Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

киянам, чудесну техніку. Особливо це треба сказати за Чистякову, що і танцює,
і грає на роялі, і заразом легко веде свою ролю» 1134 .
На першу позицію з-поміж головних фахових засад акторського мистецтва в
«Алло, на хвилі 477!» слід висунути імпровізацію, пріоритети у використанні якої
належали виконавцям ролей Ляща та Свинки. До них наближалася В. Чистякова
в ролі готельного боя, дивуючи багатством «темпераменту й живого завзяття від
тієї невимушеної арлекінади, що у ній бере свій початок театр огляду, як прототип
імпровізаційного театру» 1135 . Порівнюючи березільське ревю з двома московськими,
один рецензент наполягав: «Тут особливо дається бачити, оскільки
“Березіль” стоїть вище не тільки в формальному дотепі, а в цілому ідеологічному
настановленні. Якщо московський театр зробив, хоч дорогу на гроші, але й беззмістовну,
безглузду забавку, то “Березіль” дійсно подав багато соціяльної і побутової
сатири актуальної і гострої» 1136 .
Втім, уникнути недоліків їм не пощастило. «Тканина» ревю: «гротеск, буф, феєрія,
характерні сценки, куплети, танки, естрадні номери, пантоміма, рекламноплакатність»
1137 , — усі складові художньої фактури «Алло, на хвилі 477!» взаємопідпорядковувалися
зовсім небездоганно. Яскравій суміші різноманітних театральних
форм бракувало виваженості — давалася взнаки недостатня обізнаність
режисерів-новачків у естетичних законах, відповідно до яких окремі номери
збираються у ревю.
Перші покази «Алло, на хвилі 477!» демонстрували й інші вади — зокрема,
вистава рясніла сценами, адресованими надто вузьким колам столичної публіки,
що виглядало таким собі «естетством». В одному з відгуків зауважено:
«Непогано виконана реклама журналу “УЖ”, для того поставлено спеціяльний
танок і написано окрему пісеньку. Дуже оригінально зроблено також рекламу
“Літературному ярмаркові”. Двома фразами відзначено книжку “Романів і повістей”
“Українського робітника” та европейський формат “Вістей”. Рекламується,
крім того, і окремих письменників: Остапа Вишню, що є героєм цілої феєрії, а також
— на пам’ять — Хвильового, Досвітнього, Йогансена, Смолича» 1138 . Цей те-
1134
Меженко Ю. «Алло на хвилі 477» / Юр. Меженко // Пролетарська правда. — К.,
1929. — 18 трав.
1135
Шелюбский М. Театральные заметки: («Алло на хвилі 477» в театре «Березіль»)
/ М. Шелюбский // Киевский пролетарий. — К., 1929. — 21 мая.
1136
Меженко Ю. «Алло на хвилі 477» […].
1137
«Алло на хвилі 477!»: Лесь Курбас про нову постановку театру «Березіль» // Вісті
ВУЦВК. — Х., 1929. — 3 січ. — Без підпису.
1138
Скрипник Л. «Алло, на хвилі 477!» / Леонід Скрипник // Вісті ВУЦВК. — Х., 1929.
–11 січ. — С. 10.
матичний шар мав у виставі й цілком конкретний візуальний вираз, про що свідчать
ескізи В. Меллера («зарисовки сценок із життя артистичної богеми, шаржі
на відомих театральних діячів» 1139 ).
Поза сумнівом, «капустяне» забарвлення сценічного видовища здатне помститися
непорозуміннями з пересічним глядачем (а вони, як правило, становлять
більшість театрального загалу), адже аудиторія не в змозі дешифрувати частину
жартів, ситуацій, алюзій. Її щирий інтерес тримався на іншому — темпераменті,
художній винахідливості, з якими березільці створювали це барвисте видовище.
Публіка високо оцінювала майстерність театру, прекрасно усвідомлюючи,
що виконавці не естрадні, а драматичні актори, і цей фактор лише підігрівав захват
шанувальників вистави.
Помітна роль в успіхові «Алло, на хвилі 477!» належала вдалому хореографічному
рішенню, запропонованому Г. Купферовою (І та ІІІ дії) та Б. Балабаном
(ІІ дія). З іншого боку, саме довкола танців — емблематичного атрибуту будь-якого
ревю — зчинився несамовитий галас критиків-пуристів. Саме танці спровоку ва ли
найбільші претензії до вистави і з боку керівних органів. «Буржуазність», го ловним
чином, закидали саме хореографічному плану, а появу на кону вітчизня них
girls розцінювали як пряму загрозу радянській моралі. Однак найбільш кваліфікованій
частині критиків було очевидно, що girls — принципове досягнення «Березоля»
на ниві опанування жанром ревю. Недаремно П. Рулін наголошу вав, що
це є «новий момент […] girls, сім акторок “ Березоля”. У їх виконанні почува ло ся
багато гнучкости, вміння додержати відповідних ритмів і бракувало механі за ції,
властивої вмілості західних спеціялісток; та за останнє й не доводиться жалкувати.
Але разом із тим тлом, що подав їм художник, разом із музикою Мей ту са та Крижанівського
вони були один із найперших та найсвіжіших моментів вис тави» 1140 .
Основу хореографічного плану складали популярні у ті часи побутові танці:
шіммі, чарльстон, танго, фокстрот. Без перебільшення, саме пластика, рух, хореографія,
головним чином, створювали святкову атмосферу на кону. Проте, і тут
траплялися не завжди вдалі рішення, що давало підставу окремим рецензентамдотепника
досхочу познущатися з театру: «Чотири піжони в тирольках, вдарили
зліва направо чичотку, зробили вигляд, ніби щось співають, вийшли двоє молодих
у юнґштурмівках — і плакат: “Всі до лав Авіохему”. Чи переконує це? Ані
трішки!» 1141 .
На жаль, вистава мала й інші вразливі місця. Майже всі рецензенти згадували
про вади літературної основи. Навіть такий прихильник вистави, як Ю. Меженко,
1139
Кучеренко З. Вадим Меллер […]. — С. 53.
1140
Рулін П. «Березіль» у Києві […]. — С. 145.
1141
Корляків М. «Джентльмени воліють блондинок» […]. — С. 64.
наталя єрмакова березільська культура: історія, досвід
386
розділ четвертий «БЕРЕЗІЛЬ» у харкові
387