Том 1

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010інститутів влади, при якому забезпечується захист національних інтересів, соціально орієнтований розвиток країни в цілому, достатнійоборонний потенціал навіть при найнесприятливіших умовах розвитку внутрішніх та зовнішніх процесів» [4].Доволі близьку позицію щодо змісту економічної безпеки займає український вченийВ. Мунтіян, який теж визначає економічну безпеку як «стан захищеності економічних інтересів особи, суспільства, держави, розвиткудостатнього оборонного потенціалу, що сприятиме стійкому й ефективному функціонуванню економіки в режимі розширеного відтворення, якстворення передумов для підтримки і покращення рівня життя громадян, задоволення національних інтересів у виробнично-економічній,фінансовій, зовнішньоекономічній, технологічній, енергетичній, продовольчій та інших субекономічних сферах». Також вчений робитьвисновки, що «економічна безпека – це загальнонаціональний комплекс заходів, спрямованих на постійний і стабільний розвиток економіки, доскладу якого входять механізми протидії зовнішнім та внутрішнім загрозам». Виміром результативності економічної безпеки є ефективністьзагальнонаціональних заходів і механізмів з стабільного розвитку економіки.Українські вчені, що займаються проблемами вивчення сутності економічної безпекиВ. Шлемко та І. Бінько теж вважають, що «економічна безпека – це стан національної економіки, який дозволяє зберегти стійкість довнутрішніх та зовнішніх загроз і здатний задовольнити потреби особи, сім’ї, суспільства, держави» [3, c. 8]Представник Національного Інституту стратегічних досліджень Я. Жаліло виділяє три складових економічної безпеки: потребинаселення, конкурентоспроможність національної економіки та протистояння загрозам. Традиційно загрози поділяються на зовнішні тавнутрішні. Фактично неможливо провести межу між економічною і соціальною складовою, тому що потреби населення пов’язують ці категорії.Ще одна риса трактування економічної безпеки – це спроможність системи до розширеного відтворення, що дуже важливо виходячи зположень концепції сталого розвитку. В цілому, висновком автора є визначення економічної безпеки як «складної багатофакторної категорії,що характеризує спроможність національної економіки до розширеного самовідтворення з метою збалансованого задоволення потребнаселення країни, протистояння дестабілізуючому впливу внутрішніх і зовнішніх чинників, забезпечення конкурентоспроможностінаціональної економіки у світовій системі господарювання» [5, с. 25].Своєю соціальною спрямованістю відрізняється визначення економічної безпекиГ.А. Пастернак-Таранушенка. Автор дає визначення економічної безпеки через категорію стану. На його думку «економічна безпека – це стандержави, за яким вона забезпечена можливістю створення і розвитку умов для плідного життя її населення, перспективного розвитку економікив майбутньому та в зростанні добробуту її мешканців» [2, с. 29].Практично всі перераховані признаки економічної безпеки знайшли відображення в Концепції економічної безпеки України, якурозробляли В.М. Геєць, Б.Є. Кваснюк та інші автори. За даним документом сутність економічної безпеки характеризує «спроможністьнаціональної економіки забезпечити свій незалежний розвиток і утримати стабільність громадянського суспільства та його інститутів, а такождостатній оборонний потенціал країни за всіляких несприятливих умов і варіантів розвитку подій та здатність України до захисту національнихекономічних інтересів від зовнішніх та внутрішніх загроз».Наприкінці ХХ ст. особливо загострилися проблеми взаємостосунків суспільства з навколишнім середовищем. Загрозі підлягало самосередовище існування людства та можливість забезпечення світової економіки природними ресурсами. На відміну від попередніх сировиннихкриз в окремих країнах, в даному випадку мова йде про глобальні загрози для існування людства взагалі. Більшість розвинених країн світусприйняли нові загрози національним інтересам і перейшли на еколого-економічну модель розвитку соціально-економічних систем. Розворотвід пріоритету економічних цінностей до реалізації принципів екологічного імперативу став тенденційним останніми роками. В той же час,розробники різних моделей забезпечення екологічної безпеки в недостатній мірі враховували значення економічної складової, забуваючи, щоекологія без економіки – убогість.Значну теоретичну та методологічну цінність дослідження екологічних проблем в умовах глобалізації мають роботи О. Богданова, В.Горшкова, М. Кондратьєва, Б. Прикіна, П. Сорокіна, Ю. Яковця. З методологічної точки зору важливо розглядати екологічні проблеми в єдностіта діалектиці з розвитком суспільства.