:• «інтереси» (національні, державні, суспільні);• «стійкість» (національної економіки, економічного розвитку, соціально-економічної системи);• «незалежність» (економіки від зовнішніх ринків, економічної політики від впливу ззовні).Значна увага фахівцями з основних теоретичних проблем різних напрямків національної безпеки приділяється категоріям «економічніінтереси» та «загрози». Визначення економічної безпеки через «інтереси» користуються найбільшою популярністю. Типовим є визначенняекономічної безпеки як стану економіки та інститутів влади, при якому забезпечується гарантований захист національних інтересів, соціальнаспрямованість політики [1, с. 38]. Пастернак-Таранушенко Г.А. вважає, що економічні інтереси – це зацікавленість однієї держави або групдержав, міжнародних фінансових груп, торгівельних або виробничих об’єднань в одержанні економічних переваг [2, с. 224].Переважна більшість фахівців з питань економічної безпеки віддають перевагу визначенню економічних інтересів через категоріюпотреб. Суспільні інтереси в цілому відображають прагнення держави до реалізації мети свого існування, яка саме і полягає в забезпеченнізадоволення всіх потреб громадян, створенні умов для забезпечення найвищої якості життя. Через задоволення потреб відбувається рухекономічних показників, працює економічний механізм. Потреби формують відповідний тип економічної структури, відношення міжгромадянами, відносини суспільства з навколишнім природним середовищем. Водночас, самі потреби змінюються, що викликає зміни відносинв суспільстві. Економічні інтереси можуть мати як стійкий (довготривалий) характер, так і тимчасовий.В цілому національні інтереси синтезують у собі усвідомлення всіма суспільними групами потреб і мотивації їх діяльності, метусоціально-економічного розвитку. Через національні інтереси повинні гармонізуватися прагнення особи, суспільства, держави до задоволеннясвоїх потреб. Таким чином, національні інтереси – це вектор розвитку, спільна головна мета соціально-економічного розвитку держави.Фахівці різних напрямків вивчали складні стосунки між економічними інтересами окремої особи, груп осіб, суспільства, країн та їхугруповань. Ця проблема має велике значення для розробки теоретичних засад еколого-економічної безпеки. Саме співвідношення інтересівособистості і суспільства дає підґрунтя для можливості переходу до сталого розвитку через дотримання еколого-економічної безпеки. Кожналюдина повинна побачити довгострокові перспективи глобального розвитку і віддати перевагу стратегії виживання людства, збереженняекосистем планети для нащадків, побудови нових стосунків між народами, між суспільством і навколишнім природним середовищем.Визначення економічної безпеки через категорію загроз потребує уточнення, відносно того, що є безпекою для системи: загрози абочинники, що роблять систему уразливої для них. Під чинниками, що загрожують еколого-економічній безпеці, розуміються внутрішні ізовнішні фактори. Стан соціально-економічної системи значною мірою обумовлює характер загроз. Сама категорія загроз є багатофакторною,що обумовлене її виникненням та певною динамікою. З розвитком соціально-економічної системи, політичними процесами, забезпеченнямресурсами загрози можуть посилюватися або слабшати. Загрози можуть бути викликані цілеспрямованими діями або бездіяльністю. Замасштабами вони можуть носити місцевий, регіональний, загальнодержавний та міжнародний характер. За сферами впливу загрози поділяютьна економічні, екологічні, політичні, природні, воєнні тощо. Загрози перешкоджають досягненню національних економічних та інших інтересів,тому представляють потенціальну небезпеку для національної економіки.Під загрозами вважаються «явні чи потенціальні дії, що ускладнюють або унеможливлюють реалізацію національних економічнихінтересів і створюють небезпеку для соціально-економічної та політичної систем, національних цінностей, життєзабезпечення нації та окремоїособи» [3, с. 13]. Ця позиція В. Шлемка та І. Бінька багато в чому співпадає з поглядами авторів Концепції економічної безпеки України, яківважають, що загрозами економічній безпеці України є чинники, що унеможливлюють або ускладнюють реалізацію національних інтересів,чим створюють небезпеку для життєзабезпечення нації, її соціально-економічної та політичної системи.Важливим в теоретичному плані є визначення та систематизація загроз, вивчення причин їх виникнення і напрямів державної політики,щодо забезпечення еколого-економічній безпеки. Крім того, бачиться перспективним приєднання українських фахівців до міжнароднихпрограм по визначенню загроз стабільності соціально-економічних систем. Це надаст необхідну методологічну базу вітчизняній науці,розширить досвід науковців в цій галузі, сриятиме запровадженню адекватних і зрозумілих відповідних дій.Розробка методичних основ еколого-економічної безпеки повинна відбуватися з урахуванням накопиченого досвіду та особливостейсучасного стану світового господарства. Передусім це стасується глобалізації, трансформації стосунків між державами, існування достатньопомітної різниці в рівні життя, темпах економічного росту та інших показниках, існуючих між країнами. В цих умовах проблеми забезпеченняеколого-економічної безпеки досягли глобального масштабу.Російський вчений Л. Абалкін в своєму визначенні економічної безпеки підкреслює її значення для розвитку держави. За йоговизначенням «економічна безпека – це сукупність умов та факторів, які забезпечують незалежність національної економіки, її стабільність істійкість, здатність до постійного поновлення та самовдосконалення». В даному випадку економічна безпека розглядається через категоріїстабільність та стійкість. Ще однією важливою рисою підходу російського вченого є введення поняття незалежності національної економіки відзовнішніх та внутрішніх загроз.Через категорію стану інший російський вчений В. Сєнчагов дає визначення економічної безпеки, зв’язуючи її з обороноздатністюкраїни, національними інтересами, соціальним розвитком. За визначенням В. Сєнчагова «економічна безпека – це такий стан економіки та224