Том 1

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010SUMMARYThe problems of adaptation of systems of the technical regulation of Ukraine and European Union are analyzed. The making systems, general approachesand distinctions are resulted in forming. Conducive directions and mechanisms of the adaptations are proposed.ТРАНСКОРДОННЕ СПІВРОБІТНИЦТВО В ЄВРОПЕЙСЬКІЙ ПОЛІТИЦІ СУСІДСТВАЗасадко В.В., науковий співробітник Регіонального філіалу НІСД у м. Львові ⋅Зростаюча роль інтеррегіонального і транскордонного співробітництва (ТКС) в політиці ЄС призводить до зміниархітектоніки всього євроінтеграційного простору. У зв’язку з цим розуміння логіки транскордонної регіональної інтеграції навнутрішніх і зовнішніх кордонах ЄС набуває особливої актуальності для аналізу взаємодії України з сусідніми країнами в межахєврорегіональних об’єднань. Сучасна парадигма регіональної політики ЄС зумовила необхідність розробки спільних концепційтериторіального розвитку транскордонних регіонів шляхом формування відповідних механізмів їх інституційного та фінансовогозабезпечення.Теоретичні аспекти транскордонного співробітництва дістали належне висвітлення в численних публікаціях зарубіжнихвчених – А. Айкаца, Г. Гожеляка, С. Гранді-Вара, Р. Гуо, Л. О’Доуда, П. Казмєркєвіча, С. Кретке, К. Крок, П. Круль, Е. Кулєши,М. Перрі, М. Перкмана, П. Рейда, Дж. Скота, М. Сметковського, М. Спаркі, Н. Сума, Д. Тернока, Т. Уільсона, а також вітчизнянихнауковців – П. Бєлєнького, В. Будкіна, О. Вишнякова, М. Долішнього, Є. Кіш, М. Лендьел, П. Луцишина, Ю. Макогона,С. Максименка, Н. Мікули, С. Мітряєвої, А. Мокія, В. Пили, С. Писаренко, І. Студеннікова, С. Федонюка. Ними досліджено основнітенденції регіонального розвитку в країнах Європи, узагальнено концептуальні підходи і світовий досвід діяльності транскордоннихкластерів, єврорегіонів, інших видів транскордонних об’єднань. Разом з тим, в умовах сучасних світових інтеграційних тенденцій,особливостей зовнішньої політики ЄС виникає необхідність подальших наукових досліджень особливостей, проблем і перспективрозвитку ТКС.Метою статті є визначення концептуальних засад, тенденцій розвитку транскордонного співробітництва та науковогоосмислення діяльності транскордонних об’єднань в рамках Європейської політики сусідства.Після розширення ЄС у 2004 році Європейський Союз працює зі сусідніми країнами (включаючи Україну) в рамках новогонапрямку зовнішньої політики – Європейської політики сусідства (ЄПС). Копенгагенська Європейська рада у 2002 р. підтвердила,що розширення Європейського Союзу є винятковою можливістю для посилення відносин із сусідніми країнами на основі спільнихполітичних та економічних цінностей і що ЄС прагне запобігти утворенню нових розмежувальних ліній у Європі та сприятистабільності і процвітанню у межах своїх нових кордонів і поза ними.Європейська політика сусідства відрізняється від потенційного членства в Європейському Союзі і пропонує сусіднім країнампривілейовані відносини з ЄС, що повинні будуватися на визнанні спільних цінностей, включаючи демократію, верховенство права,якісне управління і повагу до прав людини, а також принципів ринкової економіки, відкритої, заснованої на правилах справедливоїторгівлі, сталого розвитку і зниження рівня бідності.ЄПС – це привілейовані взаємовідносини між країнами ЄС та учасниками ЄПС, «створені на взаємному визнанні загальнихцінностей (демократія і права людини, верховенство права, належна діяльність органів державної влади, принципи ринковоїекономіки та стійкий розвиток). ЄПС виходить за межі існуючих взаємин, щоб запропонувати глибші політичні взаємовідносини іекономічну інтеграцію» [1].