Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

з канаркою — ніжно припадав до клітки, потім ніс її до вікна і, нарешті, зриваючись,
майже несамовито кричав: «Отак і я сидів, отак у клітці життя свого найкращі
роки… — повертався і хрипко шепотів. — Прощавайте!» 1068 . Герой цієї миті
нічого не удавав, його страждання — цілком щире, хоча й не виснажливе. Якоюсь
часткою свого «я» Малахій — М. Крушельницький був уже далеко. Зі звуками
«Милості миру» він важко сідав, обхопивши голову руками, завмирав. За мить
герой палко промовляв про речі більш значущі, в яких важко не розчути інтонації
Одкровення Іоанна Богослова: «Бо дивіться — підходить до старенького
бога хтось в червоному, лиця не видно і кида гранату… Чуєте грім? Огонь і грім
на квітчастих степах українських… Кришиться, дивіться, пада розбитеє небо, он
сорок мучеників сторч головою, Христос і Магомет, Адам і Апокаліпсис раком
летять… І сузір’я Рака й Козерога в пух і прах… (Заспівав щосили). Чуєш, сурми
заграли… Сурми революції чую. Бачу даль голубого соціялізму. Іду!» 1069 .
У цій сцені вперше єдналися революційний та релігійний пафос, що багато важило
для програмності сценічного твору. Тоді ж поставав образ сурми, у фіналі
трансформованої на примітивну дудку в руках божевільного Малахія. Режисер
наголошував — сурма Янгола, що скликає до Страшного Суду, і сурми революції
грають для Малахія одну мелодію.
Цей мотив ключовий для сценічного твору М. Куліша — Л. Курбаса — В. Меллера
— тож, вони послідовно його розвивають, не обмежуючись, сказати б, одноразовою
фіксацією.
Впадає в око, що апокаліптичні картини в монолозі Малахія режисер і художник
підтримують широкою панорамою речей, приналежних релігійній темі — тут
і ладан, й ікони, і церковний співі, і численні згадки про церкву і т. ін. Згодом
до них додаватимуться й інші структурні елементи дії, які вказують на вплив містерії.
Відбиток однієї з її характерних ознак — йдеться про ритуальність — знаходимо
у безлічі деталей, як от, приміром, у розбитій перед довгими мандрами
мисці у фіналі першої дії, що за народними віруваннями вважалося вкрай поганим
знаком. Ритуальним актом стає виконання церковним хором «Милость мира,
жертву хваленія». Серед радикальних засобів впливу на Малахія було чимало
різного роду ритуальних об’єктів: лампадка, божниця, крашанки, тощо. Перша
дія, яка починалася із «поминального плачу» Стаканчики, була перенасичена
згадками про церковні відправи, релігійні почуття та переживання.
Іншою важливою ознакою містерії у виставі Л. Курбаса можна вважати
справжнього містеріального церемоніймейстера — Кума Й. Гірняка. Відповідно
до відомої традиції влаштування містерій, він сам брав у ній участь як режисер-
1068
Куліш М. Народній Малахій: (трагедійне) […]. — С. 171.
1069
Там само. — С. 172.
розпорядник, постійно підказуючи учасникам «дійства», що і як їм слід робити.
«Режисура» героя Й. Гірняка справляла неабияке враження різноманіттям прийомів,
а підходи — розумінням психології об’єкта впливу. Кум у березільців демонстрував
виняткове почуття відповідальності не лише за долю Малахія, а й за
«правильний» порядок речей. За глибиною переконань він мало чим поступався
герою М. Крушельницького. Переконання — рушійна сила всіх вчинків Кума —
людини ідейної. Саме таким — обізнаним, посвяченим, досвідченим і релігійно
грамотним — мав бути містеріальний церемоніймейстер. Всі його вимоги учасники
подій незаперечно виконували. Недаремно В. Хмурий називає його поведінку
«урочисто-серйозною». О. Вишня пише про «монументальну постать іконного
крамаря». (О. Довженко на обговоренні вистави додає до характеристики
обох березільських кумів визначення «геніально»).
Важливе місце у виставі посів епізод «диспуту» Кума і Малахія, який відбувається
за каноном теологічних диспутів-діалогів про порядок речей. Такі диспути
— одна з найпоширеніших ранніх форм театралізації релігійних відправ.
Перші українські драми, зазвичай, мали вигляд саме таких діалогів. Присутність
відповідних ознак у виставі «Березоля» свідчить про вплив релігійного театру
на естетику «Народного Малахія» і не лише на неї. Адже в сенсі змісту ідейна
суперечка Кума і Малахія вкрай профанізована. Герої ставлять один одному питання
різної змістової ваги, ще й за відсутності шкали цінностей. Відтак, світ
втрачає будь-які координати, стає неунормованим. Це шлях до втрати критеріїв,
до загального хаосу. Знаменитий диспут засвідчував відсутність порядку не лише
в голові Малахія М. Крушельницького. Особливої ваги «ідейному» поєдинку
надавала виключна сценічна органіка обох виконавців. На думку Й. Гірняка,
її появу спровокувало авторське читання п’єси, особлива «музика» виголошеного
М. Кулішем твору. «Читання “Народного Малахія” не було читанням. Микола
Гурович виголошував, виспівував, вимельодовував на всіх своїх милозвучних голосових
струнах — багатотемну симфонію всеукраїнської трагедії. З перших
звуків похоронного голосіння Стаканчихи Тарасoвни, яким починалась ця надзвичайна
музика української мови, якою автор читач причаровував слух і увагу
березільців, ми не в стані були визволитися з полону того майстра слова, інтонації,
мислі, драматичної колізії та дії» 1070 .
Ритм авторської мови, її характерна інтонаційно-стилістична транскрипція
мали винятковий вплив на березільців. Й. Гірняк називає цей феномен авторською
музикою, але музикою особливою — здатною майже буквально, фізично
«організувати» сценічну дію. Нічого подібного раніше у практиці їхнього театру
не було. Й. Гірняк визнавав: «Моїм завданням було скоріш усього засвоїти
1070
Гірняк Й. Спомини […]. — С. 284.
наталя єрмакова березільська культура: історія, досвід
360
розділ четвертий «БЕРЕЗІЛЬ» у харкові
361