Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

щось більше, ніж поява хорошої п’єси» 1327 . Здається, режисер підсвідомо (чи, може,
свідомо) підтягує, фактично, новачка до рівня, якого тому досягти не судилося.
Але така позиція не означає нездатності тверезо поглянути на твір молодого
драматурга, тож, керівник «Березоля» цілком слушно зазначає, що «Невідомим
солдатам» бракує «амплітуди» авторського висловлювання, коли «немає перспективи
[…] діяння, того контрастового письма, що, власне, робить драму» 1328 .
Крім того, він констатує неналежне володіння Л. Первомайським мистецтвом дієвого
слова — воно було «не доведене до певної переконливої яскравості на гребені
піднятої драматичної напруженості, де слово мусить бути епіґраматичне,
звучати, як певна цитата» 1329 .
Невдовзі Л. Первомайський потрапить під чималий критичний шквал на московському
диспуті з нагоди постановки О. Таїровим «Невідомих солдат». Там,
навіть, лунали закиди в «нестерпній зневазі автора й театру до фактів минулого,
звуження їх до наївно-дитячих масштабів уявлення про наше підпілля» 1330 .
Щодо наївності, то заради справедливості варто нагадати: події громадянської
війни висвітлювалися людиною, якій у 1919 році виповнилося лише дванадцять.
Врешті, в 1930 році він створив не хронікальну драму, а, за його визначенням,
«трагему» (трагедію), до того ж — віршовану. За зразок, на думку Н. Кузякіної,
йому правили твори класичної драматургії «(від Ф. Шиллера до ранньої Лесі
Українки) 1331 , з властивою романтичній трагедії гостротою ідейних конфліктів,
різкою окресленістю характерів героїв, широким використанням монологічних
форм» 1332 . Не можна виключати привабливості для Л. Курбаса саме цих особливостей
авторського письма. Крім того, він зауважив й позитивні ознаки твору:
«Автор — лірик. Наші лірики не бралися за драматургію. Це шкода. […] В п’єсі
яскраво виявлено обличчя автора. Більшість же наших п’єс подібні одна на одну,
як близнята. […] В автора сценічно переконливі люди» 1333 .
1327
«Невідомі салдати» Л. Первомайського на диспуті в будинку Блакитного // Літературна
газета. — Х., 1931. — 20 квіт. — Без підпису.
1328
Там само.
1329
Там само.
1330
Цит. за: Кузякіна Н. Нариси української радянської драматургії. Частина I […]. —
С. 191.
1331
Цікаво, що сучасні дослідники знаходять у «Невідомих солдатах» ознаки впливу
тематики й проблематики «Гріха» В. Винниченка, що також варто брати до уваги. (Див.:
Свербілова Т. Від модерну до авангарду: Жанрово-стильова парадигма української драматургії
першої третини ХХ століття […]. — С. 423–424.
1332
Кузякіна Н. Нариси української радянської драматургії. Частина I […]. — С. 192.
1333
«Невідомі салдати» Л. Первомайського на диспуті в будинку Блакитного […].
Постановку «Невідомих солдатів» (прем’єра 10 січня 1931 р.) Л. Курбас доручив
В. Скляренку, для якого вона стала першою самостійною роботою.
Художники вистави — Д. Власюк і Є. Товбін — працювали з ним ще над «Заповітом
пана Ралка». Ю. Мейтус — автор музики, робив зі В. Скляренком уже
третю спільну виставу й наперед знав про його особливу увагу саме до музичного
плану.
Постановника «Невідомих солдатів» — лише на рік старшого за драматурга
— в березільському колі вважали людиною виключно енергійною, спроможною
одночасно віддаватися різним творчим справам. Приміром, до кінця п’ятого
сезону він встигне взяти участь у створенні «М.Р.Т.О.», «Чотири Чемберлени»,
викладатиме в студії «Березоля», готуватиметься до нових прем’єр. За влучним
визначенням Н. Кузякіної, він був людиною «величезного темпераменту, декілька
років шукав себе то в оглядах, то в постановці політично гострих багатоепізодних
п’єс, які були популярними на рубежі 30-х років» 1334 .
«Невідомі солдати» не лишили помітного сліду в історії «Березоля». Від самого
початку запропоновану В. Скляренком концепцію вистави як «узагальненого
образного плакату» рішуче заперечив Л. Курбас, не погоджуючись із тим,
що по сцені ходитимуть «ідеї у штанях». Його не влаштовував намір учня повернути
на березільській кін лексику початку 1920-х років, оскільки «схематизму
й плакатності не була позбавлена й сама п’єса, таке рішення могло обернутися
надмірним схематизмом на сцені» 1335 . Врешті, очевидні вади драми могли тільки
посилитися через прагнення постановника до видовищності, гострої театральної
подачі, що з початком його кар’єри оперного режисера — одного з кращих
в Україні — обернеться на відчутну перевагу. Втім, вже у перші березільські роки
В. Скляренко виявляв тонке розуміння можливостей музики в сценічній дії.
Разом із Ю. Мейтусом вони ретельно опрацьовували цей аспект вистави. Тож,
результат не лишився непоміченим. Від перших епізодів вистави ставало зрозуміло:
її роль у «Невідомих солдатах» — велика й принципова.
Починалася дія з так званої інтродукції — звертання театру до тих, хто колись
здійснив, чи збирався здійснити інтервенцію проти Країни Рад. П. Козицький
стверджував: «Вже у вступі до п’єси Ю. Мейтус протиставляв музичні образи
основних діючих класів і їхню боротьбу» 1336 . Характер цієї «увертюри», як і сам
текст, мали стати своєрідною візитівкою, за допомогою якої розставлялися
ідейні акценти вистави. Аналізуючи її літературну основу, сучасні дослідники
стверджу ють, апелюючи, головно, до цього епізоду, що він відображає на маган ня
1334
Кузякина Н. Воспитать ученика! […]. — С. 76.
1335
Черкашин Р. Ми — березільці: Театральні спогади-роздуми […]. — С. 77.
1336
Козицький П. Музика в «Березолі», 1932 р. [Машинопис] …
наталя єрмакова березільська культура: історія, досвід
452
розділ четвертий «БЕРЕЗІЛЬ» у харкові
453