Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

Різні думки висловлювалися і з приводу режисури. Найбільш полярними виявилися
погляди Г. Хоткевича — різко негативні та Я. Савченка — нестримно
компліментарні. Перший заперечував існування у виставі оригінальної концепції
(?!). Другий — підносив на неймовірну висоту, передусім, режисерську роботу.
Не лишився осторонь дебатів і Л. Курбас, публічно висловивши свою позицію
у харківських «Вістях»: «“Макбет” розклав публіку на захоплених і незадоволених.
За “Макбета” був весь київський лівий фронт, проти не окласики, старе громадянство
і деякі присяжні вороги Березоля» 679 .
Якою б надмірно емоційною не була реакція Л. Курбаса, він досить тверезо
оцінював свою останню роботу, розуміючи, що вона посіла стратегічну позицію
в сучасній українській театральній культурі. Вже в наш час Н. Кузякіна досить чітко
визначила справжню місію постановки в національній культурі: «Своєрідний
в усіх своїх протиріччях, “Макбет” Курбаса в “Бере золі” лишається цікавим фактом
розвитку радянського театру 1920-х років, а художні відкриття й знахідки
режисера у цій виставі були адресовані майбутньому» 680 .
Майже слідом за «Макбетом» відбулася прем’єра «Протигазів» за твором російського
лефівця С. Третьякова — приятеля Б. Брехта, Е. Піскатора, Ф. Вольфа,
автора п’єс, які ставили Вс. Мейєрхольд і С. Ейзенштейн. Постановка останнім
«Протигазів» у Театрі Пролеткульту здійняла бурю в московських мистецьких
колах. Режисер працював тоді дуже енергійно, з приводу чого Г. Козінцев писав:
«Він здійснював кожну роботу, навіть не всти гаючи її як слід обдумати, і йшов
уперед. “Протигази” (п’єса Сергія Третьякова) грали вже прямо у цеху газового
заводу. Спектакль не народився. Народився великий кінематографіст» 681 .
Л. Курбаса могла захопити атмосфера дискусії навколо цієї вистави, втім,
важливішим було суголосся його та С. Ейзенштейна творчих настанов і спрямування
режисерського пошуку.
Свого часу С. Третьяков, називаючи три типи режисерів, які на його думку,
склалися на початку 1920-х років, зарахував С. Ейзенштейна до останнього рідкісного
типу: «Він цілком у завданні. В тому соціальному ефекті, який мусить
справити на аудиторію. Його матеріал — аудиторія в найширшому розумінні
слова… Від прогнилого болота шарлатанства, жрецтва та знахарства — до нових
679
Бор. Сім. [Б. Сіманцев] До гастролів майстерні «Березіль». (Розмова з гол. режісером
і організатором майстерні тов. Л. Курбасом) / Бор. Сім. // Вісті ВУЦВК. — 1924. —
18 трав.
680
Кузякина Н. «Макбет» Шекспира в постановках Леся Курбаса […]. — С. 66.
681
Козинцев Г. Собрание сочинений в пяти томах. / Григорий Козинцев; ВНИИ киноискусства
Госкино СССР, ЛГИТМиК; состав. В. Козинцева, Я. Бутовский. — Ленинград:
Искусство, 1982. — Т. 1.: Глубокий экран: о своей работе в театре и кино. — С. 165.
форм режисури, що межують із соціальною інженерією […], ось шлях режисера
нової формації; від абсолютного схиляння перед стихійним натхненним характером
творчості до по можливості науково обґрунтованої, складної роботи по формуванню
соціальних емоцій» 682 . Важко не зауважити, що в цілому наведені слова
прямо стосувалися режисури Л. Курбаса. А щодо поміченого С. Третьяковим намагання
С. Ейзенштейна впливати на глядачів, то як тут не згадати про мистецьку
ідеологію Курбасівського «перетворення»? Тож, чи не слід наголосити в цьому
сенсі ідентичність певних підходів обох режисерів, що, в принципі, могло вплинути
на рішення Л. Курбаса поставити цей твір С. Третьякова?
Цікаво, що лідер МОБу після прем’єри теж розпочав власну кінематографічну
кар’єру. В цілому березільські «Протигази» не лишили помітного сліду в біографії
Л. Курбаса та керованого ним творчого колективу. Тільки одне тут вартувало
уваги: зауважений Ю. Бобошком жанр «Протигазів» — докумен тальна драма.
Цей, за його висловом, виробничий епізод (у п’єсі йдеться про аварію на газовому
заводі) змусив постановника відмо витися від «прийомів стилізації і попрацювати
з акторами над створенням не те щоб образів — зарисовок достовірних постатей
робітників-сучасників. Для студійців — “коліщат” із “машини” “Газу” —
це був крок до сценічної конкретності. А якщо врахувати, що дехто з досвідчених
акторів (С. Шагайда, В. Чистякова, Р. Нещадименко) і в цих зарисовках-ескізах
досягли переконливості, то вистава в цілому засвідчила, по при поверховість, схематизм
п’єси, певний рух театру і режисера до відображення реальних явищ тогочасної
дійсності» 683 .
Другий сезон виявився творчо й виробничо дуже вдалим. Його завершили
із вагомим результатом, що недвозначно підтвердив: публіка «визнала» пріоритетності
програмних творів березільців, про що свідчить афіша Об’єднання. Так,
приміром, «Джіммі Гіґґінс» пройшов 44 рази, «Газ» та «Машиноборці» — по 13
разів, «Протигази» — 8 разів, «Макбет», «Гайдамаки», «Нові йдуть» — по 7 разів,
«Людина-маса» — 2 рази.
Паралельно з продуктивною виробничою діяльністю березільці продовжували
розбудовувати структуру Об’єднання. Відбувалася справжня ланцюгова реакція
поставання все нових осередків, посилюючи вплив МОБу на загальнокультурний
процес. Збільшилася кількість майстерень МОБу — до існуючих додалися
П’ята та Шоста.
П’ята Бориспільська майстерня змістом і формою діяльності нагадувала
Третю майстерню і також була реорганізована з аматорського гуртка. Її так само
682
Третьяков С. Страна-перекрёсток: Документальная проза / Сергей Третьяков; состав.
Т. Гомолицкая-Третьякова. — М.: Советский писатель, 1991. — С. 541.
683
Бобошко Ю. Режисер Лесь Курбас […]. — С. 87.
наталя єрмакова березільська культура: історія, досвід
242
розділ третій МИСТЕЦЬКЕ ОБ’ЄДНАННЯ БЕРЕЗІЛЬ
243