Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

(осінь 1916 року) як протест проти старих традицій, шабльону і рутини — українське
театральне мистецтво розгортало свої паростки так же бурхливо, як бурхало
в цей час само життя» 12 . Проте не всі члени колективу виявляли подібну категоричність.
Й. Шевченко, спростовуючи поширені чутки про нібито граничний нігілізм
колективу, зазначав: «Серед широких кол публіки, як і серед критиків та журналістів,
що писали про “Молодий Театр”, переважає думка, що цей театр “европеізував”
українську сцену, себ-то одірвав її від побутових селянських мотивів, викинув
з неї етнографію і поширив її мистецьку базу, ввівши в репертуар п’єси, що малюють
життя та складні переживання “вищих верств” суспільства. Такий погляд і така
оцінка ролі “Молодого Театру” занадто плиткі і в корені неправдиві» 13 . Міркування
Й. Шевченка багато літ потому розвинула Н. Кузякіна: «Курбас найменше приділяє
увагу викриттю старого українського театру, йому здавалося, що той доживає
останні дні і для цього не потрібні особливі докази. Найбільше Курбас стурбований
визначенням шляхів театру “на сьогодні і завтра”, пошуками платформи
для однодумців» 14 . Свідок тих процесів — О. Кисіль — вбачав головну причину поставання
Молодого театру в невдоволенні нового покоління акторів станом «академічних
викладів у театральних школах» і щирому бажанні «шукати самотужки
власних і нових шляхів у театральному мистецтві» 15 . Втім, інший поважний дослідник
— Д. Антонович — на цей фактор зовсім не зважав, висуваючи на перший план
інше: сповідування засновниками Молодого театру ідей «чистої театральності» 16 .
Водночас М. Вороний не визнавав жодних програмних естетичних цілей в їхній діяльності,
оскільки вважав, що гурт «не мав ні загальної провідної ідеї, ні виразно зафіксованого
обличчя. Очевидно, він про це й не дбав; єдиним його стремлінням було
— шукати нових форм» 17 . Повертаючись до питання програмності дій Молодого
театру наприкінці 1920-х рр., Й. Шевченко рішуче заперечував тезу М. Вороного,
наголошуючи: перший український студійний осередок діяв, якраз, програмно, «по-
12
Бондарчук С. Театральні замітки. Про Молодий театр Леся Курбаса. Перспективи
/ С. Бондарчук // Мистецтво. — К., 1919. — № 3. — С. 27.
13
Шевченко І. Молодий Театр: Його роль та робота / Іона Шевченко // Барикади театру.
— К., 1923. — № 2/3. — С. 8.
14
Кузякина Н. Становление украинской советской режиссуры: (1920 — начало 30-х гг.):
учеб. пособ. / Н. Б. Кузякина; Министерство культуры РСФСР; Ленинградский госу дарственный
институт театра, музыки и кинематографии. — Ленинград: ЛГИТМиК, 1984. — С. 17.
15
Кисіль О. Український театр: Популярний нарис історії українського театру
/ Ол. Ки сіль. — [К.]: Книгоспілка, 1925. — С. 153.
16
Антонович Д. Триста років українського театру, 1619–1919 […] — С. 212.
17
Вороний М. Український театр під час революції // Вороний М. Театр і драма: збірка
статей / Микола Вороний; упорядник О. Бабишкін. — К.: Мистецтво, 1989. — С. 293.
клавши в основу роботи постулат грамотности, студіювання театральних стилів» 18 .
Фактично цією заявою автор майже слово в слово повторив раніше висловлену ним
ідею, що «в основу своєї роботи […] “Молодий Tеатр” кладе постулят грамотности
— студіювання (стилі), досліди, експеріменти» 19 .
Сьогодні видається очевидним: до створення закладу нового типу Л. Курбаса
спонукало гостре відчуття ізоляції українського театру від європейського художнього
процесу, розуміння того, що подолання творчої скутості, обмеженості
діапазону естетичного висловлювання неможливе без спеціальних зусиль, які
виводять Молодий театр поза межі території звичайного виробничого колективу
нехай із суто європейським репертуаром. Характер дій у цьому випадку прямо
залежав від способів, якими збиралися здобувати новий досвід.
Варто наголосити, що в усіх спробах фундаторів першого студійного осередку,
здійснених ще до знайомства з Л. Курбасом, переважали естетичні пріоритети.
«Група дванадцяти» (самоназва молоді, згуртованої довкола подружніх пар:
П. Самійленко — Й. Шевченка та С. Мануйлович — С. Бондарчука), вважаючи нову
українську драму найкращою цариною для реформ національної сцени, спершу намагалася
сценічно зреалізувати драматичні етюди О. Олеся, проте зазнала поразки.
Перший досвід виявив прикру мистецьку неозброєність почат ківців, згодом так
окреслену одним з ініціаторів роботи: «Саме в цей час вийшли друком “Драматичні
етюди” Олеся. Взялися гуртом ставити “При світлі ватри”, самі придумували мізансцени,
оформлення тощо». Одночасно «пробували декла му вати у шкільних
концертах Михайля Семенка, але повернулися до Лесі Укра їнки, Олександра
Олеся, Миколи Вороного» 20 . Щирого бажання прислужитися оновленню українського
театру виявилося не досить для успіху, хоча певний «зиск» вони отримали,
зрозумівши: «Все це повсякденне кипіння в літературно-мис тецьких питаннях допомагало
кожному з нас і всім разом виробляти власне ідейно-естетичне “вірую”,
яке формувалося в гострих товариських дискусіях, що об’єднували нас, згуртовували
в колектив однодумців» 21 . Відтак, прагнення дати сценічне життя творам новітньої
української літератури змусило їх замислитися над необхідністю суттєвого
фахового вдосконалення, поставши в певний момент як головна мета.
18
Шевченко Й. Десять років українського театру: Український театр перед революцією
// Шевченко Й. Сучасний український театр: збірка статтів / Йона Шевченко. — [Х.]:
Державне Видавництво України, 1929. — С. 19.
19
Шевченко І. Молодий Театр: Його роль та робота […] — C. 8.
20
Бондарчук С. Молодий театр / С. Г. Бондарчук // Молодий театр: Генеза. Завдання.
Шляхи / упоряд., авт. вступ. ст., розд. «День за днем», прим. М. Г. Лабін ський. — К.:
Мистецтво; Спілка театральних діячів України, 1991. — С. 111.
21
Там само.
наталя єрмакова березільська культура: історія, досвід
12
розділ перший МОЛОДИЙ ТЕАТР
13