Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

“гого лівська” подія […]. Декорації “Фієско”, обсипані кукурудзою й вівсом, було
складено в такому приміщенні, де їх погризли пацюки й миші» 1124 .
Після цього спектаклю «Березіль» звернеться до зарубіжної класики ще
не скоро. Причин — безліч, головна — зосередження театру на картині сучасної
доби.
Влітку 1928 Л. Курбас проанасував наступний сезон із відчутним наголосом
на комедійній і сатиричній темі: «Тепер готуємо “Веселе рев’ю харківських
буднів”… Я сам буду ставити комедію-сатиру з життя англійської колоніяльної
армії, “Украдене щастя” Івана Франка та нову п’єсу Юрія Олеші — “Змова
почуттів”» 1125 . Повертаючись до анонсованих назв на початку осені, режисер дещо
з того підтвердив, але й додав свіжої інформації. Щодо провідної репертуарної
лінії, то її зберегли, про що повідомив сам Л. Курбас: «До жовтневих свят
театр готує веселе ревю — “Харківський ярмарок” (назва не остаточна). П’єса
ця — веселе ревю, зроблена колективом робітників та режисерів театру. […]
Наприкінці листопаду Харків побачить оперету Балабана (артист “Березоля”)
“Королева невідомого острова” (музика Крижанівського), “Зразковий пан”
Газенклевера» 1126 . Водночас, він уникає згадки про «Мину Мазайла», яким мав
завершитися сезон, що складався з трьох прем’єр. Дві останні з них — очікувано
були комедіями. Новий рік «Березіль» розпочав ревю «Алло, на хвилі 477!»
(прем’єра 9 січня 1929 р.) 1127 .
За півроку до цього Л. Курбас оприлюднив наміри відсвяткувати чергову річницю
революції яскравою веселою виставою. Минулорічний «Жовтневий огляд»
своїм мистецьким змістом викликав асоціації з естрадним видовищем (хіба що
мав пафос іншого ґатунку). Логіка керівника «Березоля» пов’язувала свято державне
і театральне, а жанр огляду видавався тут дуже доречним. Ці наміри зреалізувалися
в постановці першого українського ревю «Алло, на хвилі 477!».
По прем’єрі з’ясувалося, що влада мала зовсім іншу «логіку», і Л. Курбасу довелося
докласти чималих зусиль, аби хоч трохи знівелювати гнітюче враження
від звинувачень вистави нової харківської режисерської генерації (В. Скляренко,
Б. Балабан, Л. Дубовик, К. Діхтяренко) в «оспівуванні буржуазного розкладу
й гнилизни», які нібито культивувало ревю. Лідер «Березоля» всіляко намагав-
1124
Шевченко Й. «Ножиці» в театрі: (До підсумків сезону) […]. — С. 111.
1125
Що нового в «Березілі»: Народний артист Республіки Лесь Курбас // Театр-Клуб-
Кіно. — Одеса, 1928. — № 45. — С. 8. — Без підпису.
1126
Курбас Л. «Березіль» починає сезон» / Лесь Курбас // Комсомолець України. — Х.,
1928. — 6 жовт.
1127
Також про виставу див.: Єрмакова Н. «Алло, на хвилі 477!» — перше українське ревю
/ Наталія Єрмакова // Просценіум. — Л., 2007. — № 1. — С. 7–13.
ся оборонити своїх учнів, які були ще й авторами тексту, створеного за участі
М. Йогансена, — претензії висувалися також до літературної основи.
В окремих випадках критика вистави була нищівною — навіть авторитет
М. Скрипника зарадити цьому не міг. Щоправда, на диспуті 1929 р. нарком освіти
висловився з приводу «Алло, на хвилі 477!» надто вже обережно: «Я не згоден
з негативною оцінкою “Алло на хвилі”», — але його воліли за краще «не почути».
Бажаючих відмовити собі у задоволенні закинути ідейному «Березолю»
пропаганду «буржуазного розкладу» майже не знайшлося. На шпальтах газет
і журналів розлого розводилися про «зраду революції, революційного мистецтва».
Дехто, приміром М. Корляків, використовує у своїх кпинах тексти самого
Л. Курбаса та В. Меллера, намагаючись надати темі «зради» особливого нігілістичного
вигляду. Вражений й ображений Л. Курбас вдруге забирає слово на театральному
диспуті 1929 р., щоби з’ясувати позиції, адекватно оцінити події.
Своїм народженням «Алло, на хвилі 477!» мало, крім усього, завдячити намірові
Л. Курбаса культивувати в Україні масові демократичні жанри, передусім,
цирк та естраду. Своє розуміння ґенези й перспектив відповідного процесу він
тоді ж спробував сформулювати: «Естрада, цирк, і подібні до них заклади вимагають
особливого специфічного зв’язку зі всіма певними ідеопсихологічними
і національними особливостями даної країни. І от ви подивіться, яка робота стоїть
перед нами, який “естетський” експеримент стоїть перед нами. Ми бачимо,
що в інших культурах існують певні форми, на російській естраді є “лапотники”,
є “фрачные”, є “эксцентрики”, є “блузники”, є “рваные”. Що ми можемо з цього
взяти? […] Що ми робимо? Ми вигадуємо, ми експериментуємо такі маски, які б
на наше міркування могли мати перспективу, прищепитися, як певна стандартна
форма, яка могла б піти по клюбах і естрадах, на заводах і т. інш., і бути популярною,
цікавою, як “Петрушка”, цікавою, як інші маски і жанри на російській
естраді» 1128 .
Висловлені лідером «Березоля» ідеї допомогли режисерській молоді зробити
українській драматичній сцені щеплення жанром ревю. Трохи згодом, погоджуючись,
що їм не пощастило стовідсотково опанувати цією специфікою, Л. Курбас
слушно виокремив головний набуток першої спроби такого плану: конферанс
«масок» студентів Ляща (Й. Гірняк) та Свинки (М. Крушельницький) — вагомого
підмурівку всієї жанрової надбудови «Алло, на хвилі 477!». Митцеві не браку ва ло
підстав твердити, «що коли ми зробимо те, що хочемо, цебто, коли по каже мо наступного
року у другій програмі “Алло” (яке буде може інакше звати ся), ще раз
“Ляща і Свинку”, як ми будемо розробляти лябораторно ті фі гури, сту дію ючи
С. 106.
1128
Театральний диспут: [виступ Л. Курбаса] // Радянський театр. — Х., 1929. — № 2/3. —
наталя єрмакова березільська культура: історія, досвід
382
розділ четвертий «БЕРЕЗІЛЬ» у харкові
383