Том 1

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010• обеспечение реальной конкуренции,• упрощение и модернизация административных функций правительства,• ликвидация слабых и узких мест в производительных силах,• преобразование имеющихся ресурсов в области образования и науки в стабильно развивающиеся конкурентоспособныеактивы.Общим макроэкономическим эквивалентом этих сдвигов должен стать рост ВВП и обеспечение на этой основе ощутимогоповышения уровня жизни народа.Для этого необходимо проводить работу по следующим направлениям:• содействие опережающему развитию наукоемких отраслей и научно-технологическому обновлению производства.• повышение конкурентоспособности отечественной продукции и расширение рынков сбыта, увеличение в ней долиизделий высокой степени промышленно-технологической переработки.• ускоренная модернизация национальной инфраструктуры, реформирование природных монополий, повышение качестваих работы до европейского уровня.• всестороннее развитие рыночной инфраструктуры.• финансовое обеспечение экономического роста, качественное улучшение инвестиционного климата в Украине.• качественное обновление интеллектуальных, а в целом — трудовых ресурсов, кадровая революция в сферахгосударственного и корпоративного управления.Таким образом, адаптационные действия стратегии предприятия формируются в двух направлениях: приспособление ксуществующей среде, что может быть расценено как пассивная адаптация и поиск форм, методов, механизмов способствующих активномувзаимодействию предприятия с создавшейся внешней средой.СПИСОК ИСТОЧНИКОВ:1.Промышленные новости http://newspromm.ru/category-one/2.http://www.advis.ru/metallyrgiya/chernaya/3.http://ukrrudprom.com/digest/Proizvodstvo_stali_upadet_na_chetvert.htmlРЕЗЮМЕВ статті розглянуті проблеми стратегічного розвитку і конкурентоспроможності вітчизняних підприємств на світовому ринку металопродукції.SUMMARYThis article is devoted to problems of strategic development and competitiveness of domestic enterprises are considered in the world market.РЕЗЮМЕВ статье рассмотрены проблемы стратегического развития и конкурентоспособности отечественных предприятий на мировом рынкеметаллопродукции.РОЗВИТОК ЕМОЦІЙНОГО ІНТЕЛЕКТУ ЯК СКЛАДОВОЇ ЛЮДСЬКОГОКАПІТАЛУ В УМОВАХ СВІТОВОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ КРИЗИЛапшина І.А. , к.е.н., доцент кафедри міжнародних економічних відносин Львівської комерційної академіїСучасна світова економічна криза, яка болюче вразила й Україну, сприяє пошуку нових джерел зростання. Саме тому основною рушійноюсилою економічного та соціального розвитку у світі і, зокрема, - України нині стає саме людський капітал нації. Розвиток і збереженнялюдського капіталу в сучасних умовах перетворюється для будь-якої країни у вирішальний чинник підвищення конкурентоспроможностіекономіки, забезпечення економічного зростання, підвищення рівня життя населення, економічної, соціальної та демографічної безпеки.Особливого значення в умовах змін і у подоланні кризи і відтворюванні економіки набуває феномен розвитку емоційного інтелекту, якскладової людського капіталу. В економіці України інтелектуальна і емоційна складові людського капіталу недооцінюються і томунезатребуваність накопиченого інтелектуального багатства вже призвела до розпаду багатьох наукових і виробничих колективів, масовоговідтоку талановитих фахівців за кордон, до значної втрати людського капіталу. Економічний розвиток України всупереч наявному могутньомуінтелектуальному потенціалу приймає все більш виражений сировинний, трудомісткий і енергоємний характер. Отже, сьогодні настав часінтелектуальної економіки, і головне джерело добробуту, звичайно, не природні ресурси, а творіння розуму.Розробці проблематики, пов’язаної із розвитком концепції людського капіталу, присвячено багато наукових праць, зокрема таких відомихукраїнських і зарубіжних вчених-економістів, як: А.Сміта, С.Струміліна, Г.Беккера, Я.Мінсера, Т.Шульца, І.Фішера, Л.Туроу, Дж.Кендрика,С.Бандури, О. Грішнової, Е. Лібанової, Л. Семів та інших. Проте окремі її аспекти, зокрема ті, що пов’язані із розробкою альтернативнихконцепцій людського капіталу потребують поглибленого дослідження особливо в контексті врахування всього спектру якостей людини, якіможуть приносити доходи, і які не враховувались при традиційному підході.Метою даної статті є розгляд емоційного інтелекту як однією із складових людського капіталу в умовах світової економічної кризи. Дляз’ясування сутності досліджуваних категорій та обґрунтування самої методології дослідження застосовувались такі наукові методи, якзагальнонауковий діалектичний метод пізнання, абстрактно-логічний, системного аналізу.Класична теорія людського капіталу досліджує залежність доходів працівника, підприємства, суспільства від знань, навичок та природнихздібностей людей. Однак, природним здібностям відводиться другорядна, несуттєва роль, вони вважаються лише передумовою від якоїзалежить ефективність навчання та стан здоров’я. Наприклад, Т.Шульц стверджує, що „все більш сумнівним є те, що значна частина заробітків,які ми приписуємо освіті і вищій школі, може бути економічною рентою на природжені здібності” [1].Існуючі реалії нашого життя сприяють широкому розповсюдженню альтернативних концепцій людського капіталу. Саме такі підходинадають високої оцінки природним здібностям і якостям людини у справі одержання грошових доходів. Наприклад, П.Тобмен у результатінизки досліджень дійшов висновку, що на частку генетичного потенціалу людини доводиться 45% різниці в заробітках, на частку соціальногопоходження – 12%, а на частку освіти в тій мірі, в якій вона не є передавачем глибинніших факторів – лише близько 6% [2].Зацікавленість емоційним інтелектом стрімко зростає в цілому світі. Для прикладу, на початку 90–х років словосполучення „емоційнийінтелект” вперше появилось в науковій статті П. Салоуейта, а в 2007 р. згідно даних сайту EQToday, в Інтернеті можна було знайти 486 тис.веб- сторінок присвячених цьому поняттю.У 1912 р. німецький психолог Вільям Штерн запропонував вимірювати інтелектуальні здібності людини з допомогою тепер вже широковідомого коефіцієнта IQ (Intelligence Quotient). Через 83 роки американський психолог Даніел Гоулман викликав справжній фурор, заявивши,що більш важливу роль, ніж IQ, відіграє коефіцієнт EQ (Emotional Quotient або Emotional Intelligence) - емоційний показник інтелекту.Пов'язано це з тим, що контроль над власними емоціями і здатність правильно сприймати чужі почуття характеризують інтелект точніше, ніжздатність логічно мислити [3]. Відповідно до визначення Даніеля Гоулмана, «емоційна компетентність - це здатність усвідомлювати і визнавативласні почуття, а також почуття інших для самомотивації, для управління своїми емоціями і у відносинах з іншими» [3]. Спираючись надослідження цього вченого, експерти прийшли до висновку: для ефективності управлінської роботи EQ має вирішальне значення - її успіх на© Лапшина І.А., 2010.138