Том 1

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010Результати дослідження показують, що для України має бути використана стратегія нарощування, при якій досягається інтеграціяфундаментальної та прикладної науки, використовується власний науково-технічний потенціал з одночасним залученням іноземних вчених йконструкторів.На основі проведеного аналізу можна зазначити, що для покращення інвестиційно-інноваційного розвитку промисловості Українинеобхідно опрацювати підходи щодо формування стратегії інноваційної діяльності України в умовах міжнародної інтеграції світовогогосподарства. Основними елементами стратегії інноваційного розвитку мають стати визначення інноваційно-інвестиційного клімату,інноваційного потенціалу держави, збільшення ступеня впливу інноваційних факторів з метою розробки і реалізації інноваційних проектів.Стратегія становлення інноваційної економіки є невід’ємною частиною загальної стратегії розвитку держави, вона орієнтована на визначення ідосягнення перспективних цілей в умовах глобалізаційних процесів, що відбуваються в світовій економіці, які корегуютьсязовнішньоекономічним середовищем та визначають економічну незалежність України.ВисновкиВ результаті проведеного дослідження інвестиційно-інноваційного розвитку промисловості України в умовах міжнародної інтеграції,можна зробити висновок, що становище, яке спостерігається сьогодні в промисловості України стосовно інноваційного розвитку, засвідчуєіснування суттєвих системних перешкод формуванню інвестиційно-інноваційної моделі розвитку України, які консервують розрив міжрозвитком виробництва, з одного боку, та динамікою процесів в науково-технічній сфері, з іншого, стають на заваді концентраціїцентралізованого та децентралізованого фінансування на завданнях інноваційного розвитку економіки. Тому держава має взяти на себевідповідальність за стан інноваційної сфери країни, здійснити аналіз помилок, яких було припущено в попередні роки, вивчити успішний досвідінших країн, розробити та впровадити державний механізм активізації інвестиційно-інноваційних процесів в економіці України.СПИСОК ДЖЕРЕЛ:1. www.ukrstat.gov.ua2. www.industry.com.ua3. Закон України «Про пріоритетні напрямки інноваційної діяльності в Україні»// Голос України. - 2003. - 13 лютого. №28. - С.4-5РЕЗЮМЕУ статті проаналізовано інвестиційно-інноваційну діяльність промислових підприємств України; досліджено основні проблеми у інвестиційноінноваційномурозвитку України (зокрема розвитку промислового сектору), що стримує формування ефективної виробничої структуринаціонального господарства; запропоновано пріоритетні напрямки формування стратегії інноваційної діяльності України в умовах міжнародноїінтеграції.РЕЗЮМЕВ статье проанализирована инвестиционно-инновационная деятельность промышленных предприятий Украины; исследованы основныепроблемы в инвестиционно-инновационном развитии Украины (в частности в развитии промышленного сектора), который сдерживаетформирование эффективной производственной структуры национального хозяйства; предложены приоритетные направления формированиястратегии инновационной деятельности Украины в условиях международной интеграции.SUMMARYThe article under consideration touches upon the analysis of the Ukrainian industrial enterprises investment and innovation activities. The main problemsin the investment and innovation development of Ukraine (including the industrial sector development) that restrict the forming of the effective productionstructure of the national economy are investigated; the prior directions of the Ukrainian innovation activity strategy forming in the terms of internationalintegration are suggested.УТОЧНЕННЯ СУТНІСНИХ ХАРАКТЕРИСТИК ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ РЕГІОНУ ТА ОКРЕСЛЕННЯПРІОРИТЕТІВ ЇЇ ЗМІЦНЕННЯОлексієнко М.М., Національний інститут проблем міжнародної безпеки, аспірант ⋅Проблема забезпечення економічної безпеки України досить активно почала вивчатися вітчизняними науковцями після здобуття їїнезалежності та суттєво актуалізувалася в умовах інтеграції економіки нашої держави у глобальні та мегарегіональні економічні системи.Причому рівноправна участь держави у світовій системі господарювання та одночасно захищеність її внутрішніх економічних інтересівпотребує створення належної і адекватної системи зовнішньоекономічної безпеки. Разом з тим, як відомо, суб’єктами зовнішньоекономічноїдіяльності є передусім первинні економічні агенти окремих регіонів держави. Сприятливість передумов зовнішньоекономічної діяльності, атакож захищеність їх активів та інтересів є важливою функцією регіональних і місцевих органів державного управління, оскільки від їхдіяльності значною мірою залежить як обсяги зовнішньої торгівлі, так і зовнішньоекономічний складник безпеки регіону як соціальноекономічноїсистеми. Зауважимо, що в після вступу України до СОТ та в умовах поступової інтеграції до ЄС, все більше актуалізуєтьсявагомість безпосередньо зовнішньоекономічного складника безпеки як регіонів, так і нашої держави загалом. Все це обумовлює потребу вуточненні теоретико-методичного базису зовнішньоекономічної безпеки регіону, у тому числі через те, що йому була наділена дещонеадекватна (щодо його важливості) увага в системі знань про економічну безпеку.Тому метою статті є удосконалення сутнісних характеристик та методології категорії зовнішньоекономічної безпеки держави, зокрема намезорівні ієрархії управління економікою. Цілями, поставленими при написанні статті є: узагальнити усталені підходи до визначення сутіпоняття зовнішньоекономічної безпеки регіону, проаналізувати її системні характеристики, а також обґрунтувати напрями їх подальшогоудосконалення.Потрібно зазначити, що як у вітчизняній, так і в зарубіжній літературі можна віднайти велику кількість праць, присвячених вирішеннюпроблеми гарантування зовнішньоекономічної безпеки держави та регіону. Водночас, їх узагальнення варто здійснювати з одночаснимвисвітленням її ролі в системі економічної безпеки держави.Так, А. Сухоруков, визначає здатність країни підтримувати конкурентоспроможність економіки, ефективно захищати власні економічніінтереси і протистояти зовнішнім економічним загрозам, використовувати конкурентні переваги в міжнародному поділі праці суттюекономічної безпеки держави [1,с.49]. З цього можна зробити висновок, що, на думку науковця, зовнішньоекономічний складник єпріоритетним серед сукупності функціональних складників національної економічної безпеки.Розділяючи тезу про посилення актуальності питання зовнішньоекономічної безпеки України в умовах посилення її інтеграції у світовуекономічну систему, З. Варналій та І. Чернодід, розглядають зовнішньоекономічну безпеку як процес мінімізації збитків держави віднегативних зовнішніх економічних чинників, створення сприятливих економічних умов для розвитку економіки шляхом її активної участі усвітовому поділі праці, відповідності зовнішньоекономічної діяльності національним економічним інтересам [2,с.50-51]. Потрібно додати, щоаналогічним є визначення суті поняття “зовнішньоекономічна безпека”, подане авторським колективом під керівництвом з В. М. Гейця у праці“Моделювання економічної безпеки: держава, регіон, підприємство” [3,с.62].Наголосимо, що перелік індикаторів зовнішньоекономічної безпеки, поданий З. Варналієм та І. Чернодідом є чи не найширшим з наведенихв економічній літературі та до них віднесено такі показники, як: коефіцієнт відкритості національної економіки (відношення обсягу зовнішньої© Олексієнко М.М., 2010298