Том 1

18Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010На початку 1950-х років ХІХ ст., з прийняттям антимонопольного законодавства і прийняттям нової стратегії економічного ростуЯпонії, в результаті диверсифікації фінансово-промислові холдинги перетворилися на багатогалузеві кластери, підрозділи яких у своїйбільшості не були пов'язані між собою технологічно. Метою діяльності створених кластерів кейретцу стало забезпечення безпеки бізнесу.Кейретцу в Японії організовано двома формами: горизонтальні та вертикальні. Рисами горизонтальних кейретцу є: наявністьцентрального банку, що виконує роль інформаційно-консалтингово-аналітичного центру з уніфікованою системою бухгалтерського обліку,ділового документообігі, тощо; наявність центральної торговельної компанії, що виконує роль гаранта угод, кредитора за операціями купівліпродажу,страхування ризиків; наявність спільної президентської ради, що формує спільну корпоративну культуру кластера; взаємне володінняакціями; наявність сситеми призначення директорів; внутрішньогрупове фінансування та внутрішньогрупова торгівля. Вертикальні кейретцуорганізовани за двома типами: виробничі та торгівельні. Виробничі вертикальні кейретцу поєднують підприємства одного виробничоголанцюжка (від видобувача сировини через виробників комплектуючих до виробника кінцевого продукту), на вершині якого знаходитьсявиробник кінцевого готового товару, а основу – виробники складових частин. Торговельні кейрецу, на відміну від виробничих в основі маютькомпанії (мережа оптових та роздрібних торговельних компаній), що займаються просуванням готової продукції кінцевого виробника на ринки.Щодо України, на думку деяких науковців, спостерігається позитивна тенденція створення кластерів за географічним та галузевимознаками (сільськогосподарські кластери Одещини; туристичні кластери Миколаївщини, Херсонщини, Хмельниччини) [1], є позитивний досвідформування горизонтальної форми кластерв (Корпорація «ІСД» та Виробниче об'єднання «Шахта ім. Засядько», Агрофірма «Шахтар» наДонеччині). Такий розвиток кластеризації економіки України споріднений розвитку кейретцу в Японії 1880-х років. На базі існуючихкорпорацій, концернів, холдингів і інших інтеграційних об'єднань можна створювати індустріальні кластери, що мають стати точкамизростання економіки регіонів зокрема і національної економіки взагалі.Висновки. Отже, кластери є ефективним інструментом забезпечення сталого розвитку національної економіки. У кластері, в цілому,легше і дешевше упровадити міжнародні стандарти, привертати до роботи кваліфікованих юристів, бухгалтерів і інших фахівців. Об'єднанняпідприємств і організацій в кластери, як показує досвід, вимагає не тільки впровадження міжнародних стандартів якості, екології, охоронинавколишнього середовища, але і стандартів по забезпеченню уніфікації управлінської документації і документообігу з використаннямміжнародних стандартів бухгалтерського обліку.Економічна роль кластерів – посилення міжнародної конкурентоспроможності країни. Для економіки держави кластери виконуютьроль точок зростання внутрішнього ринку, що базується на стягненні ресурсів в перспективні, наукоємкі області господарської діяльності, призбереженні стимулюючих механізмів розвитку.Кластерна стратегія передбачає розвиток кластерів будь-якої форми. Велика перевага створення таких систем може мати в сільських,старопромислових і депресивних районах, що у свою чергу приведе до створення нових робочих місць.Кластерна форма організації в перспективі дає можливість резидентам виходу на зовнішній ринок шляхом укладення договорів провходження вітчизняного кластера в зарубіжний кластер.Для запобігання фінансовим і майновим втратам в кластері, а також для попередження утворення помилок у віддзеркаленнігосподарських операцій, необхідною умовою є організація системи внутрішнього контролю.СПИСОК ДЖЕРЕЛ:1. Крисанов Д. Кластерізація економічної діяльності та обслуговування як інструмент сталого розвитку вільських територій / Д. Крисанов, Л.