Спираючись на історію розвитку цивілізацій, Ю. Яковець робить висновок про наявність нерівномірності взаємодії суспільства іприроди у відповідності із циклічно-генетичними закономірностями. Автор вважає, що в розвитку взаємовідносин будь-якої цивілізації знавколишнім середовищем існують три основні етапи. На першому етапі відбувається інтенсивне засвоєння природних ресурсів, пошук тазалучення нових ресурсів у виробництво, розширення географічної оболонки як сфери взаємодії суспільства з природним середовищем. Надругому етапі досягається відносна екологічна рівновага. Останній етап характеризується порушенням екологічної рівноваги, зростаннямзабруднення навколишнього середовища, вичерпанням ресурсів і пов’язаних з цим соціально-економічними проблемами. Протиріччя міждосягнутим рівнем розвитку продуктивних сил та природно-ресурсним потенціалом активізує пошук і освоєння нових технологій, залучення увиробництво недоступних раніше ресурсів. Таким чином, закладаються основи для нового екологічного циклу [6]. Теорія екологічноїциклічності є цінною, адже вона дозволяє визначити найбільш раціональні форми синхронізації траєкторії екологічного розвитку локальнихцивілізацій з світовою екологічною динамікою.Інша теорія запропонована О. Богдановим, згідно їй внутрішня будова конструкції розглядається з точки зору характеру взаємозв’язківміж її елементами. При формуванні системи вирішальне значення має механізм підбору, який діє весь час існування системи. В екологоекономічнихсистемах безперервно йде процес оптимізації елементарного складу та зв’язків між елементами. В результаті деструктивної діїнизки факторів відбувається зміна складу та структури зв’язків, які допомагають системі «суспільство – природа – людина» пристосуватися донових умов існування.Особливості підходу Б. Прикіна до взаємодії суспільства з природним середовищем полягають в тому, що діяльність людинирозглядається як та, що призводить до перетворення природних ресурсів. В свою чергу, самоорганізація природи по рівнодіючому векторурозвитку первинна, так як самоорганізація проходить під дією і самоуправлінням природних сил незалежно від ступеня усвідомлення данихпроцесів суспільством і людиною. Протікання окремих процесів в еколого-економічних системах є потенційно активним, непередбачуванимчинником, що може кардинально змістити акценти та пріоритети в стратегії ресурсокористування.Біофізиком В. Горшковим запропонована теорія біотичної регуляції оточуючого середовища, яка є однією з фундаментальних науковихконцепцій, що може бути покладена в основу системи досліджень глобальних екологічних проблем та перспектив коеволюції суспільства знавколишнім природним середовищем. Згідно цієї теорії, система живих організмів на землі існує завдяки оточуючому середовищу, що являєсобою потенціал для їх самовідновлення та самовідтворення.Базовою методологічною парадигмою вивчення глобальної екологічної динаміки є вчення Вернадського про ноосферу, де закладеністрижневі імперативи перманентного пошуку найраціональніших форм, методів та способів освоєння природно-ресурсної бази розвиткусвітових цивілізацій та перетворення окремих складових «природного капіталу» в окультурені елементи національного багатства [7, с. 104].Вернадський доводить, що людство в цілому, різні локальні цивілізації і народи шляхом напруги своєї наукової думки і сил, винайдення таосвоєння принципово нових технологій неодноразово виходили з кризових ситуацій, коли потреби суспільства перевищували обсягиприродних ресурсів. Саме в такій ситуації знаходиться зараз людство. Тому, в умовах глобалізації, особливо важливо знайти оптимальнумодель розвитку, яка б максимально задовольняла всім потребам суспільства та гарантувала б збереження навколишнього природногосередовища для гарантії існування людства і в майбутньому.Активізація наукових досліджень, систематичне проведення міжнародних науково-практичних конференцій сприяли пошуку спільногопогляду на проблеми забезпечення еколого-економічної безпеки. Зусилля значної кількості спеціалістів в галузі економічної, екологічної,енергетичної, соціальної та інших видів безпеки поєднується останнім часом навколо спільної концепції сталого розвитку. Але, взаємозв’язокміж поняттями «сталий розвиток» и «безпека» трактується неоднаково. Існує думка, що забезпечення еколого-економічної безпеки – це шлях досталого розвитку. Інші вважають, що сам сталий розвиток призведе до забезпечення екологічної, економічної і соціальної безпеки як складовихчастин національної безпеки. Одне положення вважається усіма прихильниками сталого розвитку безперечним – без досягнення глобальноїбезпеки неможливо існування людства в майбутньому.225