Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

керівника. Всі вийшли з рук Курбаса — і Юра, і Терещенко, і всі Предславичи,
Болобани, Воловики і т. д. Народився тип театрального діяча, що коротко можна
схарактеризувати — КАР’ЄРИСТ. Ці люди хворі на “манію величності”. Курбас
боїться за майбутнє українського театру, в чиїх вона руках?! Така самовпевненість
є і між нами — база некультурність. Далі Курбас розбирає кожного з нас
окремо. Особливо відчитував Тягна за його хлопчачу самозакоханість. Щодо мене,
то він сказав: саме цінне у мені, це щире служіння ідеї, але в мене ідеологія
розходиться з психологією. Успіх “Зайців” закрутив мені голову. Я вже ставлю
собі бала. А взагалі на нас його надії, і він боїться за нас, аби ми теж не стали феєрверковими
кар’єристами. Надалі буде нас суворіше виховувати» 558 .
Заслужити таку довіру у своїх учнів можна було лише самовідданим творчим
служінням мистецтву. Жодні розмови, бесіди, лекції не мали того ефекту,
як знайомство із буденним щоденним розкладом робочого дня Л. Курбаса. Запис
В. Василька, майже нічого не коментуючи, лише констатує, насправді, небуденні
речі: «Цікаво відмітити в яких умовах працює Курбас, якої він працездатності.
Скажімо, 21/Х з ранку були до третьої години репетиції, з дев’ятої години
вечора писали до одинадцятої вечора (йдеться про роботу над текстом “Джіммі
Гіґґінса” — Н. Є.). З одинадцятої вечора до четвертої ранку було засідання
Правління МОБ. А після засідання Курбас, скинувши черевики, щоби не будити
сім’ї, почав о четвертій годині ночі диктувати IV дію “Джіммі” далі. Але перевтома
виявила себе, і нічого з того писання не виходило. О четвертій тридцять ночі
прийшлося йому погодитися, що треба лягти спати. О дев’ятій тридцять ранку
22/Х Курбас уже приймав секретаря по справах журналу, Меллера по справах
костюмів та різних драморобів, що приходили з вимогами прочитати та поставити
їх останні твори» 559 .
Стиль життя та роботи засновника МОБу відігравав у його педагогічній методі
далеко не останню роль. Лідером Об’єднання, главою режисерської школи
Л. Курбаса робив не тільки великий талант, а й моральний авторитет, що з роками
лише зростав.
Заснування ним першої в Україні режисерської школи створило базу для
всіх подальших принципових перетворень національного театру, підготувало
загартованих у творчих шуканнях митців, які могли реалізувати накреслений
Л. Курбасом курс подальшого реформування українського театру. Політичний
тиск, нищення активної національної інтелігенції значною мірою притлумлював
інтенсивність започаткованих процесів. Втім, усе, що ввійшло «у плоть і кров»
558
Василько В. Щоденник. Т. 7: 1925–1926 рр. [Рукопис] / Василько В. С. — МТМК
України, Ф. Р.: архів В. С. Василька, од. зб. 10342.
559
Василько В. Щоденник. Т. 5: 1923–1924 рр. [Рукопис] …
представників березільської школи, давалося взнаки в подальші роки, резонувало
у практиці послідовників її лідера, навіть якщо не було належним чином поіменованим,
приписувалося іншим чинникам, особам.
Перетворення природи національного театру першої третини ХХ століття визначило
всю його подальшу долю. Педагогічній діяльності Л. Курбаса тут належала
ключова роль. Власне, вся історія вітчизняного театру потребує перегляду
з позицій конкретних набутків його педагогічної діяльності, з позицій дослідження
й аналізу всього, що він здійснив як видатний театральний педагог.
З переїздом до Харкова діяльність Режлабу трансформувалася відповідно
до нового статусу колективу. Втім, і за нових умов не припинялася ретельна праця
Л. Курбаса — вихователя режисерських кадрів для національної сценічної
культури.
ЛЕСЬ КУРБАС — ВИХОВАТЕЛЬ АКТОРІВ
В історії становлення березільської школи чільне місце належить Курбасівській
концепції акторської творчості. Як фундаментальна — ця проблема вимагає
відповідних підходів, у нашому ж випадку можна лише зауважити її окремі
ознаки та деякі факти принципового характеру. Почати слід із категорії Система
Курбаса, без, бодай, побіжних згадок про яку не можна братися за цю проблему.
Насправді, говорити про Систему Курбаса саме як про «систему» не дуже коректно:
її творець не встиг надати відповідним пошукам закінченого вигляду.
В цьому сенсі, радше, слід говорити про окремі тексти, висловлювання, зауваження;
брати до уваги лекції, виступи, тощо. Врешті, не бракує спроб його учнів
переказати або прокоментувати ті чи інші тези, що, однак, не може замінити її
послідовного викладу самим Л. Курбасом. На загальному фоні таких «тлумачень»
варто виокремити ескізний «портрет» Системи, зроблений В. Васильком
у вступній статті до книги спогадів про вчителя. Однак його можна розглядати
лише як рефлексію, можливо, найбільш організовану, органічну, але лише рефлексію.
Сам засновник МОБу розглядав рівень акторського мистецтва як вираз стану
сценічної культури в цілому. Його високі вимоги до психофізичного апарату,
пластичної та мовної виразності виконавця лишалися незмінними. Втім, самими
лише «вимогами» він не обмежувався, створивши режим роботи, який змушував
акторів регулярно й всебічно розвивати власну творчу особистість. Домінування
експресіоністичної чи будь-якої іншої художньої доктрини не відміняло жодної
з вимог до фахового навчання. Вправи, етюди, студії могли варіюватися, проте,
ніколи — скасовуватися.
наталя єрмакова березільська культура: історія, досвід
202
розділ третій МИСТЕЦЬКЕ ОБ’ЄДНАННЯ БЕРЕЗІЛЬ
203