Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

стихійності, буяння імпульсивних реакцій, радше, навпаки, все поставало добре
виваженим, продуманим: «Звичайно, це навмисне, як і все в “Березолі” свідомо
і навмисне» 775 . Іншого разу О. Мандельштам висловився з цього приводу більш
предметно: «Серед конструкцій безупинно рухаються пишно вбрані кольорові
шахи […]; живі фігури, які нібито постали з українського лубка, чи то зі стилізованої
західної гравюри, чи з англійської карикатури» 776 . Чи слід дивуватися, що
розкутість, соковитість «Жакерії» могла збентежити, викликати почуття стилістичної
неврівноваженості? Надто вже нестримним виявилося бажання постановника
вразити публіку масштабним видовищем.
Ще на стадії опрацювання тексту 777 режисер додавав до нього декілька тем, героїв,
сюжетних ліній для інспірації різних сценічних ефектів. З цією метою ним
було, словами П. Руліна, відкинуто «непотрібних для загального розвитку міщан;
значно зменшено кількість сцен, де виступають феодали… Маємо ціл ком нову
сцену, коли виступає Жан перед парафіянами з казанням про чудеса св. Лефруа;
новиною є й сцена висвячення молодого бароняти на пажа; спрощено деякі ролі,
уведено нові постаті блазня та шинкаря — одне слово, розвантажено п’єсу від
зай вого матеріалу, а разом із тим додано до неї чимало моментів, що її гострішою
роблять. Особливої уваги заслуговує тут постать блазня, що так влучно допомагає
йо го професія акторові своє освітлення героїв подавати» 778 . На щастя, нові
герої (блазень, шинкар) добре вписалися в простір драми, засвідчивши сприйнятливість
постановника до авторської інтонації драматурга.
Жанр хроніки, де короткі сцени змінювали одна одну, перекидаючи дію з міської
площі в монастир, на узлісся, в палац, шинок, — вимагав продуманої концепції
простору, уможливлену творчим суголоссям режисера та художників
(М. Симашкевич, В. Шкляєв). Завдяки вигадливому просторовому рішенню мізансценічний
малюнок дістав ефектне розв’язання, яке зауважив І. Туркельтауб:
«Все бездоганне з боку монтировки (зміна — швидка, жвава, вміло спрощена)» 779 .
Такої ж думки був Ю. Смолич, підкорений її візуальною лаконічністю: «Воно
вражає своєю портативністю: лише за допомогою кількох стовпів (що правлять
дуже вдало й за ліс, і за колони при одмінному світлі), падуг та небагатьох при-
775
Мандельштам О. «Березиль»: (Из киевских впечатлений) […].
776
Мандельштам О. «Березіль» […].
777
Літературна редакція Б. Тягна та П. Щербатинського. Щодо авторства перекладу
— питання лишається відкритим. Втім, з огляду на зауваження, зроблені Л. Курбасом
Б. Тягнові з приводу деяких невдалих виразів («живодьор», «отрижка»), можна припустити,
що останній сам перекладав п’єсу П. Меріме.
778
Рулін П. Минулий сезон «Березоля» […]. — С. 71.
779
Туркельтауб І. Про «Березіль»: (Вражіння з подорожі) […]. — С. 5.
ставок і щитів — оформлено понад два десятки епізодів, оформлено барвисто
й ефектно» 780 .
Хоча в «Жакерії» йшлося про конкретну епоху, питанням історичної достовірності
режисер і художники не переймалися, пропонуючи, радше, «містеріальний»
тип візуальної образності. За словами П. Руліна, їм слід було відтворити
«характер доби», і митці розробляли лише ті мотиви, які цей «характер» виявляли:
«Вже в першому акті вражала економність тих засобів, що з їхньою допомогою
ліс удано: сім чи вісім колон із суворою запоною, що на них спускалася, гарну
давали уяву про темряву лісу, що тільки й могла здичавілих вовків переховувати.
Тої ж економії додержувались художники […] і в дальших епізодах; суворі
та прості лінії монастиря, готичні вирізи віконниць, розквітчений вітраж, величезний
лев — герб д’Апремонів — утворювали ці ознаки відповідне для тої чи
іншої дії тло…» 781 . В результаті сценічна композиція «Жакерії» виявилася одним
із найпереконливіших естетичних фокусів вистави. «Я був вражений мистецтвом
театру створювати образ епохи, — згадував В. Галицький. — Особливий ритм руху
мас, пристрасність та релігійна ревність перетворювали кін на бунтівну середньовічну
Францію» 782 . Головним героєм березільської «Жакерії», попри чималу
галерею непересічних особистостей, був народ, створення образу якого належало
до найрозвиненіших березільських традицій, на яку спирався Б. Тягно.
Серйозну спробу реконструювати «Жакерію» зробила Н. Чечель, послуговуючись,
головно, власними ексклюзивними інтерв’ю з безпосередніми учасниками
вистави (річ безпрецедентна для вітчизняного театрознавства 783 ). Вона слушно
акцентувала на полістилізмі в зображенні маси: «У “Жакерії” відбувається
своєрідне поєднання двох головних принципів зображення народу, поширених у
“Березолі”. У сценах повстання селянська маса виступає як одне ціле, яким володіє
єдина пристрасть — втілення революційної стихії. У сценах, що передують заколоту
та йдуть за ним, маса індивідуалізується, розпадається» 784 .
«Розрив зв’язку часів» театр розглядав, насамперед, крізь призму колективних
реакцій, але, типологічно вони мали складнішу структуру. Взяти, хоча б, музично-пластичний
шар, що в ньому окремі етапи народного збурення розкривалися
відповідними засобами. Приміром, в одній з перших сцен на сільському святі
місцевий люд виконував танок, побудований на ритмічних рухах гурту трьома
симетричними колами. У фіналі цю пластично «внормовану» ко лективну дію змі-
780
Гудран Ж. [Ю. Смолич] «Жакерія» в «Березолі» […]. — С. 3.
781
Рулін П. Минулий сезон «Березоля» […]. — С. 71–72.
782
Галицкий В. Театр моей юности […]. — С. 168–169.
783
Див.: Чечель Н. Українське театральне відродження […]. — С. 59–82.
784
Там само. — С. 71.
наталя єрмакова березільська культура: історія, досвід
268
розділ третій МИСТЕЦЬКЕ ОБ’ЄДНАННЯ БЕРЕЗІЛЬ
269