Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

Роботу над цим твором Л. Курбас почав із перекладу п’єси Г. Кайзера та підготовки
її до друку в першому числі часопису українських футуристів «Кермо»,
з яким видавництво «Гольфшторм» пов’язувало розгортання широкого фронту
наступу авангардної культури в національному мистецтві, і, де березільцям в редакційних
планах «Керма» належала помітна роль.
Зорієнтовані на експресіонізм, головно, німецький, березільці пов’язували
з ним докорінну модернізацію українського театру. За О. Ільницьким, над журналом
«Кермо» «наполегливо працювали і, за всіма свідченнями, він був майже
на межі того, щоби зреалізуватися. […] У планах йшлося про публікацію німецького
експресіоніста Георга Кайзера (п’єси “Газ” […] і “Корал” […], Ернста
Толлера, Карла Стергайма і Юлія Ромейнса» 423 . Крім Курбасівського перекладу,
у перших числах «Керма» мала з’явитися стаття В. Меллера, дописи інших березільців.
По суті, з появою українського тексту «Газу» адаптація нового мистецького
напрямку до українського кону мала б значно інтенсифікуватися. На жаль,
цей проект провалився, що, однак, не зупинило Л. Курбаса, налаштованого прищеплювати
експресіонізм українській культурі.
В усій цій історії, розпочатій наприкінці грудня 1922 року, був нюанс, зауважений
В. Васильком: «Повстала думка (ініціатива Курбаса) утворити режисерську
студію, яка б не тільки виховувала нових режисерів, але й мала завданням
керувати театральною політикою на Вкраїні. Тепер вже впливати на існуючі
театри. Ця організація має носити назву “Кермо”. В складі “Керма” поки що
Терещенко, Лопатинський, Ігнатович, Курбас, Бондарчук, Василько, Долина» 424 .
Те, що, за В. Васильком, назва розшифровувалася як «керівництво мистецтвом»,
вказує на амбітні претензії на провідну роль в художньому процесі України. І те,
що проект «Керма» як часопису лишився нереалізованим, не означає здачі позицій.
Подальші події творчого життя МОБу це підтверджують.
Очевидно також, що Л. Курбасові була вкрай потрібна друкована «трибуна»
для оприлюднення мистецької ідеології Об’єднання, заради чого вже
взим ку 1923 року створили Видавничу комісію з широкими повноважен нями
та обов’яз ками. Вона мала «розгорнути діяльність в справі видання жур налів,
бро шур по питанням теорії, техніки, історії театру, а також видання п’єс і сценаріїв,
як для своїх майстерень, так і для театрів з европейським реперту аром» 425 .
Про свої наміри комісія сповістила влітку 1923 року. Йшлося про «видання постійного
театрально-мистецького ілюстрованого щотижневика “Глядач”, що
обслуговуватиме не тільки київські театри, але освітлюватиме театральне жит-
423
Ільницький О. Український футуризм, 1914–1930 […]. — С. 88–89.
424
Василько В. Щоденник. Т. 5: 1923–1924 рр. [Рукопис] …
425
Мистецьке об’єднання «Березіль» // Більшовик. — К., 1923. — 2 лют. — Без підпису.
тя всієї України і матиме додаток-порадник для сільських і робітничих театрів.
Намічено для видання цілу низку п’єс, підручників, справочників і т. п. Для більш
успішного переведення видавничого пляну, Вид. комісія увійшла у видавництво
“Гольфштром” для тісного співробітництва» 426 . Частину тих планів пощастило
зреалізувати, хоча й у інший спосіб. Приміром, «Глядача» заступили «Барикади
театру», практично, з тією ж програмою. Відсутній порадник для аматорів частково
компенсувала серія статей Г. Ігнатовича в «Сільському театрі». За короткий
час у МОБі постане спеціальна ланка, яка укладатиме репертуарні збірки
для аматорів. П’єси та сценарії березільці невдовзі почнуть видавати, створивши
для самодіяльності невелику «драматургічну бібліотеку».
Середина 1920-х років — «золота ера» експресіонізму в «Березолі». Такої
наснаженої і водночас виснажливої праці березільці ще не знали. За різними
оцінками для випуску «Газу» знадобилося від 100 до 150 репетицій, хоча
З. Пігулович стверджувала: підготовчий процес розтягся на довший період,
і до початку, власне, проб актори спеціальними вправами розвивали в собі
«як музичний, так і сценічний ритми, що згодом застосовувалися Курбасом
у ролях “Газу”» 427 . Її слова підтверджують спомини М. Савченка про підготовку
акторської молоді Першої майстерні до роботи у виставі «Газ». Йдеться про
багатогодинні спеціальні вправи, в яких відшліфовувалися жести, рухи. «Це були
експериментальні роботи — тренувальні імпровізації до постановки п’єси
(«Газ» Кайзера), про яку ми ще не знали» 428 . Колосальні за розмахом зусилля
робилися заради мети, якою, за визначенням Н. Кузякіної, була «патетична
трагедія, що закликала до подолання протиріч цивілізації» 429 . Доти ще жодна
українська вистава на такі завдання не зважувалася, хіба що окремі зразки
барокової «шкільної драми».
Сюжет «Газу», тим не менше, є доволі простим. Жахлива трагедія — вибух газу
на великому заводі, спричинивши численні людські жертви, спонукає власника
— гуманіста та філантропа Сина мільярдера — закликати робітників не відновлювати
зруйноване підприємство, а «розплющити очі та поспішати в поля»,
щоби побудувати «вулиці, засаджені деревами. […] Площі із зеленими газонами,
426
Еф. Мистецьке об’єднання «Березіль» у Київі / Еф. // Більшовик. — К., 1923. —
14 серп.
427
Пигулович З. Воспоминания об Александре Степановиче Курбасе. Становление театра
«Березіль» [Машинопис] …
428
Савченко М. «Інститут імені М. В. Лисенка. Київ»: спогади [Рукопис] / М. Сав ченко.
— МТМК України, Ф. Р.: архів Савченко М., од. зб. 12576.
429
Кузякина Н. Становление украинской советской режиссуры […]. — С. 34.
наталя єрмакова березільська культура: історія, досвід
154
розділ третій МИСТЕЦЬКЕ ОБ’ЄДНАННЯ БЕРЕЗІЛЬ
155