Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

Вочевидь, лідер «Березоля» розумів: підтримувати належний рівень роботи
в усіх без решти осередках МОБу неможливо. Локалізація зусиль на нагаль них
потребах — ось шлях, який він пропонував. Впадає в око його бажання продовжувати
дослідницьку роботу в спілці з фаховими спеціалістами. З цією метою він
пропонує запросити до співпраці відомих вчених О. Курила та О. Тим ченка. Для
поліпшення діяльності драмсемінару Л. Курбас теж має намір запросити професіоналів:
«Драматурги, які перш за все будуть проходити пе вні курси, будуть читати
лекції, будуть студіювати закони драматур гії, зачитувати свої п’єси, розбирати,
критикувати чужі п’єси, — словом, станція матиме дослідно-виховавчу
мету» 756 . Відповідним чином він передбачає покращити працю Станції мови
та термінології, завдання якої, з одного боку, «удосконалити мову в МОБі», з іншого
— «виробити і прищепити українську термінологію в галузі театра льного
мистецтва». Тож, цілком логічно, що учасники процесу мали в своїй діяльності
спиратися на «досягнення Української Акаде мії Наук у галузі наукової та художньої
мови» 757 . Реорганізація мала заторкнути і Станцію фіксації та систематизації
досвіду, про діяльність якої Л. Курбас говорив більш предметно:
«СФІД має завдання: 1. Знайти способи фіксації досвіду в усіх ділянках театру.
2. Занотувати досвід театральної роботи. 3. Створити систему майстерності сучасного
театру. Причому розпо діляємо свою роботу на дві частини: на 1) науку,
тобто принцип і метод, тобто знання і вміння; 2) педагогіку — тобто будівництво,
тоб то становлення, тобто зростання» 758 .
В наведених пропозиціях гідне місце посіла реклама. Від Пресбюро вимагають
енергійніше висвітлювати життя МОБу у пресі, про пагувати здобутки, інструктувати
березільців, які прагнули спробувати свої сили в театральній публіцистиці.
Водночас Л. Курбас розглядав можливість видання альманаху, збірок статей
про МОБ. Вже за півроку програма майбутнього журналу конкрети зується аж
до складання корпусу публікацій, тем та авторів, постане, навіть, назва — «Театральний
огляд». На жаль плани, в цілому, лишилися на папері — забракло сил,
часу, коштів. Натомість інтенсифікувалася робота над виставами, відбулися нові
режисерські дебюти.
В історії Мистецького об’єднання «Березіль» «Жакерії» П. Меріме (прем’єра
19 листопада 1925 року) — другій роботі двадцятиоднорічного Б. Тягна — належить
важлива роль. Завдяки гучному успіху, вона пройшла впродовж сезону
32 рази, втримавшись на березільській афіші більш як три роки. Тож недаремно
756
Протоколи Режисерського штабу [Машинопис] …
757
Там само.
758
Там само.
дехто з критиків вважав, що саме «Жакерією» варто було стартувати в Харкові
в статусі державного театру.
Природа її успіху викликала підвищений інтерес. За Й. Шевченком: «“Жакерія”
— одна з визначнійших робіт “Березоля”, один із щаблів, по яких театр
піднімається до верховин монументального соціяльного спектаклю» 759 . Втім, саме
цей напрямок не посів чільного місця в березільській традиції, досить швидко
вичерпавши резерв, сказати б, соціального оптимізму своєї мотиваційної бази.
Для І. Туркельтауба поява «Жакерії» в репертуарі МОБу «більше сві дчить
про початок занепаду (можливо, тимчасового), ніж про зміцнення театру “Березіль”»
760 . П. Рулін пов’язував успіх «Жакерії» з налагодженням продуктивного
діалогу творчого колективу з глядачем: «Саме на виставі “Жакерія” зламався
лід байдужості (слушні ше, холодку) до театру, і глядач пішов до театру чималою
кількістю. Після приголомшення “Газом”, після роздратування “Макбетом”,
може й “Пошились у дурні” та “Комуною в степах”, глядач почав розуміти те атр
саме в цей сезон» 761 . Ця, за його словами, «чітка й доверше на» постановка протиставлялася,
практично, всьому доробку Об’єднання. Втім, успіхом вона завдячувала,
насамперед, участі в її створенні Л. Курбаса та його винятковій вимогливості
до якості мистецької роботи. Крім того, Б. Тягно отримав безліч порад і зауважень
на засіданнях Режштабу, коли шість разів захищав проект постановки,
встановивши тим самим рекорд в історії МОБу.
Сам факт появи п’єси П. Меріме у різних фахівців викликав вражаюче полярні
коментарі. Так, Ю. Смолич вважав: «В оригіналі Меріме, п’єса не являє собою
вдячного для сцени матеріялу» 762 . Натомість Й. Гірняк наполягав, що тут
«був над звичайно сприятливий матеріял, на якому могли виявити свої сили березільські
актори» 763 . Врешті, жваве обговорення хроніки П. Меріме за участі
Л. Курбаса визначило сценічну долю твору, а виступ мистецького керівника концептуально
окреслив його творчий сенс: «Чим є ця п’єса і тема? У темі є правда,
історичний факт; тема — неорганізованість, розбрат, темрява, здатність піддатися
провокації, довірливість, забобонність селянських мас, а також страшенно
яскраве, позбавлене всяких оболонок ідеологічного порядку панство, і воно
759
Шевченко Й. «Березіль» […]. — С. 68.
760
Туркельтауб І. Про «Березіль»: (Вражіння з подорожі) […]. — С. 5.
761
Рулін П. «Березіль» у Києві / Петро Рулін // Життя й революція. — Х., 1929. —
№ 7/8 — С. 140–141.
762
Гудран Ж. [Ю. Смолич] «Жакерія» в «Березолі» / Ж. Гудран // Нове мистецтво. —
Х., 1926. — № 25. — С. 2.
763
Гірняк Й. Спомини […]. — С. 232.
наталя єрмакова березільська культура: історія, досвід
264
розділ третій МИСТЕЦЬКЕ ОБ’ЄДНАННЯ БЕРЕЗІЛЬ
265