Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

Х
арківський період в історії «Березоля» — найбурхливіший
та найдраматичніший. В минулому лишилася
київська доба, позначена романтикою нестримного пошуку,
лишилася публіка, яка пов’язувала з березільцями сподівання
на оновлення національного театру. Один із прихильників
гурту — О. Мандельштам, розмірковуючи над його долею,
зауважував: «“Березіль” за 4 роки своєї роботи забудував
різноманітними й тимчасовими спорудами дике поле
старого українського театру. Ця забудова відбувалася із гарячковим
поспіхом. З подібною швидкістю будуються корабельні
перед війною, нагромаджуються барикади i риються
окопи. У роботі “Березоля” є щось спільне з роботою будьякого
засновника: він прагне в найкоротший час подати
зразки найрізноманітніших жанрів, намітити всі можливості,
закріпити всі форми» 835 . Він передрікав, що Курбасівське
дітище започаткує основні типи українського театру, які
розвиватимуть березільську мистецьку ідеологію, втілюватимуть
її у життя. До певної міри цей прогноз здійснився.
ПЕРШИЙ СЕЗОН (1926–1927)
Про харківську добу «Березоля» написано чимало.
З одного боку, історія підтвердила слушність мірку вань
О. Мандельштама, а з іншого — створила ситуацію, не передбачувану
поетом у першій половині 1920-х років. Одним
із тих, хто найкраще схарактеризував зміни в житті колек-
835
Мандельштам О. «Березіль» […].
тиву, був Ю. Ше вельов: «У Харкові містилося три театри для харків’ян, що формально
звалися “Березіль”: аґітпропний, театр-ревю та “нормальний” — хоч
усі три при одній школі виховання актора; а далі — четвертий, театр Миколи
Куліша; i нарешті — театр Леся Курбаса. Статистично: перші три — 23 вистави,
четвертий — три i п’ятий — теж три. Трагічна дійсність тогочасного Харкова» 836 .
Оцей п’ятий театр, за Ю. Шевельовим, складався із «Золотого черева» (1926),
«Диктатури» (1930) та «Маклени Граси» (1933).
«Березіль» розпочав свою роботу «Золотим черевом» Ф. Кроммелінка
(прем’єра 16 жовтня 1926 р.), одразу зазнавши гіркоти гучного провалу 837 . Після
кількох показів спектакль зняли з репертуару, що трупа пережила дуже гостро.
Місто поставилося до неї вкрай недружньо: зал дратувався i порожнів
на очах. Це змусило лідера «Березоля» звернутися до редакції «Нового мистецтва»
з відкритим листом, де, зокрема, йшлося: «Театр мусив показати виставу
тільки на половину зробленою. Неможливість надалі затягати відкриття сезону,
або відкривати його старою п’єсою» 838 . Втім, виправдовуватися режисер
не збирався, навпаки — закинув глядачам брак смаку, нечутливість до нового,
нездатність зрозуміти, що «вистава задумана трохи в стороні від відомих популярних
планів» 839 . Л. Курбас не зупинився перед звинуваченням публіки в байдужості
до мистецьких новацій, передрікаючи подальше зміцнення цієї тенденції:
«Просто будуть нормальним явищем, що буває завжди, коли йдуть непротоптаними
стежками, наперед розжованими критикою “Правди” та “Советского
Искусства”» 840 . Задерикуватість тону можна зрозуміти, і щоби не говорив про
неповну готовність «Золотого черева», це була талановита й ретельно зроблена
річ.
Початок роботи над «Золотим черевом» припадає на кінець лютого 1926 року,
коли Л. Курбас виступив перед колективом із закликом «демонтувати» студійний
метод праці. Йшлося не про скасування регулярних занять, а про корекцію
технології й методики. Головний принцип студії: щоразу створювати художній
«прецедент», починати із закладання базових основ під фундамент чергового
сценічного опусу, — поступається місцем суто «виробничому» підходу, коли
творчо озброєний митець лише сумлінно підтримує «форму», використовуючи
836
Шерех Ю. Лесь Курбас і Харків […]. — С. 51.
837
Про виставу див.: Єрмакова Н. «Березіль» у Харкові / Наталя Єрмакова // Про сценіум.
— Л., 2004. — № 3. — С. 16–20; Там само. — 2005. — № 1/2. — С. 12–16.
838
Курбас Л. Постановка «Золоте черево»: (Лист до редакції) / Курбас Лесь // Нове
мис тецтво. — Х., 1926. — № 25. — С. 9.
839
Там само.
840
Там само.
наталя єрмакова березільська культура: історія, досвід
286
розділ четвертий «БЕРЕЗІЛЬ» у харкові
287