Удова // економіка україни. – 2009. – № 10. – С. 69-75.2. Ялов Д. А. Кластерный подход как технология управления региональным экономическим развитием. / А. Д. Ялов [Электронный ренсурс] /Режим доступа : http: //www.subcontract.ru/Docum/DocumShow_DocumID_17.html (по Кластерный подход к экономическому развитиютерриторий. Дранев Я. Н. ; в кн. Практика экономического развития территорий: опыт ЕС и России. Москва, «Сканрус», 2001).3. Третьяк В. П. Кластеры предприятий: пути создания и результативность функционирования. / В. П. Третьяк [Электронный ренсурс] / Режимдоступа : http: //www.subcontract.ru/Docum/DocumShow_DocumID_133.html.4. Цихан Т.В. Кластерная теория экономического развития / Т. В. Цихан // Теория и практика управления. – 2003. – № 5. – С. 12-18.5. Мигранян А. А. Теоретические аспекты формирования конкурентоспособных кластеров в странах с переходной экономикой. А. А. Мигранян[Электронный ренсурс] / Режим доступа : http: //www.subcontract.ru/Docum/DocumShow_DocumID_171.html.РЕЗЮМЕДосліджено економічну сутність поняття «кластер», фактори та передумови формування кластерів в економіці, роль кластерів у формуванніконкурентних переваг національної економіки.РЕЗЮМЕИсследована экономическая сущность понятия «кластер», факторы и предпосылки формирования кластеров в экономике, роль кластеров вформировании конкурентных преимуществ национальной экономики.SUMMARYThe economic essence of concept “cluster”, factors and prerequisites of the formation of clusters in the economy, the role of clusters in the formation ofthe competitive advantages of the national economy are investigated.СУЧАСНА СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНА СТРУКТУРА СВІТОВОГО ГОСПОДАРСТВАБалабанов К.В., доктор політичних наук, професор, ректор Маріупольського державного гуманітарного університету, Почесний консулРеспубліки Кіпр в МаріуполіСтруктуру сучасного світового господарства формують національні економіки, кожна з яких займає своє місце в світовій ієрархічнійсистемі. Країни світу відрізняються рівнем розвитку продуктивних сил і виробничих відносин, політичним устроєм, що знаходить своєвіддзеркалення у формах участі цих держав у системі міжнародних економічних відносин.Розглядаючи світову економіку як єдину цілісну структуру, необхідно враховувати, що в її рамках діє об'єктивний процеснерівномірного економічного розвитку складових її елементів. Серед чинників, що впливають на нерівномірний розвиток країн, необхідновиділити природно-географічні (природно-ресурсний потенціал), техніко-економічні (рівень форм власності, ступінь використання досягненьНТР, якість робочої сили, структура капіталу), соціально-політичні (роль держави в економіці, сприятливі міжнародні відносини, членство врізних блоках).Характер розвитку всесвітнього господарства є результатом багатовікового розвитку продуктивних сил і поглиблення розподілупраці. Світове господарство як система складається з соціально-економічних і організаційно-економічних підсистем, які підпорядковані певнимвнутрішнім і зовнішнім закономірностям (рис.1).Окремі національні господарства, які відносяться до різних типів економічних систем, визначають матеріальну основу, речовий змістсвітового господарства і одночасно характеризують його основні соціально-економічні підсистеми. Основними критеріями визначеннясоціально-економічних підсистем є наступні: рівень і характер розвитку продуктивних сил в їх взаємозв'язку з організаційно-економічнимивідносинами; специфіка багатоукладності економіки; особливості державного регулювання національного господарства.Використовуючи всі ці критерії, можна ту або іншу країну (або групу країн) віднести до певного типу сучасних соціальноекономічнихпідсистем, що характеризують світове господарство. Основними типами соціально-економічних підсистем сучасного етапурозвитку світового господарства є: країни розвиненої ринкової економіки, країни, що розвиваються, і країни з перехідною економікою.Домінують у системі світового господарства розвинені країни, на долю яких припадає більше 70% виробленого в світі ВВП, тоді як в цихкраїнах проживають тільки 15,1% населення світу. Основна маса населення зосереджена в країнах, що розвиваються, проте ВВП на душу