Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

мистецької боротьби. «Хоча футуристи загалом були скупі на компліменти, —
зазначає О. Ільницький, — Аспанфут, на диво, щедро розхвалював своїх театральних
союзників. Яків Савченко, який регулярно коментував і рецензував діяльність
“Березолю” в Києві, вбачав у режисурі Курбаса роботу генія, а його театр
називав “блискуч[им] крок[ом]” до пролетарського мистецтва в Україні» 383 .
Принциповий характер мала спроба поета і режисера утворити літературномистецьку
спілку, де, за задумом М. Семенка, домінувала б ідеологія футуризму.
На початку листопада 1923 року Аспанфут і «Березіль» заснували Ініціативне
бюро Жовтневого блоку мистецтв. Від Аспанфуту підписалися Михайль Семенко,
Олекса Слісаренко і Ґео Шкурупій; від «Березолю» — Лесь Курбас, Фауст Лопатинський,
Гнат Ігнатович та інші 384 . Блок невдовзі розпався — МОБ не бажав поривати
з неокласиками, що унеможливлювало беззастережне «сповідування»
ідеології футуристів. Утім, творчі контакти з прибічниками М. Семенка березільці
деякий час підтримували, про що свідчать, принаймні, «Барикади театру»,
на чиїх шпальтах присутність футуристів була досить помітною.
Щодо тогочасних літературознавців і мовознавців, то найближчою для
Об’єднання особою довгий час лишався А. Ніковський: 1925 року його запросили
читати курс лекцій з «української мови та літературної вимови», перекладати
й редагувати п’єси для МОБу 385 . І хоча, за словами видатного вченого, «через
гарячкову роботу МОБу над новими виставами лекції довелося припинити», він
попросив звільнити його з постійної посади в МОБі, втім, пообіцяв: «Надалі з великою
охотою на поодинокі запрошення буду ставати до помочі “Березолю”, чи
коли викроїться вільний час для лекцій української мови, чи контактам з станції
мови в термінологічній роботі, чи, нарешті, редагування мови поодиноких перекладів
для репертуару “Березоля”» 386 . Згодом із березільцями як лектор співпрацював
інший відомий літературознавець — О. Білецький. Тож зацікавлення членів
Об’єднання літературним процесом мало послідовний характер, свідчило про
прагнення досягти цілей ширших за ті, які зазвичай висуває перед собою нехай
навіть авангардний театральний колектив.
383
Ільницький О. Український футуризм, 1914–1930: пер. з англ. / Олег Ільницький. —
Л.: Літопис, 2003. — С. 99–100.
384
Семенко М. Відозва Ініціятивного Бюро Жовтневого Блоку Мистецтв / М. Семенко,
Ол. Слісаренко, Гео Шкурупій, Л. Курбас, Ф. Лопатинський, Г. Ігнатович [та ін.] // Більшо
вик. — К., 1923. — 7 листоп.
385
А. Ніковський називає «Жакерію» П. Меріме, «Напередодні» Л. Курбаса та С. Бондар
чука за О. Поповським, «Золоте черево» Ф. Кроммелінка.
386
Заява Андрія Ніковського до правління Мистецького Об’єднання «Березіль» від
2 січня 1926 р. [Рукопис]. — МТМК України, Ф. Р.: архів т-ру «Березіль», од. зб. 8574.
Л. Курбас послідовно дбав про розширення творчих контактів своїх учнів
із фахівцями в різних галузях знань. І нині вражає інформація про тематику деяких
лекцій: зокрема йдеться про курс філософії середньовіччя, про дослід ження
Г. Граціе з історії Реформації, твори Платона, фундаментальні мистецтвознавчі
дослідження Ю. Баба. Радше за все, коло їхніх зацікавлень загальнолюдською
культурною спадщиною не вичерпувалося наведеними прикладами, хоча із розгортанням
постановочної практики такі інтелектуальні студії поступово втрачали
регулярність.
Просвітницьку діяльність лідера МОБу не оминув своєю увагою жоден із його
учнів. За висловом І. Авдієвої: «У Курбаса була рідкісна здатність складні
речі пояснювати просто й зрозуміло. Говорив він не гладенько і не красномовно,
але говорив усім своїм єством. Володів образним жестом, і траплялось,
що філософська проблема ставала для нас зрозумілою завдяки виразному
жестові руки, завдяки асоціативному прикладові» 387 . Лідер Об’єднання невтомно
дбав про духовне зростання березільської молоді. Він, як згадувала одна
зі студійок: «Виховував у нас інтерес до всіх новинок, що виходили з друку.
Із появою філософької книги Шпенглера “Присмерк Європи”, Олександр
Степанович зібрав весь колектив і сам проаналізував зміст цієї книги. З’явилася
книга “Теорія відносності” Ейнштейна, і Олександр Степанович запрошує фахівця
з Академії Наук, який у популярній формі розтлумачує нам це складне наукове
відкриття» 388 .
Попри інтерес до наукового пізнання світу, березільці, головно, цікавилися
сучасним європейським авангардним мистецтвом — згадати, хоча б, регулярне
колективне читання й обговорення п’єс німецьких експресіоністів, насамперед,
Г. Кайзера («З півдня до півночі», «Газ») та Е. Толлера («Еуген нещасний»,
«Машиноборці», «Людина-маса»). «Газ» першого та «Машиноборці» й
«Людина-маса» другого невдовзі потрапляють до репертуару МОБ.
В Об’єднанні чимало часу приділяли колективному знайомству зі статтями
й монографіями з актуальних проблем сценічного мистецтва, приміром, резонансному
допису Б. Фердинандова «Сьогодні театру» чи тільки-но перекладеній
російською мовою монографії О. Вальцеля «Імпресіонізм та експресіонізм у сучасній
Германії (1889–1920)», обговорення якої розтяглося на тижні.
За найменшої нагоди до Об’єднання запрошували тих, хто міг повідомити
про помітні мистецькі події. Так, О. Дейч — частий гість МОБу — розповів
387
Авдієва І. Про найкращу людину, яку я знала в юнацькі роки […]. — С. 145.
388
Пигулович З. Воспоминания об Александре Степановиче Курбасе. Становление театра
«Березіль» [Машинопис] …
наталя єрмакова березільська культура: історія, досвід
142
розділ третій МИСТЕЦЬКЕ ОБ’ЄДНАННЯ БЕРЕЗІЛЬ
143