Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

очолювали всі осередки Об’єднання. Під їхньою егідою працювали термінологічна,
видавнича, бібліотечна, клубна, репертуарна, наукової організації праці,
музейна станції, комісії, лабораторії. Існували в МОБі фоно- фото- та кінолабораторія,
Ліга часу, Станція НОП, Психотехнічна комісія та Макетна майстерня.
Особливе місце посідала в цій структурі Станція фіксації та систематизації
досві ду (СФІД), покликана започаткувати теорію театру, режисури, розробити
театральну термінологію та видати словник театральних термінів. В Об’єднанні
видавали часопис «Барикади театру».
Якщо інформації про творчу діяльність МОБ відчутно бракує, то про матеріальний
та побутовий бік його життя відомо ще менше. Свого часу цю тему
заторкнули лише короткі повідомлення «Барикад театру» та нарис канадського
журналіста М. Шатульського, оприлюднений наприкінці першого року
існування МОБ. Цей, за висловом автора, «театральний університет», винаймав
«будинок для приміщення своїх трьох майстерень… Плата, розуміється
в порівнанню до величини будинку і його льокації (центр міста) є дуже маленька.
Та попри це є инші великі розходи на ріжний потрібний реманент, декорації
і на утримання самих артистів. Про матеріяльне забезпечення всіх цих
вимог з прибутків, які приходять від виставлювання штук, не може бути й мови.
[…] Держава безпосередньо також не дає матеріяльних средств, за виїмком
ріжних привілеїв в зв’язку з рентованням будинків, тощо. […] Над “Березілем”
має шефство 45-та Червоно-Прапорна дивізія. І ця дивізія є головним джерелом
матеріяльного забезпечення “Березіля”» 360 . Останнє зауваження яскраво
ілюструють спогади З. Пігулович: «Керівництво 45 дивізією допомагало нам
матеріально. Щоденно ті, хто цього потребував, отримували півлітра молока,
нас забезпечували картоплею, годували обідами, за дуже низькими цінами.
Крім того, допомагали нам матеріально — лісом, фанерою — для оформлення
вистав» 361 .
Березільці облаштовували своє робоче місце завзято, всіляко поліпшуючи
умови праці, побуту. За словами С. Свашенка: «Внутрішнє життя “Березоля”,
якщо можна так сказати, в основному було побудоване на громадських засадах.
Ми самі себе обслуговували і самі вели своє господарство. Була у нас
їдальня, взут тєва майстерня. Власними руками ремонтували ми приміщення, де
відбували ся заняття. З напівзруйнованого будинку на Левашівській вулиці ми
зробили гарний гуртожиток. У Голосіївському лісі мали навіть невелике допоміжне
господарство» 362 .
Про матеріальний стан Об’єднання свідчить протокол засідання Правління
МОБ початку 1925 року, де розглядалися фінансові проблеми. З тексту зрозуміло,
що в той час осередок отримував державну субсидію, розмір якої
їх не влаштовував (йшлося про менш як вісім тисяч карбованців), утім, присутній
на зібранні представник губернського виконкому заявив: «Цілком підтримую
пропозицію про збільшення субсидії. Гринько 363 також підтримає цю
справу» 364 . Очевидно, що влада була прихильною до «Березоля», бо невдовзі
запросила переїхати до Харкова в статусі столичного театру з субсидією в сто
тисяч карбованців. Вони невтомно продовжували розгортати свою діяльність.
Цьому, найперше, сприяла особлива моральна та творча атмосфера, про яку
Л. Курбас невтомно дбав. Його зусиллями витворювався стиль творчої праці,
обарвленої оптимізмом, нестримним бажанням експериментувати, самовдосконалюватися,
— складові, які він вважав запорукою зростання особистості
молодого митця.
Коли йдеться про соціальний, культурний пафос березільського руху,
не можна уникнути питання резонансів заяв і діяльності МОБу в гаслах і закликах
Радянської влади, тим паче, що виступи березільців подеколи обарвлювалися
лексикою більшовицько-агітпропівського ґатунку. Показовою в цьому сенсі
є Платформа МОБу, оприлюднена на третьому році існування Об’єднання.
По суті пролеткультівська риторика документу відбивала намір авторів вписатися
в соціально-культурний, політичний контекст і заявити про це в дусі маніфестів
так званих лівих революційних мистецьких угруповань.
Документи, оприлюднені в останнє десятиліття, змушують шукати ґенезу
МОБу в реаліях соціально політичного життя періоду, який передував
вста новленню радянської влади в Україні. Архіви Театрального відділу Гене
рально го Секретарства Центральної Ради переконливо доводять: ідея будівництва
МОБу могла постати з програм, започаткованих владними інстанціями
Централь ної Ради та неурядовими закладами, які підтримували її політику.
Примі ром, в одному з тогочасних документів йдеться про «закладання
урядо вих театрів: міських, робітничих, селянських та мандрівних, догляд
за їх діяльніс тю… Закладання театральних музеїв та бюро… Закладання шкіл
360
Пролєткор [М. Шатульський]. Мистецьке обєднання «Березіль» на Україні
/ Пролєткор // Голос Праці. — Вінніпег, 1923. — № 12. — С. 21–22.
361
Пигулович З. Воспоминания об Александре Степановиче Курбасе. Становление театра
«Березіль» [Машинопис] / З. Пигулович. — МТМК України, Ф. Р.: архів Курбаса Л. С.,
од. зб. 10032.
362
Свашенко С. Учитель юності моєї / Семен Свашенко // Лесь Курбас: Спогади сучасників
[…]. — С. 159.
363
Г. Гринько (1890–1938) — державний діяч. У середині 1920-х років був головою
Держплану України.
364
[Курбас Л.] Тексти, документи різних років: 1920–1933 рр. [Рукопис; машинопис] …
наталя єрмакова березільська культура: історія, досвід
134
розділ третій МИСТЕЦЬКЕ ОБ’ЄДНАННЯ БЕРЕЗІЛЬ
135