Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

Я зам ислив дати театральне загострення, не доводячи до плану цирку чи одвертої
буфонади, не вдаючись у реалізм» 719 .
Побут як тема — річ досить несподівана для авангардного колективу, втім,
Л. Курбасові вона не здалася архаїчною, хоча він застерігав: «На мій погляд, побут
обов’язково треба використовувати. Більше набли жати до чисто театральної
маски — це буде цілком можливо при тій ж масі живих спекулянтів. Послідовна,
гарна сцена в останній дії, де НЕП живий» 720 . Виставі не бракувало відповідних
сцен із ситуація ми, типами, добре знайомими публіці. Дія широко розливалася
міщанським і вже добре «зрадянщеним» Подолом: Базар, Промторг, под вір’я
приватних осель, клуб, де себе пробує в мистецтві Сіркова дочка Ефрозі (для вулиці
— Проня).
В. Василько досить довго не міг визначитися з візуальним образом «Зайців».
Спершу він передбачав побудувати на кону карусель, але залишив тільки її
«ідею» — все мало постійно перебувати «у русі, — калейдоскоп подій і типів» 721 .
Врешті сценічний простір (художник В. Шкляєв) утво рив станок, прикрашений
рекламними щитами, частину яких носили перехожі. У такий спосіб можна було
за необхідності вигороджувати певний простір кону, крім того, рух живої
реклами суттєво динамізував мізансцени. Виходило дуже дотепно.
Втім, соковитим картинкам тодішнього життя у виставі В. Василька бракувало
цілісності, художньої послідовності, що йому закинув Л. Курбас напередодні
прем’єри: «Ми маємо там поруч мішанину пародій і на побут, і на театр,
усе що хочете, від історичної натуральності до справжнісінької конструктивної
побудови розв’язаного завдання, до півтора десятка стилізаційних
можливостей» 722 .
За кілька років у виставі виявилася ще одна хиба, зауважена Ю. Смоличем:
«Тре ба відзначити, що й поновлення вже трохи постаріло. Нехай не видасться
це за парадокс, але під час новий текст виглядає наче старіше за текст
Старицького. […] Текст же осучаснених “Зайців” розраховано виключно
на злободенні сть — тільки на сьогодні. От чому перша дія (на базарі) потрібує
вже зараз грунтовної переробки, а дотепи її сумлінної ревізії. Від них бо тхне
22–24 роком» 723 .
719
Протоколи Режисерського штабу [Машинопис] …
720
Там само.
721
Василько В. Театру віддане життя […]. — С. 244.
722
Протоколи Режисерського штабу [Машинопис] …
723
Гудран Ж. [Ю. Смолич] «За двома зайцями» в «Березолі» / Ж. Гудран // Нове мистецтво.
— Х., 1926. — № 31. — С. 13.
Втім, помітні фахівцям недоліки березільських «Зайців» не надто шкодили його
успіхові у публіки. Майже одразу дуже популярними стають колоритні постаті
епізодичних персонажів, розв’язаних у яскравих гротескових прийомах.
У цьому гурті київських міщан радянської доби вирізнялося кілька особливо виразних
фігур.
М. Крушельницький із винятковим артистичним блиском грав режисера драматичної
студії. «На кін стрімко вилітав експансивний чоловічок у довгій блузі,
з рудою розкуйовдженою кучмою, з величезним червоним бантом на шиї, який заважав
йому повертати голову. Загрозливо вимахуючи величезним гострим олівцем
[…], виблиск уючи скельцями чималих окулярів, Режисер зупиняв дію і, пхаючи
всім під ніс свою книжечку, де було записано помилки й накладки дійових осіб,
настановляв їх на шлях істинний. Після чого в екстазі розбивав окуляри і кричав:
“У цього Мейєрхольда земля дибом стоїть, а у мене вона раком стане”!» 724 . Точний
і дотепний погляд В. Хмурого зауважував у цій акторській роботі яскраву пародію
на актуальний тип пристосуванця від культури: «У пляні такої ж убійчої ґротескної
карикатури на Гаркун-Задунайщину, що по революції вчепила червону розетку
в петельку, зроблений у Крушельницького Режисер… Тут актор узяв за основу
прийом вивертання навиворіт і в кількох моментах проби “Червоної Наталки
Полтавки” вивернув такого собі Гаркуна-Задунайського підкладкою на лице, наче
стару чумарку» 725 .
Загальне схвалення викликав майбутній режисер, а тоді актор-початківець
Б. Балабан, який «в ролі Копилевича дав багато справжнього, щирого гумору.
Малюнок ролі, обробка найменшої дрібниці — в кожній виставі в Б. Ба лабана
бездоганна» 726 . До цієї першої великої роботи виконавця була прикута прискіплива
увага керівника Об’єднання, який, за згадкою А. Смереки, «дуже любив
Б. Балабана за творчу винахідливість. Однак за одну “імпровізаційну знахідку”
на самій виставі Балабан одержав догану. […] Відбувалася сцена “Базару”.
Момент, коли основна дія — в діалогах масовки. А праворуч, окремо на авансцені
стоять спекулянти; Копилевич (Балабан) і Супчик (Макаренко). Увага глядачів
(за завданням постановника) повинна бути тільки на масовій сцені і не повинна викликати
сміху. А глядачі раптом починають сміятися. Збентежені актори не розуміють
— чому це? А причиною є актор Б. Балабан. Він став обличчям до Супчика
і спиною до глядачів. Просунув обидві руки під фалдами фрака і почав жестами
зображувати діалог із компаньйоном Супчиком. Він руками щось запитував, щось
724
Танюк Л. Мар’ян Крушельницький: Школа образного перевтілення, заповідана Лесем
Курбасом / Лесь Танюк. — К.: Либідь, 2007. — С. 70.
725
Хмурий В. [В. Бутенко] Мар’ян Крушельницький: етюд […] — С. 54.
726
Гудран Ж. [Ю. Смолич] «За двома зайцями» в «Березолі» […]. — С. 14.
наталя єрмакова березільська культура: історія, досвід
256
розділ третій МИСТЕЦЬКЕ ОБ’ЄДНАННЯ БЕРЕЗІЛЬ
257