У рамках вищезазначеного загального політичного контексту, транскордонне співробітництво повинно відігравати суттєвуроль, на відмінну від інших форм співробітництва, в силу своєї діяльності для вигоди сторін по обидва боки зовнішнього кордонуЄС і фінансування згідно з зовнішніми та внутрішніми розділами бюджету ЄС. Беручи до уваги попередній досвід ТКС відповідноТАСІС, Meda, Phare та Interreg, нова політика та рамки реалізації ТКС на зовнішніх кордонах ЄС були передбачені в окремомуКомюніке щодо ТКС в липні 2003 року [2] перед остаточною розробкою ЄПС, та детально описані в окремому розділі Стратегічногодокумету ЄПС в травні 2004 року [3]. У Комюніке Європейському Союзу, зокрема, сказано, що мета ЄПС «запобігти появі новихрозмежувальних ліній у Європі та сприяти стабільності і процвітанню в межах та поза межами нових кордонів Союзу»;пропонується створити зону процвітання і добросусідства – «кола друзів», з якими Європейський Союз матиме тісні, мирні стосункита співпрацюватиме [4, с. 9].Базуючись на цих пропозиціях та на відповідних висновках Ради ЄС щодо ЄПС, окремі положення стосовно ТКС буливключені до нового Європейського інструменту сусідства і партнерства [5].Основним документом, що визначає принципи, географічний масштаб і методологію ЄПС та питання регіональної співпраці,є Стратегія Європейської політики сусідства, прийнята 12 травня 2004 року. Основним інструментом реалізації Європейськоїполітики сусідства на національному рівні є Плани дій, прийняті та погоджені Європейським Союзом та національними урядами.Для України у 2005 році був прийнятий План дій Україна - ЄС (2005-2007 рр.), дію якого продовжено до 2009 року. Документами,що визначають питання, пов’язані з імплементацією програм транскордонного співробітництва, є спільні операційні програми. Вонивизначають цілі, пріоритети і заходи, які вживатимуться в рамках конкретної програми.Кожна операційна програма подається на затвердження Спільним органом управління Комісії після чіткої згоди усіх державучасниківпрограми.Програми транскордонного співробітництва вимагають співфінансування, яке повинно надходити з власних джерел країн чиорганів, що беруть участь у кожній спільній операційній програмі. Визначаються Регламентом і питання рахунків для такихпрограм, контрактних положень, платежів і попереднього фінансування, прийнятність видатків.У рамках спільних операційних програм можуть фінансуватися проекти трьох видів:- інтегровані проекти, коли кожен партнер проводить діяльність у межах спільного проекту на своїй території;- симетричні проекти, коли така ж діяльність виконується паралельно в державах-членах і партнерських країнах;- проекти, які імплементуються, головним чином, у державі-членові чи партнерській країні, але з користю для усіх чидекількох партнерів, залучених до спільної операційної програми.Детальні положення щодо фінансової допомоги, яка надається в рамках Регламенту, що встановлює загальні положеннящодо Інструменту європейського сусідства і партнерства, визначаються у різних програмних документах, залежно від видупрограми.Стосовно програм, що фінансуються в межах національного пакету та регіональної співпраці – це стратегічні документи (длякраїн та регіонів) й індикативні програми (національні і регіональні). Стратегічний документ містить аналіз ситуації в країні/регіоні(політичний, економічний, соціальний, екологічний), політичний порядок денний, огляд минулої і сучасної співпраці, стратегіюреагування, додатки зі статистичними даними. Індикативні програми подають індикативний бюджет, пріоритети і дії, узгодженість зіншими програмами.Транскордонна співпраця на зовнішніх кордонах ЄС є ключовим пріоритетом як для Європейської політики сусідства, так ідля Стратегічного партнерства ЄС з Росією. Прийняття Інструменту європейського сусідства і партнерства (ЄІСП) значно збільшилообсяг транскордонного співробітництва і кількісно, і якісно.© Засадко В.В., 2010230