Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва
Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва
Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва
Create successful ePaper yourself
Turn your PDF publications into a flip-book with our unique Google optimized e-Paper software.
Запроваджене в «Березолі» вивчення теоретичних основ сценічного <strong>мистецтва</strong><br />
не науковцями, а практиками сцени, виявилося дуже плідним, вкотре<br />
засвідчивши справедливість визначення М. Верхацьким МОБу як «інституту<br />
на виробництві». Влучна аналогія зауважила єдність «аудиторних занять» —<br />
лекцій, бесід, «виробничої практики» — роботи над виставами, «лабораторних<br />
досліджень» — науково-теоретичні розвідки. Але ця словесна формула<br />
не зауважила того, що науку про театр започатковували, фактично, новачки.<br />
Узагальнювати театральні враження, формулювати їх у понятійному плані,<br />
знайомити з результатами інтелектуальних зусиль аудиторію Л. Курбас вважав<br />
обов’язковим для режисера. Тож нахил до наукового осмислення різнопланових<br />
чинників театральної практики, так само як до публіцистики та педагогіки,<br />
був для лідера Об’єднання принциповою ознакою березільської школи.<br />
Він всіляко стимулював і розвивав у своїх учнів ці вміння — відтак періодичні<br />
видання 1920-х — 1930-х років на своїх шпальтах щедро пре зентували розвідки<br />
його учнів, як публіцистів і, навіть, теоретиків (В. Василько, М. Верхацький,<br />
Г. Ігнатович та ін.). Те саме можна говорити і про педагогічні навички та нахили<br />
березільських режисерів.<br />
Перші спроби аналізу та теоретичного узагальнення сценічної практики<br />
розпочалися у МОБ ще до заснування СФІД. Йдеться про вивчення реакцій публіки<br />
на театральну продукцію Об’єднання. Для з’ясування ефективності діалогу<br />
з глядачами в соціальному, культурному плані, березільці запровадили регулярне<br />
анкетування глядачів. Ці анкети покривали собою, практично, весь репертуар<br />
київського періоду й збереглися до наших часів у чималій кількості.<br />
Тож, розуміння необхідності аналізу механізмів дії театру як системи, що існує<br />
за певними законами в умовах соціальної детермінації, здавна було вкоріненим<br />
у березільському середовищі. Нарешті, панівний в Об’єднанні дух нестримного<br />
творчого пошуку, зацікавлення у дослідженні природи театру, його структури<br />
та ґенези неабияк посилювали нахили керівника організації — інтелектуала<br />
Л. Курбаса.<br />
Перший досвід опанування технікою роботи над п’єсою, виставою — те,<br />
без чого неможлива праця постановника, режисери-лаборанти здобули восени<br />
1923 року, склавши «план роботи над виставою» 531 . Збереглося дев’ять таких<br />
планів: В. Ва силька, П. Долини, З. Пігулович, Ф. Лопатинського (решта без підпису).<br />
Всі, крім Ф. Лопатинського, на той момент ще не дебютували в МОБі власними<br />
постановками, тож не дивно, що для більшості це була суто «лабораторна»<br />
праця.<br />
Якщо з моменту заснування Режлабу майбутні постановники досліджували<br />
окремі, не завжди між собою пов’язані <strong>проблем</strong>и, то надалі вони прагнули<br />
до комплексного вивчення й узагальнення театральної практики, створюючи<br />
підґрунтя систематичного дослідження теоретичних основ режисури. Ця робота<br />
відбувалася спорадично, хоча й тривалий час: фактично, до полишення<br />
Л. Курбасом «Березоля».<br />
Подібні спроби вимагали від охочих особливої зосередженості на різноманітних<br />
сферах не лише власної сценічної практики. Особи, мало знайомі з тонкощами<br />
театрального повсякдення, навряд чи зрушили б цю справу з місця. Втім, попри<br />
незначний практичний і майже нульовий теоретичний досвід, березільці були<br />
добре вмотивовані, йшлося ж бо про безпрецедентну річ: не відриваючись від<br />
виробничого процесу, його ж таки науково осмислити. Певне уявлення про цю<br />
спробу унаочнюють одинадцять протоколів засідань СФІД, датованих груднем<br />
1924 — квітнем 1925 ро ків.<br />
Чи завершилася на тому діяльність осередку — точно невідомо. Напевне можна<br />
лише стверджувати, що сам Л. Курбас теоретичного осмислення театральної<br />
практики ніколи не припиняв — про це свідчать численні документи. Радше<br />
за все, організаційно оформленої спеціальної інституції, яка б у МОБі чи театрі<br />
«Березіль» відповідала за науково-теоретичні розвідки, в подальшому не існувало,<br />
що не означає припинення таких спроб окремими березільцями.<br />
До складу Станції входили всі режисери-лаборанти разом із Л. Курбасом —<br />
керівником осередку, який регулярно виступав на засіданнях, часто — із доповідями,<br />
не обмежуючись короткими повідомленнями чи репліками, як більшість<br />
присутніх. Функції секретаря СФІД покладалися на В. Василька.<br />
На першому ж засіданні очільник Станції задекларував її курс, якого надалі<br />
намагалися дотримуватися. Він охоплював майже всі сфери професіональної<br />
роботи постановника. Попри чітко сформульовані цілі, реалізувати їх у повному<br />
обсязі не пощастило: забракло часу, досвіду, навичок. Надто вже грандіозними<br />
виявилися плани, хоча, на момент заснування, перспективи здавалися райдужними.<br />
Серед <strong>проблем</strong>, озвучених на перших засіданнях, центральне місце належало<br />
тим, що стосувалися режисури. В дискусійному режимі присутні погодилися<br />
з домінуванням трьох базових категорій: «а) тектоніка; б) фактура;<br />
в) сприймання» 532 . Найбільший інтерес учасників засідання викликає категорія<br />
«фактури». Згодом її визначення дістає кілька редакцій, а мовна «формула» —<br />
постійно уточнюється.<br />
531<br />
План, по якому працює режисер при постановці вистави, 1923 р. [Машинопис]. —<br />
ІМФЕ НАН України, Ф. 42, од. зб. 46.<br />
532<br />
Протоколи станції фіксації і систематизації досвіду, 1924–1925 рр. [Машинопис]. —<br />
ІМФЕ НАН України, Ф. 42., од. зб. 25.<br />
наталя єрмакова березільська культура: історія, досвід<br />
192<br />
розділ третій МИСТЕЦЬКЕ ОБ’ЄДНАННЯ БЕРЕЗІЛЬ<br />
193
Change language