Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

літератури, що обіймають творчість наших днів, говорять про повість, про віршовану
поезію, лірику: про драму ні слова» 494 .
Всі ці обставини лише переконували Л. Курбаса в необхідності розвивати у режисерів
навички опрацювання драматургічного матеріалу, врешті, стимулювати
самостійні драматургічні спроби. Крім того, з педагогічної точки зору, цей процес
він уважав важливим для формування індивідуальності майбутнього постановника
в цілому. Тож у «Березолі» прагнули, з одного боку, спрямувати режисерів
до ретельного опрацювання репертуару, а, з іншого, — озброїти їх методологічно.
* * *
Не надто обнадійливі перспективи української драматургії та прагнення активізувати
народження нового типу українського режисера суттєво впливали
на формування завдань Режлабу в цій царині. Тож не дивно, що, як згадував
В. Василько, виховання режисерів лідер МОБу починав із «вироблення
в них “драматургічної хватки”… Від майбутніх режисерів Курбас вимагав майстерності
аналізу драми не лише в її дієвому аспекті, в її сценічних можливостях,
але й з погляду впливу її на психіку й емоції, можливості організувати через
цю виставу розум, почуття і волю глядачів у потрібному напрямку, настроїти
їх на потрібний сучасності життєвий тонус» 495 . Варто зауважити роль, яку в цьому
процесі мали відігравати глядачі, чий особливий статус позначався на березільській
концепції театру.
Задля зацікавлення майбутніх постановників проблемами драматургії
Л. Курбас вдавався до різноманітних прийомів. Найперше — вимагав студіювання
досліджень з проблем історії та теорії драми. Відомі його посилання на монографії
Гессена «Драматургія» 496 , В. Волькенштейна «Драматургія: метод дослідження
драматичних творів», І. Клейнера «Біля джерел української драматургії:
досвід обґрунтування досліджень драматичних творів». Про його пріоритети
в цьому питанні свідчить доручення Т. Усенку: «Переписати і перекласти книжку
Фрейтага “Техніка драми”» 497 .
Сам Л. Курбас регулярно знайомив своїх учнів із актуальними проблемами
драматургії, власними роздумами на цю тему, найчастіше звертаючись до твор-
494
Білецький А. Українська драматургія після Жовтневої доби / А. Білецький // Нове
мистецтво. — Х., 1926. — № 28. — С. 12.
495
Василько В. Народний артист УРСР О. С. Курбас: Замість передмови […]. — С. 25
496
Напевне, йдеться про книгу дослідника Роберта Гессена «Драматургічне ремесло»
(«Dramatische Handwerkslehre»), вперше опубліковану німецькою у 1895 році.
497
Протоколи Режисерського штабу [Машинопис] …
чості Шекспіра, Мольєра, Лессінга. Об’єктом уваги митця ставали як окремі
п’єси, так і наукові дослідження з проблем теорії драми. В цьому сенсі його погляди
могли бути досить несподіваними. Приміром, він пропонував замінити категорію
«жанр» категорією «аспект», повертаючись до цієї пропозиції неодноразово,
висуваючи все нові аргументи на користь саме такої постановки питання.
Наразі учні Л. Курбаса, як мінімум, отримували нагоду безпосередньо зустрітися
зі специфічними технологіями наукового пошуку, який демонстрував їхній
вчитель. Врешті, ця аналітична робота не була схоластичною, всі приклади, мотивація
кожної ідеї апелювали до театральної практики, пояснювалися реальним
станом і потребами сучасного театру. Л. Курбас незрідка говорив, що «режисеру
треба бути дуже хорошим драматургом по відношенню до композиції вистави»,
маючи на увазі і фігуральний, і буквальний сенс цих слів. Його учні мусили
виявляти хист драматурга, принаймні — інсценізатора. Тож в Об’єднанні не бракувало
вистав за інсценівками, які режлаборанти створювали самостійно або
у співавторстві з професіональними драматургами. Приклад, як завжди, подавав
сам Л. Курбас — автор інсценізацій «Гайдамаків», «Шевченківської вистави»,
«Джіммі Гіґґінса», «Напередодні» (у співавторстві з режисером-лаборантом
С. Бондарчуком).
Опрацювання «Джіммі Гіґґінса» в «Березолі» фактично стає виняткового значення
пратикумом, який переконливо довів: мало бути добре обізнаним у тонкощах
аналізу драми, треба вміти розгледіти сценічний потенціал у будь-якому літературному
творі.
В цілому в МОБ широко використовували епічну літературу з педагогічною
метою. Л. Курбас виховував у майбутніх режисерів необхідні навички, пропонуючи
їм цілу низку спеціальних учбових завдань. Так, скориставшись сюжетом
фейлетону «Це треба припинити» («Більшовик», 1925, 4 квітня), де йшлося про
незадовільну роботу лазні, він запропонував створити з допису п’єсу. Аналогічні
завдання стосувалися ще двох текстів у тій самій газеті: «Профробота і тромбон»
та «Дальні печери». Він розгледів можливість розробити на їхній основі ескізи
п’єс з чітко окресленими жанром, конфліктом, ідеологією, тощо. Такого роду
завдання могли інспіруватися навіть не газетною заміткою, а окремим життєвим
фактом, про що свідчить його пропозиція звернутися до «бійки на бульварі
Шевченка. Встановити: ідею, план, аспект, конфлікт, тему. Фабули не треба» 498 .
Всі ці лабораторні екзерсиси розвивали здатність адаптувати до вимог сцени
практично будь-що.
Л. Курбас, по суті, запроваджував у МОБі режим безперервного творчого
процесу. В цьому сенсі він не робив винятку для літньої відпустки. Тому перед
498
Там само.
наталя єрмакова березільська культура: історія, досвід
178
розділ третій МИСТЕЦЬКЕ ОБ’ЄДНАННЯ БЕРЕЗІЛЬ
179