Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

режисерського дебюту Г. Юри теж склалася вкрай трагічна політична, культурна,
фінансова ситуація (чого варті були лише обстріли Києва більшовиками!), що
не могло не вплинути на характер сприйняття публікою його роботи. Врешті, перебіг
подій змусив трупу взагалі зупинити роботу і навіть тимчасово розпуститися.
Матеріальний, виробничий стани Молодого театру на початку 1918 року
лишалися вкрай непевними, викликаючи серйозне занепокоєння Л. Курбаса.
Театр потребував постійного приміщення, грошей на обладнання сцени. Тому
молодотеатрівці наприкінці сезону звертаються до керівництва Української
Центральної Ради з проханням про допомогу. Але мізерна фінансова підтримка,
отримана від Театральної ради при Міністерстві освіти, справи не залагоджувала
(замість проханих 100 000 вони отримали 10 000 крб.). Водночас, приміром,
Українському Національному Театру менш аніж за пів року тільки на зарплатню
видали 100 000 крб. і спеціальною субсидією покривали решту витрат.
Ситуація вимагала від гурту рішучіших дій і вони в лютому 1918 року заснували
«Товариство на вірі Молодий театр», «якого членом може бути всякий, хто
бажає підтримати Молодий театр. Пай (кількість не обмежена) 50 карбованців.
Члени-вкладники обирають з-поміж себе кураторію для контролю над фінансовим
боком театру. […] Ми звертаємося до тієї частини громадянства, котрій ми
потрібні. Ми кличемо вас дати нам змогу почати осінній сезон. Нехай само громадянство
стане нашим меценатом» 121 . Менш як за тиждень «Робітнича га зета» сповістила
про активний розпродаж паїв. У різній кількості, інколи сот нями, їх купували
окремі особи та організації. Відтак, завдяки власним зусиллям, підтриманим
україн ською громадою, колектив зреалізував свою найбільшу мрію — орендував
приміщення на вулиці Прорізній, № 19, яке відтоді стає їхньою домівкою. Для покращення
виробничої діяльності, надання їй юридично цивілізованого вигляду
молоді митці склали статут Товариства (оприлюднений у травні — червні 1918 р.),
де зафіксували форми виробничої та творчої діяльності, розподіл обов’язків
та відповідальності між членами товариства, регуляцію майнових стосунків, впровадження
такого механізму управління як Художня рада. Крім того, вони утворили
режисерську колегію в складі Л. Курбаса, Г. Юри, С. Семдора, В. Васильєва —
на них покладалася відповідальність за моральний та фаховий стан колективу.
Регулярну творчу працю гурт відновив у березні 1918 року, а в середині квітня
показав глядачам прем’єру «Йолі» Є. Жулавського, над якою їм випало працювати
менше місяця (перші репетиції відбулися ще до саморозпуску, а переклад Л. Курбас
здійснив під час репетицій «Молодості»). П’єса репрезентувала романтичну гілку
модерністського дискурсу європейського мистецтва. Обравши її, Мо лодий театр
потрапляв у резонанс із важливою естетичною домінантою доби. Поставало законне
питання: навіщо новачкам майже демонстративно конкурувати із популярними
київськими театрами? Про жодний «недогляд» тут не могло бути й мови — в короткій
історії Молодого театру схожих ситуацій вистачало. Тож, чи слід визначати
програмним момент збігу афіш Молодого та інших театрів Києва: М. Садовського,
«Соловцов», Національного — фаворитів публіки, журналістів, влади? Сьогодні
для серйозних висновків бракує фактів, але вистачає підстав припускати: Л. Курбас
міг вважати корисним пускання новачків на глибоку воду, гартуючи їхні ще незрілі
творчі організми. Окрім того, поява «Йолі» закручувала інтригу довкола колективу,
привертаючи до нього більший публічний інтерес. Звичайно, існували й інші,
можливо, вагоміші причини. Тим не менше, поставання вистави, радше, вказувало
на тактичний маневр, аніж на стратегічний розрахунок.
У колі молодотеатрівців із драмою Є. Жулавського пов’язували можливість фахового
вдосконалення. Досить, приміром, порівняти слова С. Бондарчука та П. Самійленко.
Перший писав, що «Курбас доводив корисність п’єси для вдосконалення
акторської майстерності на матеріалі романтичного твору з елементами трагедії,
а отже, з великими пристрастями, до того ж написаного віршем, що привчає до відчуття
ритміки, мелодики, вимагає відповідної пластики тощо» 122 . Друга наголошувала:
«Лесь Курбас захоплено шукав таких п’єс, які були б добрим ґрунтом для нашого
творчого зростання. Цілком природно, що він спинився тоді на романтичній
мелодрамі, адже його шукання сильних постатей героїв у ній було співзвучно добі
й молодості нашого театру в бурхливих подіях початку 1917 року» 123 .
Своїм нагальним завданням режисер визначає ефективне технічне вдосконалення
гурту, і «Йоля», можливо, видавалася цілком придатною для цього.
М. Терещенко згадував, що Л. Курбас, хоча й переклав п’єсу давно, не поспішав
зі сценічним втіленням. Натомість, не пошкодував зусиль для розкриття естетичної
специфіки та проблематики п’єси. Ці зусилля режисера з часом далися
взнаки, хоча й не спричинили радикальної зміни фізіономії трупи. Можливо, саме
це мав на увазі М. Терещенко, закидаючи своїм колегам і собі самому брак
глибокого «усвідомлення […] чітких провідних думок у творі Є. Жулавського».
Втім, він не заперечував, що в цілому «спрага душевного простору, протест проти
утиску вільної людської думки напівсвідомо відчувалися нами у всьому творі» 124 .
Публіка зустріла виставу досить прихильно. «Йоля» поліпшила якість діалогу
театру з публікою, хоча, на думку, приміром, Ю. Блохина, насамперед «в обійми
121
Курбас Л. Відозва до громадянства / голова тов-ства: Лесь Курбас; секретар ради:
В. Ва силько; члени ради: Й. Шевченко, С. Бондарчук [та ін.] // Робітнича Газета. — К.,
1918. — 25 трав.
122
Бондарчук С. Молодий театр […]. — С. 132.
123
Самійленко П. Незабутні дні горінь […]. — С. 23.
124
Терещенко М. Крізь лет часу […]. — С. 144.
наталя єрмакова березільська культура: історія, досвід
44
розділ перший МОЛОДИЙ ТЕАТР
45