Том 1

174Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010перебуває в стадії становлення, причому окремі її підсистеми та елементи мають різні ступені розвиненості та практичної реалізації. На часі -розбудова дієвої, ефективної системи економічного регулювання та фінансування природоохоронної діяльності, міцної фінансової основинаціональної екологічної політики.Державне регулювання у сфері охорони довкілля та забезпечення екологічної безпеки не може існувати без ефективної системинагляду за станом середовища, тобто без системи постійно діючого моніторингу. Екологічний моніторинг довкілля є сучасною формоюреалізації процесів екологічної діяльності за допомогою засобів інформатизації і забезпечує регулярну оцінку й прогнозування станусередовища життєдіяльності суспільства та умов функціонування екосистем для прийняття управлінських рішень щодо забезпеченняекологічної безпеки, збереження природного середовища та раціонального природокористування.Державна система моніторингу довкілля – це система спостережень, збирання, оброблення, передавання, збереження та аналізуінформації про стан довкілля, прогнозування його змін і вироблення науково - обґрунтованих рекомендацій для прийняття рішень прозапобігання негативним змінам стану довкілля та дотримання вимог екологічної безпеки.В цілому економіка України має досить великі організаційні та фінансові можливості для підвищення ефективності екологічноїполітики, але вони не використовуються повною мірою. Зокрема, фінансування природоохоронних заходів як з державного, так і з місцевихбюджетів здійснюється в обсягах, менших від призначених. Тому збереження і посилення наявних тенденцій соціально-економічного розвиткумає більш тісно пов’язуватись із заходами щодо покращення стану навколишнього природного середовища. Визначальна роль має належатиструктурним змінам в реальному секторі економіки, спрямованим на підвищення ефективності його функціонування. Основними завданнями вцьому напрямку є:- формування оптимальної структури виробництва з підвищенням питомої ваги наукоємних галузей з виробництва продукціїпоглибленої переробки та кінцевого споживання (для яких характерна висока частка доданої вартості);- широке запровадження інноваційних технологій зі зменшеною енерго- і ресурсоємністю виробництва, комплексноюавтоматизацією та інформатизацією виробничих процесів, суттєвим підвищенням продуктивності праці та соціальногозабезпечення працівників;- розширення обсягів пропозиції наукоємних промислових товарів на внутрішньому ринку шляхом підвищення рівнязбалансованості виробництва, створення замкнених технологічних циклів з виробництва кінцевої продукції, активізаціїпроцесів імпортозаміщення, переорієнтації галузей обробної промисловості на задоволення потреб власної міжгалузевоїкооперації;- підвищення конкурентних можливостей промислового виробництва, розширення ринків товарів та послуг за рахуноквходження до пріоритетних для національної економіки секторів світового ринку (авіакосмічного, суднобудівного,військово-технічного, транспортного і сільськогосподарського машинобудування) та задоволення потреб внутрішньогоринку високих технологій за рахунок вітчизняного виробництва;- нарощування обсягів випуску високотехнологічних виробів, передусім технічно складних товарів широкого вжитку,медичної, комп’ютерної техніки, легкових автомобілів тощо, які стимулюють внутрішній попит і підвищення особистогокінцевого споживання ;- забезпечення змін у структурі експорту із збільшенням у ньому частки продукції поглибленої переробки (з високим рівнемдоданої вартості);- забезпечення формування збалансованого, інвестиційно-привабливого нормативно-правового поля, яке забезпечитьефективний розвиток промисловості.Враховуючи вищезазначене, можна дійти висновку, що необхідність розробки ефективної системи еколого-економічних інструментівдержавної екологічної політики стає сьогодні першочерговим завданням. Оскільки саме на неї покладається особлива відповідальність заохорону, відтворення і раціональне використання природних ресурсів, тому проблема розробки більш досконалих інструментів залишаєтьсяоднією з найактуальніших. Існуючий зараз в Україні механізм не забезпечує втілення в практику основних принципів екологічної політики,ефективність якої в значній мірі залежить від сукупності важелів, які використовуються для поліпшення стану навколишнього природногосередовища.Враховуючи вищезазначене, можна констатувати, що міжнародна екологічна безпека в умовах глобалізації – це сукупність певнихвластивостей глобального навколишнього середовища і створюваних цілеспрямованою діяльністю людини умов, за яких, з урахуваннямекономічних, соціальних чинників і науково обґрунтованих допустимих навантажень на об’єкти біосфери, утримуються на мінімальноможливому рівні ризику антропогенний вплив на навколишнє середовище країн світу і негативні зміни, що відбуваються в ньому,забезпечується збереження здоров’я життєдіяльності людей і виключаються віддалені наслідки цього впливу для теперішнього та наступнихпоколінь.Таким чином, становлення екологічної безпеки країн світу вимагає виконання цілої низки умов. Однією з них є нагальність зменшенняантропогенного тиску за допомогою розробки та впровадження технологій, що зменшують забруднення середовища, а також біологічного,економічного, юридичного та політичного обґрунтування ефективних заходів щодо охорони навколишнього середовища. Іншою умовою євисокий рівень фундаментальних досліджень закономірностей і механізмів, що визначають стійке функціонування біологічних систем різногорівня в процесі взаємодії із соціальним середовищем, продуктами антропогенного походження та природними ландшафтами.СПИСОК ДЖЕРЕЛ:1. Про охорону навколишнього природного середовища: Закон України від 25.06.1991 р. №1264-XII // Відомості Верховної Ради України. –1991.- №41. - Ст. 546. - (Зі змін.та допов.).2. Про основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічноїбезпеки: Постанова Верховної Ради України від 05.03.1998 р. № 188/98-ВР // Відомості Верховної Ради України. - 1998. - № 38. - Ст. 248.3. Анализ проблем и взаимосвязей окружающей среды и безопасности в Восточной Европе: Беларусь - Молдова - Украина. Материалы дляконсультации по проблемам окружающей среды и безопасности в Кишиневе - Киеве - Минске / Под ред. Н. Денисова, О. Черпа, А. Антипаса,В. Новикова. - ENVSEC, 2006. - 61с.4. Васюта О . Участь України у діяльності міжнародних організацій по охороні довкілля // Галичина. - 2000. - № 4. - C. 163-169.5. Данилішин Б.М. і др. України: Проблеми сталого розвитку: Наукова доповідь / Б.М. Данилішин, С.І. Дорогунцов, Є.М. Лібанова. - К: РВПСУкраїни НАН України, 1997. - 149 с.6. Рудько Г. Екологічна безпека навколишнього природного середовища України // Екологія довкілля та безпека життєдіяльності. - 2003. -№4. - С.22-29.7. Садеков А.А. Механизм эколого-экономического управления предприятием: Монография. - Донецк: ДонГУЭТ им. М. Туган-Барановского,2002. - 311 с.8. Справочник по управлению в области охраны окружающей среды / Под ред. А. Штайнера, Г. Мартонаковой, С. Гузиовой. - Братислава:Региональное бюро ПРООН для стран Европы и Содружества Независимых Государств, 2003. - 380 с.9. Толстоухов А. В. Екобезпечний розвиток: пошуки стратегії /А.В. Толстоухов, М.І. Хильки / Ін-т філософії ім. Г. С. Сковороди НАНУкраїни; КНУ ім. Т. Шевченка. - К.: Знання України, 2001. - 332 c.10. www.menr.gov.ua – Офіційний сайт Міністерства охорони навколишнього природного середовища України.РЕЗЮМЕРассматриваются проблемы управления природопользованием, с учетом факторов, характеризующих современную реальности испецифических черт современного мира. Ключевіе слова: глобализация, экологическая безопасность.