Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

самий автор визначив як вистава-концерт. Вона починалася з доповіді Л. Курбаса
про становище митців у сучасному світі й закінчувався гаслом: «Геть академічний
аполітизм, геть кволе й нерішуче тупцювання на місці! Геть упрощенство
й вульгаризацію!» 1345 .
Порівняно зі згаданими вище агітками, «Товариш Женщина» мала довшу
сце нічну долю (її навіть включили до гастролей на Донбасі). Початок роботи
при падає на 8 лютого 1931 року. Тоді «жіночий склад “Березоля” […] вирішив
на день міжнародного жіночого свята — 8 березня — виготувати спеціяльну
виста ву, що малювала б боротьбу жінки за визволення та жінку в соціялістичному
бу дів ни цтві. Для виконання цього завдання жінки виділили бриґади для
пророблення сцена ріїв. Ця робота так захопила актрис, що було подано кілька
сце на ріїв та ліб ре то вистави. Із всіх відібрано краще й складено одного сценарія,
що його й ух валено на відкритому засіданні режлябу. Літературну обробку
й виправ лення зро бив письменник Смолич» 1346 .
Вистава складалася з трьох непов’язаних між собою частин, об’єднаних темами:
Яреми, Оксани та їхньої дитини Радості; змагання ударників заводських цехів;
створення колгоспу та боротьби з куркулями. Брак драматургічної вправності
у березільських актрис був очевидним — варто хоча б поглянути на побудову
конфлікту, штучність якого змусила рецензента наголосити: «Щоб підсилити загальну
ситуацію боротьби, автори вигадують підпал колгоспу. Цей підпал так само
слабо ув’язаний з попередньою драматичною колізією й призводить до штучної,
мало виправданої мелодраматичної сцени — замах куркуля на Горпину» 1347 .
Структуру «Товариш женщина» утворили мікросюжети про різні життєві
історії, долі, події, які було «устатковано багатьма дрібними сценами, а саме:
протест дітей, лекція професора Людмілова, курси, спорт і т. ін. Ці сценки
вже втратили цілком театрально-дієвий елемент і є ніби газетні, публіцистичні
додатки» 1348 . Однак, начерком сучасної картини життя автори вистави не вдовольнилися,
намагаючись «в пролозі визначити “вічну трагедію” жіночого питання
і подають вводну деклямацію дівчини та діяпозитиви з відомих картин про
страждання жінок у минулому» 1349 .
1345
Деклярація Державного драматичного театру «Березіль» // Літературна газета. —
К., 1931. — 28 лют. — Без підпису.
1346
М. Ж. Мистецько-творче життя «Березоля» / М. Ж. // Мистецька трибуна. — Х.,
1931. — № 4. — С. 22.
1347
Болобан Л. [Л. Серговський] За агітвиставу але проти агітки / Л. Болобан // Мистецька
трибуна. — Х., 1931. — № 10/11. — С. 24.
1348
Там само. — С. 23.
1349
Там само. — С. 24.
Обраний тип сценічної дії не сприяв створенню повноцінних характерів, натомість
на кону діяли численні «схоластичні» персонажі. З цього приводу критик
зазначав, що лише від «творчих здібностей виконавця актора залежатиме перетворити
й коротку епізодичну ролю на цікавий образ. Навіть більше. Артист
виконавець має широкі можливості виявити не тільки суто виконавчі здібності,
але й допомогти авторові, самому допрацювати разом з ним і режисером
ролю» 1350 . Свою позицію критик підтвердив на прикладі образу діда Максима, коли
виконавець «блискуче доводить, як можна на підставі такого розгортання досягти
значного успіху. Пригадаймо — яким ентузіязмом, справжнім бойовим ентузіязмом
волевої кляси захоплює глядача цей дідок, коли він вихоплює лопату
з рук робітника, що завагався, і стає до роботи до котла в небезпечну хвилину.
[…] Ніхто не обстоюватиме, що цей дідок є поглиблений образ. Це є звичайна театральна
маска. Однак, вона складає сильне вражіння» 1351 .
Про ентузіазм березільського жіноцтва згадували майже всі, хто бачив виставу.
Щодо методичних засад праці, то пам’ять багатьох виконавців зберігала
прийоми створення «Жовтня», «Руру» — засадничі для методу колективного
дійства. Тож, творчий підйом мав міцний фаховий ґрунт. Для більшості виконавиць
«вистава була цікава тим, що давала безмежно широке поле для ініціативи
молодих митців» 1352 . Вони реалізували досвід, накопичений у попередній роботі.
Так, приміром, цього разу знадобився прийом, що його Л. Курбас, а згодом
і Я. Бортник, використовували у «Горе брехунові», «Золотому череві», «Шпані».
Йдеться про пошук характерності персонажа шляхом уподіблення його тварині:
«Яскраве перетворення було знайдене в сцені, коли жінки піднімають “бунт”
проти своїх чоловіків, які записалися в колгосп. Як потривожені курки вони збилися
в кружок, присіли на землю. В інтонаціях діалогу, в підтекстах була ота тривога
і протест» 1353 . А. Смерека згадувала, як Л. Курбас — дуже уважний до всіх
без винятку самостійних робіт — переглянувши кожну, висловився також з приводу
напрацювань актриси: «Схвально поставився до роботи і зокрема до інтонаційної
розробки й образних засобів, зауваживши, що внутрішній стан і почуття
актриса виявила через народне “причитання” 1354 […]: “Не піду в твій чо-ор-тів
колгосп. Не хо-о-о-чу! Не пекти, ані ва-а-рити не буду. Не бу-у-у-ду!”» 1355 .
1350
Там само. — С. 25.
1351
Там само. — С. 24.
1352
Федорцева С. Я вибираю «Березіль» […]. — С. 260.
1353
Баглій-Смерека А. Мудрий керівник, добрий наставник [Машинопис] …
1354
Тут виникають асоціації з першими репліками плачу Стаканчихи в «Народному
Малахаєві», які в «Товариш женщина» виглядають їхнім своєрідним іронічним відлунням.
1355
Баглій-Смерека А. Мудрий керівник, добрий наставник [Машинопис] …
наталя єрмакова березільська культура: історія, досвід
456
розділ четвертий «БЕРЕЗІЛЬ» у харкові
457