Том 1

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010щодо поліпшення становища співтовариств (громад), у яких вони здійснюють економічну діяльність, на себе. Це ще одна сфера проявусоціальної відповідальності бізнесу.Самий значущий внесок, який компанії можуть внести у життя співтовариств (громад), особливо на місцевому рівні, – забезпеченняробочих місць, справедливого рівня заробітної плати і пільг, а також надходження податків. Але найголовніший внесок бізнесу у розвитокспівтовариств людей (громад) і суспільства у цілому полягає у виконанні його основного завдання щодо пропозиції товарів і послуг, якінеобхідні суспільству і які воно хоче отримати, на ефективній і етичній основі і який таким чином ураховує й узгоджує інтереси усіхзацікавлених сторін.Підводячи підсумки викладеному вище, можна констатувати, що соціальна відповідальність передбачає зміни у поведінці компанії увласне економічній сфері, тобто при побудові відносин з усіма залученими у її діяльність сторонами – споживачами, співробітниками,постачальниками, співтовариствами людей, місцевою владою, державою – торкається стратегічних цілей компанії, формує її поведінку яксуб’єкта відтворювального процесу. При ухваленні рішень про те, що виробляти, як виробляти, для кого виробляти, соціально відповідальнакомпанія керується не лише критерієм ринкової доцільності, прибутковості, але і критеріями, що ураховують інтереси сторін. Сьогоднінеможливо ігнорувати одну або іншу зацікавлену сторону, навпаки, необхідно прагнути до досягнення збалансованості їх інтересів. Томусоціальну відповідальність бізнесу, на нашу думку, необхідно розглядати з точки зору сучасних уявлень про організаційну культуру. Зовнішнюі внутрішню відповідальність компанії необхідно розглядати як основу виживання й успіху, самореалізації усіх працівників компанії. Тобто, зодного боку, компанія несе відповідальність за своїх суб’єктів. З іншого боку, компанія відповідальна перед зовнішніми організаціями й упершу чергу перед суспільством, державою, іншими партнерськими організаціями.Крім того, соціальну відповідальність бізнесу можна розглядати і як систему взаємодії суб’єктів, відповідальних один перед одним завирішення загального завдання. Це означає, зокрема, що підприємець відповідальний перед своїми працівниками, так само як і останнівідповідальні перед ним і компанією у цілому. Суспільство і держава відповідальні перед бізнес-організаціями за ефективність їхньогофункціонування, так само як останні відповідальні перед суспільством і державою. Хоча багато учених дотримуються більш традиційнихпоглядів, припускаючи відповідальність держави перед бізнес-організаціями, а у компаніях – адміністрації перед своїми працівниками, або жвідсутність якої-небудь відповідальності держави перед компаніями, але відповідальність останніх перед суспільством і т. д. [4]. Доречновідмітити, що сьогодні в окремих країнах ці точки зору не відповідають об’єктивному характерові взаємодії суб’єктів суспільства.Проаналізувавши сфери прояву соціальної відповідальності бізнесу, далі виділимо її рівні.Перший рівень слід розглядати як передумову або стартову умову соціально відповідальної поведінки, тому що вимоги цього рівняполягають у сумлінному виконанні своїх прямих зобов’язань перед суспільством і державою відповідно до встановлених норм [2]:– регулярно виплачувати заробітну плату, розмір якої повинен забезпечувати нормальне відтворення робочої сили різної кваліфікації;– дотримуватись норм трудового законодавства;– вчасно й у повному обсязі сплачувати усі податки й обов’язкові платежі;– забезпечувати встановлені стандарти якості продукції.Цей рівень викликає багато суперечностей. З одного боку, у дискусіях західних учених з приводу проблем соціальноївідповідальності бізнесу питання, пов’язані із заробітною платою і податками, взагалі не розглядаються. Сплата податків і забезпечення гідноюзаробітною платою найманих працівників є природним моментом функціонування будь-якої компанії і немає прямого відношення до тихдодаткових зобов’язань, що беруть на себе суб’єкти підприємництва, які претендують на статус соціально відповідальних. З другого боку, уконтексті соціальної відповідальності, це чи не найголовніша проблема для українських підприємців, розв’язання якої потребує не лише їхніхзусиль, а й зусиль з боку держави. З огляду на це, деякі вітчизняні підприємці, фахівці та представники владних структур вважають за доцільнеобмежити соціальну відповідальність бізнесу цим рівнем.Другий рівень соціальної відповідальності бізнесу пов’язаний з розвитком партнерських відносин усередині підприємства(внутрішньофірмові стосунки) і передбачає безпосереднє урахування інтересів працівників на основі переговорного процесу, він гарантуєпрацівникам певний набір пільг та соціальних послуг, тобто реалізацію цільових соціальних інвестицій, які, до речі, теж викликають багатосуперечностей [2].Цільові соціальні інвестиції – це, насамперед, інвестиції у людський капітал, а саме: професійну підготовку, перепідготовку,підвищення кваліфікації персоналу; в удосконалення організації і змісту праці, а також в охорону праці і здоров’я працівників. З іншого боку,це інвестиції, віддача від яких носить переважно опосередкований характер і важко піддається обліку. Це, зокрема, поліпшення пенсійного іжитлового забезпечення, програми, спрямовані не на самого працівника, а на членів його сім’ї. На жаль, не дивлячись на те, що майже усіукраїнські підприємства декларують у якості стратегічного пріоритету збільшення вкладень у людський капітал, при визначенні цільовогообсягу цих інвестицій, вони намагаються тим чи іншим чином розрахувати їх оптимальний, а точніше мінімально прийнятний рівень. Урозвинутих країнах інвестиції у людський капітал займають провідне місце у структурі соціальних інвестицій.І, зрештою, третій рівень передбачає програми і напрямки діяльності, сфера дії яких знаходиться поза межами бізнес-організації,тобто це зовнішній по відношенню до окремої компанії, але не до бізнес-співтовариства у цілому, рівень [2]. У даному випадку об’єктомсоціальних інвестицій є населення відповідних територій або окремі його категорії, де функціонує компанія. Сюди також відносятьсяблагодійні програми, а також програми, спрямовані на створення сприятливих умов функціонування компанії, зокрема, благоустрій територій,поліпшення транспортної інфраструктури тощо. Ця форма інвестування дає змогу одержати конкретний результат у вигляді підвищення якостіжиття і поліпшення середовища проживання.Проведені дослідження дають підстави виділити ще два рівні соціальної відповідальності: четвертий і п’ятий (рис. 1).Так, четвертий рівень, на нашу думку, передбачає участь бізнес-організацій у розвитку всього суспільства, а не лише територіїприсутності. Зокрема, це підтримка соціально значимих ініціатив (як державних, так і інших бізнес-організацій), налагодження співпраці знекомерційними організаціями, цивілізована благодійність.П’ятий рівень передбачає складання за міжнародними стандартами звітів про соціальну діяльність компанії і верифікацію цих звітівнезалежною експертизою. Слід зазначити, що лідерами у складанні соціальної звітності є великі компанії, причому не завжди транснаціональні.Частіше за все – це великі компанії лише для окремої країни або галузі, але компанії які задають напрямок основного розвитку в країні, тобто ті,хто раніше за усіх помічає світові тенденції та вимоги, які висуваються до бізнесу в світі; ті, хто займає перші місця у різних рейтингах таробить найбільший внесок у добробут країни як своєю прямою економічною діяльністю, так і реалізацією підходів до соціальноївідповідальності.191